WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історичні аспекти боротьби з контрабандою в Україні - Реферат

Історичні аспекти боротьби з контрабандою в Україні - Реферат

У застосуванні судами законодавства про контрабанду зустрічалися окремі недоліки. З метою їх усунення Пленум Верховного Суду РРФСР протягом 1923-1926 pp. прийняв низку постанов. Так, у 1923 р. ним було дано роз'яснення, що під злочинним діянням у "вигляді промислу" потрібно розуміти "довгострокове або багаторазове вчинення злочину".

Пленум Верховного Суду РРФСР засудив практику застосування ч. 2 ст. 97 КК РРФСР по відношенню до робітників, службовців, селян і прикордонників за переміщення контрабанди у невеликій кількості. Пленум пояснив, що вона повинна застосовуватися виключно до контрабандистів-професіоналів і посадових осіб, які здійснюють боротьбу із цим злочином і використовують своє службове становище для особистого збагачення шляхом переміщення контрабанди у значній кількості [26, 28]. Пленум додатково роз'яснив, що ч. 2 ст. 97 КК РРФСР повинна застосовуватися лише до тих посадових осіб, які за своїм службовим становищем звільнялися від митного огляду або самі здійснювали цей огляд [26, 87].

Особи, які притягувалися до відповідальності за контрабанду, не звільнялися від відповідальності за інші злочини, вчинені ними при переміщенні контрабандних товарів (наприклад, при незаконному перетині кордону, при перевезенні спирту і под.) [26, 88].

При вчиненні контрабанди особою, у розпорядженні та віданні якої знаходилося судно, останнє підлягало конфіскації. Не допускалася конфіскація судна, на якому перевозилася контрабанда, якщо злочин вчинювався пасажиром або членом екіпажу без відому капітана або особи, у розпорядженні якої знаходилося судно [25, 251].

12 грудня 1924 р. постановою Президії ЦВК СРСР було введено в дію Митний статут Союзу РСР [29, 53]. Даною постановою розрізнялася проста, повторна і кваліфікована контрабанда. Стаття 261 Митного статуту характеризувала кваліфіковану контрабанду.

Усі ознаки кваліфікованої контрабанди були з деякими уточненнями і редакційними змінами запозичені з декрету "Про митну охорону" [6, 734]. Статут не давав визначення простої контрабанди. Але з його статей витікало, що контрабанда, вчинена без кваліфікуючих ознак, вважалася простою.

У Статуті не було переліку особливо обтяжуючих обставин. їх встановлював суд, який розглядав справу по суті [30, 114-115].

Кваліфікована контрабанда каралася позбавленням волі строком не менше одного року із суворою ізоляцією та обов'язковою конфіскацією контрабандних товарів, спеціальних знарядь контрабанди, транспортних засобів і частини майна. Застосовувалася і виключна міра покарання. За просту контрабанду за Статутом накладалися адміністративні стягнення у вигляді штрафів.

Статут прирівнював до контрабанди: зберігання і переміщення у межах 50-метрової смуги всякого роду іноземних товарів, що підлягали митному тавруванню; зберігання, хоча і за межами 50-метрової лінії прикордонної смуги, іноземних товарів, що підлягають тавруванню, але виявлених без клейм у торговельних закладах у випадках, якщо вони зберігалися у кількості, що перевищує звичайну норму для особистого вжитку; збут за плату предметів, що пропускаються безмитно або з пониженим митом без мети збуту [31, 189-190]. Прийняття Митного статуту безумовно сприяло посиленню боротьби з контрабандою.

У 30-х і на початку 40-х років спостерігалося подальше скорочення контрабандної діяльності. Це пояснювалося тим, що у вказаний період більшість контрабандних акцій здійснювалися особами, які легально перетинали кордони СРСР і підлягали митному огляду. Вони, звичайно, не могли переміщувати контрабанду в значній кількості. До того ж у 30-х роках різко скоротилася кількість законних виїздів із країни та в'їздів в СРСР як радянських громадян, так і іноземців, що також вплинуло на скорочення контрабандної діяльності. Велику роль тут відігравало покращення охорони кордонів прикордонними військами.

У КК УРСР, як і в кодексах усіх союзних республік, кваліфікована контрабанда у точній відповідності до Положення про державні злочини, прийнятого у 1927 p., розглядалася як державний злочин [20, 123].

Стаття 15 Закону про кримінальну відповідальність за державні злочини, прийнятий 25.12.58р. сесією Верховної Ради СРСР, дає визначення контрабанди [9, 55]. Вона внесла серйозні зміни в поняття контрабанди, яке існувало до 1958 р.

Із визначення контрабанди виключені такі ознаки кримінально караної контрабанди, як "контрабанда з використанням спеціальних перевізних засобів", вчинення контрабанди озброєними особами, неодноразова контрабанда і контрабанда анульованих цінних паперів і деяких видів майна. Такі ознаки, як заняття контрабандою організованою групою, контрабанда з приховуванням предметів у спеціальних сховищах тощо, відображені з метою наближення до практики.

Санкція за контрабанду встановлена в межах від трьох до десяти років позбавлення волі. Відмінена смертна кара. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 05.05.61 р. встановлена кримінальна відповідальність за завчасно обіцяне приховування контрабанди.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 05.05.64 р. було прийнято новий МК СРСР, який визначив відповідальність за порушення митних правил та контрабанду. Стаття 15 Закону про державні злочини продубльована ст. 102 МК СРСР; ст. 100 визначила відповідальність за контрабанду в адміністративному порядку.

Вивчення стану боротьби з контрабандою у 60-х роках показує, що характер контрабанди, номенклатура її предметів, направленість, а отже, й наслідки контрабандної діяльності суттєво змінились. Загальний відсоток контрабанди від легального товарообігу в цей період був порівняно невеликим [11, 24]. Разом із цим контрабандна діяльність, а також пов'язані з нею інші злочини (спекуляція імпортними товарами, порушення правил про валютні операції) не мали тенденції до зниження. Так, у період з 1962 по 1972 роки кількість справ, заведених митницями на осіб, що вчинили контрабандні дії, зросла на 10 %, аза 1970, 1971 pp. - на 14 % [18].

Надалі об'єктами контрабанди ставали не лише речі, котрі могли бути об'єктом спекулятивних та інших злочинних дій. У 70-х та 80-х роках значно зросла кількість конфіскованих предметів антирадянського характеру, які доставлялися нелегально. Так, наприклад, у 1970 р. конфісковано порівняно з 1967 р. у 5,5 разів більше літератури релігійного характеру і у 9 разів більше порнографічних видань [18]. Це пояснюється тим, що пропагандистські центри західних держав розгорнули широкий фронт діяльності з розповсюдження в СРСР антирадянської та іншої ідеологічної літератури [3, 129-152].

Зазначений період характеризується також появою серед переліку предметів контрабанди нового найменування. Йдеться про радянські ордени та медалі (в основному бойові), які стали об'єктами угод і призначалися для нелегального переміщення за кордон.

Почали з'являтися спроби поставки контрабандним шляхом наркотиків. Винуватцями незаконного переміщення через кордон наркотиків у переважній більшості були громадяни інших держав, які прямували в основному транзитом із Індії та Афганістану до Швеції та деяких інших країн Західної Європи [15, 18-21].

Із розпадом СРСР і утворенням незалежної та суверенної Української держави були вжиті заходи з нормалізації та розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Однак нормальна зовнішньоекономічна діяльність України через цілу низку об'єктивних і суб'єктивних причин не отримала належного розвитку.

По-перше, перехід на шлях міжнародної господарської діяльності був здійснений без створення для цього в економіці країни необхідних умов, за відсутності достатньої кількості кваліфікованих кадрових працівників у державному апараті й на підприємствах, здатних в організаційному і психологічному плані працювати в нових умовах.

По-друге, в організацій, підприємств та установ, а також приватних осіб, які займаються самостійною зовнішньоекономічною діяльністю, відсутній досвід у цій важкій справі.

По-третє, лібералізація зовнішньої торгівлі, поряд із позитивними результатами, призвела до масового вивезення з України товарних цінностей, виручка від продажу яких значною мірою осіла за кордоном, сприяючи тим самим зміцненню економіки іноземних держав та перешкоджаючи економічним інтересам України.

Слід також відмітити, що якщо при плановій економіці виручені від експорту кошти значною мірою витрачалися на придбання промислового обладнання, технологій та інших товарів, для підвищення якості власної промислової продукції до світового рівня, то з переходом на ринкові відносини імпорт України почав складати, головним чином, побутові товари (автомобілі, відео-та аудіотехніку тощо, які не мають попиту за кордоном, алкогольні та безалкогольні напої, харчові продукти, тютюнові вироби, медикаменти та інші товари і продукти низької якості, нерідко шкідливі для здоров'я населення), що, звичайно, не може сприяти розвитку економіки держави.

Така ситуація привела багатьох економістів, учених та практиків до думки про необхідність повернення до часткової монополії держави на зовнішню торгівлю як до тимчасового, але необхідного заходу для стабілізації зовнішньоекономічної діяльності України та чіткого узгодження цієї політики з іншими країнами СНД.

Ці та інші вкрай несприятливі умови економічного розвитку України з моменту проголошення нею державної незалежності не дозволили проводити вигідну для країни зовнішньоекономічну політику та створити необхідні умови для ефективної міжнародної торгівлі й іншої діяльності на зовнішньому ринку, але сприяли стрімкому росту різноманітних правопорушень у цій сфері, у тому числі й незаконному переміщенню товарів та інших предметів через митний кордон.

Обвальне зростання контрабанди, а також поява нових видів злочинів, які раніше не мали місця у зовнішньоекономічній діяльності України, призвели до необхідності внесення до КК України доповнень. Так, 15.02.95 р. його було доповнено ст. 701, яка передбачала відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

До середини 1991 року радянське кримінальне та митне законодавство передбачало три види посягань на інтереси зовнішньої торгівлі СРСР, якими були: 1) порушення митних правил; 2) адміністративно карана контрабанда; 3) кримінально карана контрабанда.

Loading...

 
 

Цікаве