WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Громадські роботи як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав - Реферат

Громадські роботи як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав - Реферат

Як основне покарання громадські роботи можуть застосовуватися, по-третє, у випадку пом'якшення призначеного засудженому покарання (при заміні усієї чи невідбугої частини покарання більш м'яким покаранням, при пом'якшенні покарання у порядку помилування тощо).

По-четверте, при заміні ними призначеного засудженому покарання у випадку неможливості виконання останнього чи ухилення від його відбування. Так, наприклад, ч. 7 ст. 64 КК Республіки Молдова вказує, що коли засуджений не у стані сплатити штраф, призначений як основне чи додаткове покарання, суд може замінити несплачену суму штрафу неоплачуваною працею в користь суспільства з розрахунку 60 годин доплачуваної праці у користь суспільства за 50 умовних одиниць штрафу (відповідно до ч. 2 цієї статті одна умовна одиниця штрафу дорівнює 20 леям). У ч. 5 ст. 46 КК Російської Федерації зазначено, що у випадку злісного ухилення від сплати штрафу він заміняється обов'язковими роботами, виправними роботами або арештом відповідно до розміру призначеного штрафу у межах, передбачених цим Кодексом для даних видів покарань.

Згідно з КК Республіки Білорусь (ч. 3 ст. 49) громадські роботи як додаткове покарання призначаються за розсудом суду. Якихось конкретних підстав і умов для застосування їх у такій якості цей Кодекс не називає. Він лише вказує, що громадські роботи як додаткове покарання можуть призначатися тільки у доповнення до штрафу або позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Не визначає підстав і умов застосування робіт на користь суспільства як додаткового покарання і КК Іспанії. У ньому з цього приводу лише зазначено, що роботи на користь суспільства є додатковим покаранням тоді, коли вони призначені у доповнення до інших покарань (ст. 54). КК Франції (ст. 131-17) також лише вказує, що регламент, який встановлює відповідальність за будь-яке порушення 5-го класу, може передбачити як додаткове покарання роботи в громадських інтересах.

Розмір громадських робіт визначається кримінальним законодавством зарубіжних держав по-різному. Так, за КК Республіки Білорусь (ч. 2 ст. 49), КК Республіки Казахстан (ч. 2 ст. 42), КК Республіки Молдова (ч. 2 ст. 67), КК Російської Федерації (ч. 1 ст. 49) вони призначаються на той самий строк, що і за КК України - від 60 до 240 годин; за Кримінальним законом Латвійської Республіки (ч. 1 ст. 40) - на строк від 40 до 280 годин; за КК Нідерландів (ч. 3 ст. 22d) - на строк до 240 годин; за КК Киргизької Республіки (ч. 2 ст. 43) - на строк від 40 до 240 годин; за КК Чеської Республіки (45а) - на строк від 50 до 400 годин. У законодавстві Великобританії розмір надання безоплатних послуг суспільству визначається залежно від порядку їх застосування: якщо надання безоплатних послуг суспільству застосовується як самостійне покарання на основі Закону „Про повноваження кримінальних судів" 1973р., то вони призначаються на строк від 40 до 240 годин (п. 1 14) [2, с 26], а у випадку застосування до засудженого на підставі Закону „Про кримінальну юстицію" 1991р. комбінованого наказу про пробацію і надання послуг суспільству - на строк від 40 до 100 годин (п. 1 11) [2, с 45]. За КК Іспанії роботи на користь суспільства як основне покарання призначаються на строк від одного дня до року (ст. 40), а як додаткове покарання - на той же строк, що і основне покарання (ч. 6 ст. 33). КК Франції встановлює, що роботи в громадських інтересах як основне покарання застосовуються на строк від 40 до 240 годин (абз. 1 ст. 131-8), а як додаткове покарання - на строк від 20 до 120 годин (абз. 2 ст. 131-17). При цьому законодавство деяких з названих держав строк громадських робіт для неповнолітніх встановлює у меншому розмірі, ніж для дорослих осіб. Так, наприклад, за КК Республіки Білорусь (ст. 110) особам, які до дня постановления вироку не досягай 16 років, це покарання призначається на строк від 30 до 180 годин; за КК Нідерландів (ч. 2 ст. 77m) максимальний розмір даного покарання для неповнолітніх не повинен перевищувати 200 годин; за КК Республіки Казахстан (ч. 4 ст. 79) і КК Російської Федерації (ч. 3 ст. 88) обов'язкові роботи особам, які вчинили злочин у віці до 18 років, призначаються на строк від 40 до 160 годин.

Неоднаково вирішує зарубіжне законодавство і питання щодо денної тривалості відбування громадських робіт. Деякі КК ніяких постанов з цього приводу не містять і, отже, денна тривалість виконання названого покарання визначається законодавством, яке регламентує порядок його відбування. Ті ж КК, які встановлюють денну тривалість відбування громадських робіт, визначають її по-різному. Наприклад, якщо за КК Республіки Білорусь (ч. 2 ст. 49), КК Республіки Казахстан (ч. 2 ст. 42), КК Республіки Молдова (ч. 2 ст. 67), КК Російської Федерації (ч. 2 ст. 49) тривалість виконання даного покарання не може перевищувати 4 годин у день, то за КК Іспанії (ч. 1 ст. 49) - 8 годин на день. Відповідно до ч. 2 ст. 43 КК Киргизької Республіки громадські роботи відбуваються не більше 4 годин у день, а непрацюючим засудженим - не більше 8 годин на день. КК Франції (ст. R. 131-25) вказує, що якщо засуджений здійснює трудові функції найманого працівника, то загальна тижнева тривалість часу його роботи, сумована з часу його трудових функцій і часу роботи в громадських інтересах, не може перевищувати більш як на 12 годин тривалість встановленого законом робочого тижня. За названим Кодексом тривалість робіт в громадських інтересах не включає час, що витрачається на дорогу і прийом їжі (ст. R. 131-26). Графік роботи визначає суддя з виконання покарань (ст. R. 131-23).

КК, що допускають застосування громадських робіт і до неповнолітніх, встановлюють для них денну тривалість їх виконання, як правило, у меншому розмірі, ніж для дорослих осіб. Так, згідно з КК Республіки Білорусь (ст. 110) тривалість виконання даного виду покарання особами, які вчинили злочин у віці до 18 років, не може перевищувати 3 годин у день (і 3 днів на тиждень). Відповідно до ч. 4 ст. 79 КК Республіки Казахстан тривалість виконання цього покарання особами у віці до 16 років не може перевищувати 2 годин у день, а особами у віці від 16 до 18 років - 3 годин у день. За КК Російської Федерації (ч. 3 ст. 88) тривалість виконання обов'язкових робіт особами у віці до 15 років не може перевищувати 2 годин на день, а особами у віці від 15 до 16 років - 3 годин у день.

Вид (характер) робіт, які повинен виконати засуджений, визначається: органами, що відають виконанням вироку чи даного покарання (ч. 1 ст. 49 КК Республіки Білорусь, ч. 1 ст. 43 КК Киргизької Республіки, абз. 2 ст. 131-22 КК Франції); органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 40 Кримінального закону Латвійської Республіки, ч. 1 ст. 49 КК Російської Федерації); органами місцевого публічного управління (ч. 1 ст. 67 КК Республіки Молдова); місцевими виконавчими органами або органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 42 КК Республіки Казахстан); судовим рішенням (ч. 2 ст. 22d КК Нідерландів). КК Іспанії (ч. 1 ст. 49) вказує, що засуджений до робіт на користь суспільства не може використовуватися для досягнення певної економічної мети, а самі роботи не повинні принижувати його гідність. КК Республіки Білорусь (ст. 110), КК Республіки Казахстан (ч. 4 ст. 79), КК Російської Федерації (ч. 3 ст. 88) встановлюють, що громадські роботи, призначувані неповнолітнім, повинні бути для них посильними.

Громадські роботи виконуються у вільний від основної роботи чи навчання час (ч. 1 ст. 49 ККРеспубліки Білорусь, ч. 1 ст. 42 КК Республіки Казахстан, ч. 1 ст. 43 КК Киргизької Республіки, ч. 1 ст. 40 Кримінального закону Латвійської Республіки, ч. 1 ст. 67 КК Республіки Молдова, ч. 1 ст. 49 КК Російської Федерації). У ч. 1 ст. 40 Кримінального закону Латвійської Республіки вказано, що засуджений відбуває це покарання у районі місця проживання.

Робота (послуги), які виконує (надає) засуджена до даного покарання особа, здійснюються нею безоплатно. КК Чеської Республіки (45а) вказує, що суспільно корисні роботи засуджений зобов'язаний здійснити особисто.

КК Іспанії (п. 4 ч. 1 ст. 49) зазначає, що засуджені до робіт у користь суспільства користуються захистом відповідно до виправного законодавства в галузі соціальних гарантій. У КК Франції (ст. 131-23) вказано, що робота в громадських інтересах підпорядкована приписам законів і регламентів щодо праці у нічний час, гігієни, безпеки, праці жінок і молоді. При цьому держава відповідає за усю шкоду чи її частину, що спричинена засудженим іншій особі і прямо випливає з виконання вироку, який приписує виконання роботи в громадських інтересах (ст. 131-24).

Питання щодо визначення кола осіб, до яких громадські роботи не застосовуються, вирішується у зарубіжному законодавстві неоднаково. Деякі КК (наприклад КК Іспанії, КК Нідерландів, КК Франції) жодних застережень з цього приводу не містять, що дозволяє зробити висновок про можливість призначення даного покарання будь-якій особі, якщо, зрозуміло, окремими законами не передбачено інше. Ті ж КК, котрі встановлюють обмеження щодо застосування громадських робіт, визначають коло осіб, яким це покарання призначатися не може, по-різному. Наприклад, за КК Республіки Білорусь (ч. 4 ст. 49) це покарання не призначається 1) особам, які не досягай 16 років, 2) жінкам у віці понад 55 років і чоловікам у віці понад 60 років, 3) вагітним жінкам, 4) особам, що знаходяться у відпустці по догляду за дитиною, 5) інвалідам першої і другої групи, 6) військовослужбовцям; за КК Республіки Казахстан (ч. 3 ст. 42) - 1) військовослужбовцям, 2) жінкам у віці понад 55 років і чоловікам у віці понад 60 років, 3) вагітним жінкам, 4) жінкам, що мають дітей у віці до 8 років, 5) інвалідам першої або другої групи; за КК Киргизької Республіки (ч. 4 ст. 43) - 1) військовослужбовцям, 2) жінкам у віці понад 55 років і чоловікам у віці понад 60 років, 3) вагітним жінкам, 4) жінкам, що знаходяться увідпустці по догляду за дитиною, 5) інвалідам першої і другої групи, 6) неповнолітнім (відповідно до ч. 1 ст. 77 цього Кодексу неповнолітніми визнаються особи, яким до часу вчинення злочину не виповнилось 18 років); за Кримінальним Законом Латвійської Республіки (ч. 2 ст. 40) - 1) непрацездатним особам і 2) військовослужбовцям; за КК Російської Федерації (ч. 4 ст. 49) - 1) інвалідам першої або другої групи, 2) вагітним жінкам, 3) жінкам, що мають дітей у віці до 8 років, 4) жінкам, які досягай 55-річного віку і чоловікам, які досягай 60-річного віку, 5) військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом.

Loading...

 
 

Цікаве