WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий режим інформації про особу в умовах становлення в Україні інформаційного суспільства - Реферат

Правовий режим інформації про особу в умовах становлення в Україні інформаційного суспільства - Реферат

В той же час термінологічна проблема не є ключовою в даній сфері. Основним є те, що в Україні на сьогодні відсутній чіткий правовий режим інформації, що створює реальні загрози інформаційній безпеці особи як при електронній обробці даних, так і в інших суспільних відносинах. Більше того, є підстави стверджувати, що на сьогодні інформаційна безпека особи не визнається в Україні першочерговим завданням державної інформаційної політики. Так, Верховною Радою України було проведено парламентські слухання з проблем інформаційних відносин: "Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи" (1999 р.) та "Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стану інформаційної безпеки України" (2001р.).В підсумкових документах слухань вказується на незадовільний стан справ у інформаційній сфері, але такій проблемі як захист інформації про особу не приділяється належна увага [11-12]. Це суперечить ст. 3 Конституції України, яка проголошує що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Усунення цього недоліку потребує чіткої регламентації правового режиму інформації про особу. При цьому слід відзначити, що законодавство України застосовує термін "режим доступу до інформації", тобто передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. Однак, в юридичній науці і в науці інформаційного права застосовується термін "правовий режим інформації", який включає в себе більш широке коло відносин. Так, російський фахівець І. Л Бачило зміст правового режиму інформації визначає як норми, які встановлюють порядок документування інформації; право власності на окремі документи, сукупність документів в т. ч. в інформаційних системах; категорію інформації по доступу до неї; порядок правового захисту інформації [2, 99]. Дане формулювання найбільш повно розкриває суть правового режиму інформації про особу і, на нашу думку, повинно бути концептуальним в процесі нормотворчої діяльності в цій галузі, яка містить багато неврегульованих проблем.

У зв'язку з цим, в першу чергу, потребують удосконалення норми, які регламентують такий аспект інформаційної діяльності як одержання інформації, тобто її набуття, придбання і накопичення громадянами, юридичними особами або державою. На сьогодні в України діє норма, згідно з якою, забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Виходячи з цього, існуючі в державі бази даних про фізичних осіб можна поділити на дві групи: створені за згодою осіб і створені поза її волею. До перших можна віднести реєстри та бази даних державних органів, установ, організацій, які необхідні для виконання їх функцій (податкові органи, органи соціального забезпечення тощо). При цьому законодавство дає, як правило, вичерпний перелік відомостей про особу, які підлягають накопиченню в тій чи іншій ситуації. Так, державна податкова адміністрація України, згідно з законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" під час реєстрації має право вносити до облікової картки фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів наступні дані: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження; місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів [6, 9]. Крім цього бази даних про фізичних осіб виникають в процесі реалізації громадянами своїх прав та свобод, при набутті певного соціального статусу тощо.

Водночас законодавство дозволяє збирати інформацію про особу поза її волею в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. При цьому в законодавчих актах зафіксовано вичерпний перелік суб'єктів, які мають право збирати інформацію про особу. До них відносяться Служба Безпеки України, міліція, а також інші підрозділи державних органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Ці органи збирають персональні дані у межах своєї компетенції і в обсягах передбачених нормативними актами. Наприклад при перевірці громадян у зв'язку з допуском їх до державної таємниці Служба безпеки України перевіряє наявність фактів сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в політичних партіях та громадських організаціях, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом; наявності у громадянина судимості за тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої у встановленому порядку тощо.

Законодавство України встановлює певні гарантії щодо безпеки використання, поширення та зберігання одержаних відомостей про особу. В ст. 33 Закону України "Про інформацію" забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами, а зберігання інформації про громадян не повинно тривати довше, ніж це необхідно для законно встановленої мети. В місцях зберігання такої інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони.

Одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

Таким чином, на сьогодні законодавством України визначені тільки окремі елементи правового режиму інформації про особу і мають місце "пробіли" в системі правового регулювання суспільних інформаційних відносин. Проблема правового режиму інформації про фізичних осіб в Україні потребує комплексного вирішення з метою реального забезпечення права на недоторканість приватного життя людини. При цьому основними напрямами цієї роботи є запровадження політико-правових заходів щодо створення реальних гарантій від втручання в особисте життя з боку інших суб'єктів як в процесах автоматизованої обробки даних так і поза її межами.

Необхідно також усунути існуючу неузгодженість норм - дефініцій в різних законодавчих актах у сфері суспільних інформаційних відносин та встановити чіткий правовий режим інформації про фізичних осіб. У зв'язку з цим є нагальна потреба прийняти ряд нормативних актів - Закон України "Про захист персональних даних", Інформаційний кодекс України та інші. При цьому доцільно взяти за основу базовий принцип запропонований Радою Європи, згідно з яким інформація про особу за своїм характером відноситься до відомостей з обмеженим доступом, під якими розуміють будь-яку інформацію, яка стосується конкретно визначеної особи або особи, що може бути конкретно визначеною.

Однак в умовах становлення інформаційного суспільства тільки правових заходів для забезпечення правового режиму інформації про особу недостатньо. Держава повинна вживати системні дії політичного, організаційного та технічного характеру, які потребують подальших наукових досліджень.

Література

1. Баранов А.А., Брыжко В.М., БазановЮ.К. Права человека и защита персональных данных. - К: Госкомсвязи и информатизации Украины, 2000. - 280 с.

2. Бачило И.Л. Информационное право: Основы практической информатики - М.: Издание г-на Тихомирова М.Ю - 2001.– 352 с.

3. Брижко В.М. Правовий механізм захисту персональних даних : Монографія / За ред. проф. М.Я. Швеця, проф. PA. Калюжного. К: Парламентське видавництво, 2003. - 120 с; Брижко В.М. Захист персональних даних в умовах розвитку інформаційного суспільства // Винахідник України. - 2001. –№ 1. - С7 - 19.; Брижко В.М. Захист персональних даних// Зв язок - 2001. –№ 3. - С.37 - 39; Брижко В.М. Про приєднання України до Конвенції № 108 Ради Європи //Право України . - 2003. - №1. - С 34 - 37.

4. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права /М.Я. Швець, Р.А.Калюжний, В.М. Брижко /За заг. ред М.Я Швеця, Р.А.Калюжного. - Ужгород: IBА, 2003 .- 240 с

5. Про інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради .- 1992 - N 48.– Cm.650

6. Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обоє язкових платежів Закон України //Відомості Верховної Ради .- 1995.– N 2.- Cm.10.

7. Защита персональных данных: Опыт правового регулирования.- М.: Галерия, 2001 .- 236 с.

8. Збірка договорів Ради Європи .- К: Парламентське вид-во.– 2000.– 689 с.

9. МелюхинИ.С Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития. –М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. - 208 с.

10. Монахов В.И. Защита персональных данных и свобода массовой информации: грани сопряжения //Законодательство и практика СМИ.- 1997 . - № 1 . - С. 7–11.

11. Про рекомендації учасників парламентських слухань Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи Постанова Верховної Ради України //Відомості Верховної Ради. - 1997 . –№ 22. - С162.

12. Матеріали парламентських слухань щодо проблем інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стану інформаційної безпеки України ( 2001 p.). - К: Парламентське видавництво, 2000. - 96 с

Loading...

 
 

Цікаве