WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми законодавчої регламентації повноважень антимонопольних органів України - Реферат

Проблеми законодавчої регламентації повноважень антимонопольних органів України - Реферат

Крім зазначеного Закону, нормативною базою контролю за економічною концентрацією є Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 765 "Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків" (в редакції від 26 травня 1997 року № 499), у якій встановлено юридичні підстави контролю у вигляді нормативних критеріїв [10]. Антимонопольним комітетом України також розроблено Положення про контроль за економічною концентрацією, яке встановлює порядок одержання згоди антимонопольних органів на концентрацію та подання повідомлень про придбання часток (акцій, паїв) [11].

Суб'єкт господарювання зобов'язаний звернутися до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення із заявою про дозвіл здійснити відповідний вид концентрації. В результаті розгляду заяви Антимонопольним комітетом України або його територіальним відділенням може бути прийняте одне із таких рішень:

- про згоду на відповідний вид концентрації (якщо вона є доцільною та не являє загрози конкуренції);

- про заборону таких дій (якщо вони можуть призвести до створення або посилення вже існуючого монопольного утворення).

Хотілось би зупинитися на одному проблемному питанні. Так, Антимонопольний комітет України уповноважений приймати рішення про допущення або недопущення об'єднань підприємств, тим самим контролюючи створення монопольного становища на ринку. В разі зловживання монопольним становищем Антимонопольний комітет України може ліквідувати монопольне утворення, але крім суб'єктів природних монополій. Проте, оскільки застосувати до суб'єкта природної монополії примусовий поділ неможливо, то, за існуючої системи державного управління та регулювання на ринках природних монополій, не можна гарантувати те, що з їх боку не буде зловживань. А ці зловживання можуть створювати істотні бар'єри для вступу на ринки нових суб'єктів господарювання, у першу чергу малих та середніх підприємців.

З метою створення конкуренційного середовища Антимонопольний комітет України не може ліквідувати монополію, яка виникла легальним шляхом (наприклад, природні монополії) і не допускає зловживання на ринку, хоча домінуюче положення такого утворення може обмежувати можливості інших конкурентів щодо виходу на певний ринок товарів або послуг. Тобто Антимонопольний комітет України не може на власний розсуд ініціювати зміни у конкуренційному середовищі, а повинен дотримуватися державної програми демонополізації економіки. Вважаємо за доцільне надати право Антимонопольному комітету України з власної ініціативи розпочинати демонополізацію тієї чи іншої галузі господарства або подавати Кабінету Міністрів України (або відповідному міністерству) пропозиції щодо демонополізації певної галузі економіки чи окремих утворень.

Зазначимо, що на сьогодні Антимонопольний комітет України займається попередженням правопорушень та розглядом справ за двома абсолютно різними і самостійними напрямками економічної діяльності - у монополістичних відносинах та у сфері конкуренції.

В економічно розвинутих країнах ці повноваження, як правило, розподілені між двома самостійними органами. Наприклад, в США - Федеральна торгова комісія і Антитрестівський відділ Міністерства юстиції, в Німеччині - Федеральне управління картелів і Комісія по монополіях, у Великій Британії - Управління добросовісної торгівлі і Комісія по монополіях та об'єднаннях [12]. В Антимонопольному комітеті України питання щодо попередження та розслідування недобросовісних дій у конкуренції віднесені до компетенції окремого структурного підрозділу - П'ятого управління досліджень та розслідувань, який просто перевантажений великою кількістю справ.

На наш погляд, через певний час виникне об'єктивна необхідність у створенні окремого органу по регулюванню конкуренційних відносин та розгляду справ про недобросовісну конкуренцію.

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, хотілось би підкрелити те, що Антимонопольний комітет України повинен займатися лише попередженням монополістичних правопорушень та контролем за економічною концентрацією.

1.3 розвитком ринкових відносин для подальшого розвитку конкуренції необхідно створити окремий орган, наприклад Комітет по розвитку конкуренції, який би займався як попередженням та розслідуванням порушень у сфері конкуренції, так і розробкою конкретних рекомендацій і пропозицій щодо підтримки та розвитку добропорядних конкуренційних відносин у господарській діяльності.

2. Віднесення Антимонопольного комітету України Указом Президента України, а потім і Законом України від 13 липня 2000 року до органів виконавчої влади, а також підконтрольність його у своїй діяльності Президенту України зменшує тим самим можливість оскарження протиправних антиконкурентних рішень вищих та центральних органів виконавчої влади.

3. Антимонопольний комітет України - це специфічний орган, який повинен бути незалежним для того, щоб бути об'єктивним та уникнути упередженості в своїй практичній діяльності, тому вважаємо за необхідне законодавчо встановити створення, підпорядкованість та підзвітність Антимонопольного комітету України Верховній Раді України.

Література

1. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 р. (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№ 50. - С.472.

2. Про захист економічної конкуренції. Закон України від 11 січня 2001 року // Офіційний вісник України. - 2001. - № 7. - С.260.

3. Річний звіт 2002 р. Антимонопольний комітет України. -К: 2002.

4. Гусак М., Білоусова Н. Про негаразди в антимонопольному законодавстві та практиці його застосування //Бизнес. - № 34 (397). 21 серпня 2000р. - С 90-97.

5. Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р.№ 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 р. № 169-р). Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2000 р. № 24-р.

6. Про врегулювання деяких питань забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України: Указ Президента України від 27 червня 1999р. № 741/99 // Урядовий кур єр. - № 135-136, 22 липня 1999 р.

7. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // Урядовий кур єр. - № 237, 17 грудня 1999 р.

8. Дахно 1.1. Антимонопольне право. Курс лекцій. - К: Четверта хвиля, 1998. - 352 с

9. Саниахметова НА. Юридический справочник предпринимателя. -Харьков, Одиссей, 1999/ - 464 с.

10. Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків. (в редакції від 26 травня 1998 р. № 499): Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 р. –№ 765.

11. Про контроль за економічною концентрацією: Положення Антимонопольного комітету України. Затверджено розпорядженням від 25 травня 1998 р. - № 134-р.

12. Качалин В.В. Система антимонопольной защиты общества США. –М.: Наука, 1997. - 271 с.

Loading...

 
 

Цікаве