WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми законодавчої регламентації повноважень антимонопольних органів України - Реферат

Проблеми законодавчої регламентації повноважень антимонопольних органів України - Реферат

Певну відповідь на це питання дає Указ Президента України від 15 грудня 1999 року "Про систему центральних органів виконавчої влади", в якому встановлено, що Кабінет Міністрів України вносить подання стосовно створення центральних органів виконавчої влади за формою і статусом, визначеним цією статтею [7]. Проте не уточнюється, що розуміється в Указі Президента під "спеціальним статусом"

Зазначене вище становище породжує нові проблеми, а саме: віднесення Антимонопольного комітету України до органів виконавчої влади та підконтрольність його Президенту України [1, ст.2] усуває тим самим можливість оскарження антиконкуренційних рішень уряду, міністерств та відомств.

Утворення, підзвітність та підпорядкованість Антимонопольного комітету України Верховній Раді України забезпечували його незалежність, що сприяло виконанню контрольних завдань по відношенню до всіх органів виконавчої влади.

На нашу думку, Антимонопольний комітет України - це специфічний орган, який повинен бути незалежним для того, щоб бути об'єктивним та уникати упередженості у своїй діяльності. Антимонопольний комітет України повинен керуватися в першу чергу Конституцією та Законами України. Як зазначає Перший заступник Голови Антимонопольного комітету України О.І.Мельниченко, "Антимонопольний комітет - це державний орган, який не має власних галузевих інтересів, будучи представником суспільства загалом і кожного громадянина зокрема." [3].

На наш погляд, першопочаткове становище Антимонопольного комітету України, а саме - утворення, підпорядкованість та підзвітність Верховній Раді України, найбільшою мірою відповідало цим вимогам.

Зазначимо ще один проблемний момент. Це те, що Антимонопольний комітет України виконує функції притаманні судовим органам: розглядає справи про порушення законодавства України про захист економічної конкуренції, та правоохоронним органам: складає протоколи про адміністративні правопорушення, накладає штрафи. Крім того, Антимонопольний комітет України займається попередженням правопорушень та розглядом справ за двома протилежними напрямками економічної діяльності - в сфері монополістичної діяльності та у сфері конкуренційних відносин. Вчені-теоретики, зокрема І.І. Дахно, вважають таке становище взагалі неприпустимим [8, 94].

Хоча в основних завданнях Антимонопольного комітету України і зазначається, що Антимонопольний комітет України "сприяє розвитку добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки" [1, ст.3], однак, на нашу думку, антимонопольні органи України все ж таки виконують функції, притаманні судовим органам.

Антимонопольний комітет України, на нашу думку, повинен займатися лише профілактикою монополістичних та конкуренційних правопорушень, справи за такими видами правопорушень повинні розглядатися або спеціально створеними судами або судовими палатами, створеними в структурі господарських судів України. Оскільки практична діяльність Антимонопольного комітету України свідчить про велику кількість порушених і розглянутих справ (у 2001 році до антимонопольних органів надійшло 2589 заяв, скарг, інших звернень від юридичних і фізичних осіб, було припинено 1656 порушень законодавства України [5, 6-14]), крім того, повинна вдосконалюватися практика застосування конкуренційного законодавства України.

Для порівняльного прикладу зазначимо, що Антимонопольні установи та відомства в інших країнах не виконують судових функцій щодо розгляду монополістичних та конкуренційних правопорушень. Це прерогатива судів. Крім того, виконання Антимонопольний комітетом України функцій, притаманних органу правосуддя, є порушенням статті 124 Конституції України, за якою правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Але не можна не відмітити і те, що діяльність Антимонопольного комітету України не зосереджується лише на каральних заходах. Поряд з контролем за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та розглядом справ, Антимонопольний комітет України виконує свої завдання через надання іншим державним органам влади пропозицій, висновків, рекомендацій з питань розвитку конкуренції. Це здійснюється, як правило, шляхом внесення змін до проектів нормативних актів, що надсилаються на розгляд Антимонопольного комітету України або за ініціативою самого Антимонопольного комітету України шляхом внесення пропозицій до чинних нормативних актів законодавства України.

Важливим і своєчасним стало прийняття Верховною Радою України 11 січня 2001 року Закону України "Про захист економічної конкуренції" [2]. Прийняття і початок реалізації цього нормативного акту є переходом конкуренційного законодавства України на якісно новий рівень. В ньому враховано ті зміни, які відбулися в економіці України за останні роки. Закон враховує не тільки світовий досвід та практику застосування нинішнього конкуренційного законодавства України, а й судову практику України та інших країн і є, за свідченням міжнародних експертів, найсучаснішим в Європі законом. Його положення повинні забезпечити радикальне удосконалення матеріальних норм конкуренційного права, подальшу регламентацію діяльності Антимонопольного комітету України, його повноважень, з метою безумовного забезпечення конституційного принципу захисту конкуренції.

Стосовно змін в термінології конкуренційного законодавства України, то слід зазначити, що Антимонопольний комітетом України при розгляді в судах справ було виявлено і вирішено низку правових проблем. Наприклад, стосовно вживання термінів "господарюючий суб'єкт (підприємець)" в конкуренційному законодавстві України та "підприємець" у законодавстві про підприємницьку діяльність. В практичній діяльності Антимонопольного комітету України недеференційованість термінів "підприємець" і "господарюючий суб'єкт" викликало певні труднощі. Наприклад, можливість застосування конкуренційного законодавства стосовно спілок споживчої кооперації, приватних адвокатів та адвокатських об'єднань, приватних нотаріусів, а також інших громадян та організацій, які займаються господарською діяльністю, але не мають на меті отримання прибутку [9, 340].

Тому важливим є заміна вживаного в законодавстві України терміну "господарюючий суб'єкт (підприємець)" на "суб'єкт господарювання". Хоча Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ці зміни не торкнулися і в ньому застосовується стара термінологія - "господарюючий суб'єкт (підприємець)".

Одним з напрямків діяльності Антимонопольного комітету України є контроль за економічною концентрацією, метою якого є протидія монополізації ринків, запобігання зловживанням домінуючим становищем та обмеженням конкуренції.

В Законі України "Про захист економічної конкуренції" контроль за економічною концентрацією суб'єктів господарювання передбачено у Розділі 5, в якому вказано, що визнається концентрацією суб'єкта господарювання, та хто є учасниками концентрації, а також випадки, при яких необхідне отримання дозволу на концентрацію, підстави надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання [2, ст.22].

Loading...

 
 

Цікаве