WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Цивільно-правові способи захисту прав на знаки для товарів та послуг - Реферат

Цивільно-правові способи захисту прав на знаки для товарів та послуг - Реферат

Цивільно-правові способи захисту прав на знаки для товарів та послуг

Юридико-фактичною підставою застосування способів захисту є факт порушення виключних прав управомоченої особи. Відповідь на питання, яким чином володільцеві свідоцтва на знак для товарів та послуг з'ясувати, чи є факт порушення його прав та інтересів, повинно давати чинне законодавство. У п. 1. ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг"1 (надалі –Закон) зазначається, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Пам'ятаємо, що вид відповідальності (цивільна, кримінальна) обумовлюється специфікою правопорушення. В цьому дослідженні нас цікавитимуть особливості саме цивільного порушення прав на знаки для товарів та послуг.

Прогресивним кроком у напрямку забезпечення ефективності захисту прав на товарні знаки слід визнати внесення українським законодавцем до Закону відповідних змін та доповнень від 22.05.2003 р.2 Насамперед слід відзначити, що правову кваліфікацію як порушення прав на товарний знак у Законі отримали не тільки неправомірні дії на стадії вчиненого правопорушення, але й неправомірні дії на стадії готування до вчинення правопорушення. Таку позицію можна визнати справедливою з огляду на те, що, як правило, правопорушення у цій сфері вчиняються у формі умислу, тобто правопорушник цілеспрямовано йде на такі кроки, усвідомлюючи та розуміючи, що він робить, і якого результату він прагне досягти. Якщо підприємство розпочинає налагодження виробництва своєї продукції, намагаючись у подальшому несанкціоновано використати товарний знак конкурента, то у такому випадку у власника свідоцтва є можливість припинити зазначене правопорушення ще на стадії готування (якщо у нього є вагомі на те докази) з метою захисту своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги рекомендаційні роз'яснення Вищого господарського суду України, що викладені у оглядовому листі № 01-8/31 від 14.01.2002, необхідно пам'ятати, що необхідною умовою для застосування коментованої статті 20 Закону є доведення власником свідоцтва факту порушення його прав особою, до якої подається позов. ВГС України прокоментував, що фірма звернулася до господарського суду з вимогою про припинення порушення заводом її прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг та відшкодування збитків, заподіяних неправомірним використанням знака.

Рішенням господарського суду відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на недоведення позивачем факту порушення відповідачем його виключних прав на знак. Не погоджуючись з рішенням зі справи і вважаючи його таким, що прийнято за неповно з'ясованих обставин справи, фірма просила його скасувати, а позовні вимоги задовольнити. На підтвердження своїх позовних вимог фірма посилалася на акт контрольної закупки товару та складений на підставі нього експертний висновок Торгово-промислової палати України, якими, на її думку, підтверджується факт неправомірного використання відповідачем чужого знака для товарів і послуг.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про правильне застосування арбітражним судом норм законодавства з огляду на таке.

У акті, на який посилається позивач, відсутні дані про місце проведення контрольних закупок та підпис представника підприємства, де вони проводилися. До того ж у ньому йдеться про використання знаків для товарів і послуг, застосування яких не є предметом спору. З урахуванням викладеного також не може розглядатися як достатній доказ у справі експертний висновок, заснований на згаданому акті.

З огляду на невиконання позивачем передбаченого частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні цих вимог.

Отже, з метою захисту своїх прав власник свідоцтва на знак для товарів та послуг повинен надати юрисдикційному органові необхідні докази юридичного факту порушення його прав.

Стаття 20 Закону не розкриває основні ознаки порушення прав на знаки для товарів та послуг, хоча це було б доречним зробити саме у цій статті3, що присвячується, виходячи з назви статті, саме визначенню "Порушення прав власника свідоцтва". Законодавче положення зазначає, що правопорушенням є будь-яке посягання на права власника свідоцтва та готування до вчинення таких дій. Але у якій формі може втілюватися зазначене посягання чи готування до вчинення протиправних дій у коментованій нормі не згадується. В той же час у нормі міститься посилання на ст. 16 Закону, яка дає визначення прав власника свідоцтва на знак для товарів та послуг. Напрошується питання, чим обумовлена така позиція законодавця, коли, формулюючи дефінітивну норму, в її зміст він закладає положення, що містить посилання до інших статей нормативно-правового акта. Такий прийом законодавчої техніки можна розцінити неоднозначно.

Слід відзначити, що проблема термінології властива будь-якій галузі знань і є особливо актуальною саме для правознавства, оскільки це обумовлюється природою права, ефективність застосування якого здебільшого залежить від максимально чіткого викладення правових приписів. З цих позицій понятійний апарат законодавчого акту повинен бути оптимально формалізований, оскільки саме ці чинники обумовлюють визначеність та точність, що є особливо важливим у випадку, коли значення правових термінів не збігаються із їх звичайним чи доктринальним розумінням.

З урахуванням вищезазначеного було б доречним в одній статті Закону викласти положення про поняття порушення прав на знаки для товарів та послуг, ознаки та види порушень на знаки для товарів та послуг.

Закон зазначає, що порушенням визнається вчинення дій, що посягають на права власника свідоцтва. З урахуванням змісту положень ст. 16 Закону, свідоцтво на знак для товарів та послуг надає його власнику такі права: право використання знака, виключне право заборони використання знака, право видачі ліцензії іншим особам, право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Як правило, неправомірні дії, що посягають на права власника свідоцтва, вчиняються у формі несанкціонованого використання чужого знака для товарів та послуг.

Відповідно до п. 4. ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" (в редакції від 25.06.2003 р.) використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Закон також наголошує, що знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Наведена стаття Закону містить лише перелік правопорушень і зовсім не розкриває їх змісту. У зв'язку з чим постає потреба більш ґрунтовного тлумачення змісту протиправних дій, що посягають на права власника свідоцтва на знак для товарів та послуг.

Під несанкціонованим нанесенням товарного знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, слід розуміти відображення на матеріальному носії візуально сприйнятних охороноздатних елементів товарного знака.

Під несанкціонованим зберіганням такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу слід розуміти створення запасу товарів, що позначаються неправомірно використаним товарним знаком, з метою подальшої реалізації цих товарів.

Loading...

 
 

Цікаве