WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сутність сімейних правовідносин - Реферат

Сутність сімейних правовідносин - Реферат

Сутність сімейних правовідносин

Однією з важливих правових категорій у сімейному праві є сімейні правовідносини під якими ми розуміємо конкретний правовий зв'язок, який базується на шлюбі, кровній спорідненості (родинності), усиновленні, інших формах влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, що виникає між їх суб'єктами, які наділені суб'єктивними правами і обов'язками, передбаченими нормами сімейного права.

У дефініції сімейних правовідносин містяться лише їх основні ознаки, що не дає можливості у повному обсязі зрозуміти сутність та юридичну природу цієї важливої правової категорії. Тому спробуємо, використовуючи уже існуючі напрацювання у цьому напрямку, що містяться у творах С.С. Алексеева, Н.Г. Александрова, С.Ф. Кечекьяна, Ю.К. Толстого, P.O. Халфіної, В.О. Рясенцева, Г.К. Матвеева, Є.М. Ворожейкіна, СЮ. Червоного та ін. сформулювати власне бачення окресленої проблеми.

У чому ж полягає сутність сімейних правовідносин, яка їх юридична природа? Із розв'язанням цієї проблеми буде досягнута мета нашого дослідження. Відповіді на поставлені питання ми отримаємо після з'ясування специфіки сімейних правовідносин, порівняно з іншими видами галузевих правовідносин, та з'ясувавши їх характерні ознаки. У першу чергу, необхідно вирішити питання: сімейні правовідносини є особливим видом правовідносин чи частиною якогось виду галузевих правовідносин, наприклад цивільно-правових, які за юридичною природою є подібними з сімейними правовідносинами. Необхідно зазначити, що за своєю природою сімейні правовідносини є різноманітними і у той же час неоднорідними, що дає право відстоювати їх самостійність. Неоднорідність сімейних правовідносин показує Є.М. Ворожейкін на прикладі порівняння між собою аліментних правовідносин і правовідносин між батьками і дітьми1.

Слід визнати, що усім різновидам сімейних правовідносин властиві загальні ознаки, що характеризують їх разом, одночасно як особливий вид суспільних відносин2. Тобто, на основі формулювання загальних ознак, які властиві усім сімейним правовідносинам, ми можемо вести мову про сімейні правовідносини як особливий вид правовідносин.

Об'єднує всю систему сімейних правовідносин мета, задля досягнення якої вони виникають. На нашу думку, такою метою є створення та зміцнення сім'ї як соціального інституту та союзу конкретних, що і підкреслює ч. 2 ст. 1 Сімейного кодексу України (СК). Жоден інший вид правовідносин не має вказаної мети, окрім сімейних. Тому ми не поділяємо позицію Є.М. Ворожейкіна, який, визначаючи мету сімейних правовідносин, зазначає, що всі суспільні відносини, які входять до сфери шлюбу та сім'ї, мають у кінцевому рахунку єдину мету єдине соціальне призначення: "воспроизводство личности человека". Вважаємо, що неприпустимим у сімейних правовідносинах є вживання терміну "воспроизводство" або виробництво особистості людини, оскільки воно зводиться до суто біологічного процесу - дітонародження. Навіть з обмовкою щодо виробництва особистості як соціальної істоти, а не біологічної, ми все одно факт народження і виховання дитини порівнюватимемо з процесом виробництва певних матеріальних благ. У даному випадку, мову слід вести не про "виробництво" особистості як соціальне призначення сімейних правовідносин, а про формування особистості у сім'ї, відстежуючи роль вказаного соціального інституту у набутті людиною, яка народилася, створила або прийшла у сім'ю соціальних якостей, поступовий процес перетворення її у особистість та індивідуальність, завдячуючи тому сприятливому мікроклімату, який формується виключно у сім'ї.

Мета і соціальне призначення сімейних правовідносин дозволяють з'ясувати не лише їх правову природу, а й виокремити їх специфічні ознаки, у яких проявляється сутність сімейних правовідносин.

1. Основоположною характерною ознакою сімейних правовідносин є специфічний суб'єктний склад, який відзначається такими характеристиками, як стабільність та стійкість. Стабільність та стійкість суб'єктного складу, тобто того кола учасників сімейних правовідносин, яких закон наділяє сімейними правами та покладає на них сімейні обов'язки, проявляється у тому, що він конкретно визначений законом4. Більше того, ця теза не спростовується, а підтверджується законодавцем. Зокрема у ст. 2 СК "Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України", міститься вичерпний перелік осіб, які є суб'єктами сімейних правовідносин5. На специфічний суб'єктний склад як ознаку сімейних правовідносин вказує і Є.М. Ворожейкін, підкреслюючи, що однією із найважливіших ознак сімейних правовідносин має бути названий специфічний склад їх суб'єктів6. Але варто вказати, що, ведучи мову про вказану ознаку як "одну із найважливіших", цей вчений чомусь відносить її до інших специфічних особливостей сімейних правовідносин, а не до основних7. Також особливістю суб'єктного складу є те, що суб'єктами як сімейного права, так і будь-якого сімейного правовідношення є виключно фізична особа, а не фізична і юридична, як зазначають деякі автори. Специфіку суб'єктного складу сімейних правовідносин вдало підкреслює Я.М. Шевченко: "Сімейно-правове регулювання визначає ту частину правового статусу особи, яка стосується її положення в суспільстві як члена сім'ї з усіма наслідками, що звідси випливають". Далі, продовжуючи думку, нею виділяється домінуюча ознака суб'єкта сімейних правовідносин - його перебування в сім'ї. Дійсно, виключна пов'язаність із сім'єю, створення та зміцнення сім'ї є головним завданням кожного суб'єкта сімейних відносин, що і відрізняє останні від інших галузевих правовідносин. Вважаємо, що саме специфічний суб'єктний склад є визначальною, основоположною ознакою сімейних правовідносин (звісно, окрім мети та соціального призначення), яка дозволяє вести мову про сімейні правовідносини як окремий вид галузевих правовідносин. Як правову аксіому слід сприймати тезу про немислимість існування будь-яких суспільних відносин як відносин між людьми, у тому числі і правовідносин як різновиду суспільних відносин без наявності уповноваженого та зобов'язаного суб'єкта.

2. З ознаки, яка вказує на специфіку суб'єктів сімейних правовідносин, плавно випливає інша, не менш важлива риса - особистий характер правовідносин, які виникають між суб'єктами. Вказану ознаку виділяють майже усі науковці, які під тим чи іншим кутом зору досліджували сімейні правовідносини. Так, В.О. Рясенцев зазначає: "Внаслідок того, що сім'я являє собою порівняно вузьке коло осіб, а сімейне право регулює лише відносини між ними, сімейні правовідносини відрізняються суворо особистим характером"11. Про особисто-правовий характер сімейних правовідносин веде мову Г.К. Матвеев. Дану ознаку виділяють і дореволюційні науковці. Так, І.А. Загоровський пише: "Сімейні права ставлять в певну особисту залежність одного члена сім'ї від іншого і створюють певне положення для них"13. Підтримуємо цілком аргументовану позицію Є.М. Ворожейкіна про те, що особисто-довірчий характер у взаємовідносинах учасників сімейного правовідношення - це його властивість, обумовлена природою самого сімейного правовідношення. По-перше, особистий характер сімейного правовідношення зумовлений його суб'єктним складом, який формується виключно з фізичних осіб - біосоціальних істот, а точніше особистостей, яких об'єднує не певний майновий інтерес, а бажання пов'язати себе особистими відносинами, які грунтуються на повазі, коханні як "прояві духовного світу людини"15, що проявляється як у фізичному (статевому), так і внутрішньому (соціально-духовному) потязі. Не даремно російський класик відмічав, що в основі сімейних відносин лежать: "потребности физической природы и нравственного чувства". По-друге, сфера, у якій компактно почувають себе суб'єкти сімейних правовідносин, є закритою для громадськості, що підкреслює її особистий характер, тобто такий, який належить виключно конкретним особам, а не є всезагальним надбанням. Недаремно і Конституція (ст. 32), і СК (ст. 7) забороняють втручання у особисте і сімейне життя фізичної особи. По-третє, проявом особливостей особистого елементу у сімейних правовідносинах є їх довірчий характер. Це означає, що сімейні правовідносини будуються на взаємній довірі їх учасників. Втрата довіри є причиною спочатку псування відносин у сім'ї, а згодом може призвести і до її розвалу, а відповідно й до припинення сімейних правовідносин між суб'єктами. Наприклад, наслідком втрати довіри між подружжям є ревнощі, постійні підозри у подружній зраді, що у кінцевому результаті може призвести до розірвання шлюбу. По-четверте, особистий характер сімейних правовідносин відслідковується у їх меті (створенні та зміцненні сім'ї як особистого немайнового блага, що позбавлене майнового змісту в силу своєї природи - не засобу для отримання матеріальної вигоди, а форми особистісно-довірливих відносин) та соціальному призначенні (формуванні особистості як повноцінного члена сім'ї, яка і є ініціатором виникнення особистих відносин з іншою чи іншими особами).

Loading...

 
 

Цікаве