WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану неповнолітніми - Реферат

Особливості цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану неповнолітніми - Реферат

По-іншому складається ситуація з притягненням до відповідальності батьків, позбавлений батьківських прав. Правовий зв'язок між такими батьками і їх дітьми не припиняється, але будується він виключно з метою захисту інтересів неповнолітніх. З одного боку, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, які будуються на факті родинних відносин з дитиною, а з іншого - за ними зберігається обов'язок утримувати свою дитину. Відсторонення таких батьків від спілкування зі своєю дитиною не дозволяє їм займатися його вихованням, що може слугувати приводом до висунення хибних висновків у зв'язку з розглядом питання про можливість притягнення їх до відповідальності за шкоду, завдану малолітніми. Новела цивільного законодавства, викладена у ст. 1183 ЦК України, прийнятого 16 січня 2003 року, знімає всілякі сумніви з приводу такої можливості. Так, відповідно до названої норми, батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків.

Таке становище речей закономірне і базується на самій природі виховання, як тривалого поступового процесу. Адже до моменту позбавлення батьків їх батьківських прав у них була реальна, гарантована дією закону, можливість спілкуватися з неповнолітнім, а значить, і впливати на його поведінку. Але, визнаючи правильність самої можливості притягнення до відповідальності осіб, позбавлених батьківських прав, автор вважає, що не слід обмежувати дію такої можливості введенням конкретних часових обмежень. Основним критерієм застосування цієї норми повинна бути наявність причинного зв'язку між неналежним виконанням особою її батьківських обов'язків в той момент, коли вона не була позбавлена батьківських прав, і поведінкою неповнолітнього, результатом якого стало завдання шкоди.

Необхідною умовою для притягнення неповнолітнього до цивільної відповідальності є також причинний зв'язок між вчиненням неповнолітнім цивільного правопорушення і поведінкою його законних представників. Тільки в такому випадку останні стають суб'єктами деліктної відповідальності.

За загальним правилом батьки, які проживають окремо від дітей, несуть відповідальність за шкоду, завдану дітьми, на загальних підставах (ст. 446 ЦК УРСР) (ч. 1ст. 1178 ЦК України). Разом з тим, суд може звільнити їх від відповідальності, коли вони з поважних причин не можуть здійснювати належний догляд за своїми дітьми. До таких причин можна віднести ситуацію, коли батьки проживають окремо від дітей внаслідок довготривалих відряджень останніх, їх важкої хвороби, серйозних фізичних розладів. Інші родичі, на утриманні яких знаходяться діти, які проживають окремо від батьків, можуть стати суб'єктами відповідальності лише в тому випадку, коли вони оформлені як законні представники - опікуни чи піклувальники.

Як справедливо зазначалось у літературі, законні представники відповідають як за власні дії, так і за поведінку дітей6. Власні дії чи поведінка батьків, інших законних представників, охоплюється поняттям цивільного правопорушення. Це правопорушення має усічений склад. Його елементами є: по-перше, протиправність, яка виражається у зловживанні батьківськими правами, ухиленні від реалізації прав, невиконанні або неналежному виконанні обов'язків і т.д.; по-друге, вина у формі умислу; по-третє, наявність зв'язку між поведінкою батьків (осіб, які їх замінюють) і поведінкою неповнолітнього.

Таким чином, підставою відповідальності батьків, інших законних представників за шкоду завдану дітьми, є протиправна поведінка дитини і протиправна поведінка батьків, яка порушує норми цивільного законодавства і тягне за собою завдання шкоди або створює загрозу завдання шкоди життю, здоров'ю чи майну. В цьому його специфіка. Це складний юридичний склад, який відноситься до особливих підстав відповідальності.

Підставою відповідальності за шкоду, завдану неповнолітнім віком від 15 до 18 років, є цивільне правопорушення, яке вчиняється дитиною, а у випадку притягнення до субсидіарної відповідальності законних представників - їх винна поведінка і наявність зв'язку між дитиною і законними представниками.

Відповідальність покладається на самого неповнолітнього, а у випадку відсутності у нього майна або його недостатності для відшкодування шкоди до додаткової відповідальності притягуються законні представники.

Умови відповідальності являють собою об'єктивну і суб'єктивну сторони правопорушення неповнолітнього і його законних представників. Вони бувають як загальними, так і спеціальними. Загальними умовами є: наявність шкоди (збитків); протиправне діяння (дія або бездіяльність) заподіювача шкоди; причинний зв'язок між протиправним діянням і негативними наслідками; вина заподіювача шкоди.

Спеціальні умови обумовлені особливостями правового статусу неповнолітнього правопорушника і особи, відповідальної за його поведінку. До спеціальних умов можна віднести: вік і об'єм дієздатності дитини; ступінь участі особи, відповідальної за її поведінку у здійсненні прав і обов'язків по вихованню останньої; майнове становище неповнолітнього і особи, відповідальної за її виховання.

Умови відповідальності також можуть розрізнятися залежно від віку безпосереднього заподіювана шкоди.

У тому випадку, коли шкода завдана неповнолітнім, який не досяг 15- річного віку, до умов відповідальності слід віднести:

1. дії (бездіяльність) неповнолітнього і дії (бездіяльність) законних представників, які є протиправними;

2. шкоду, завдану третій особі;

3. причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) неповнолітнього, його законних представників і завданою шкодою;

4. вину законних представників7.

В тому випадку, якщо шкода завдана неповнолітнім віком від 14 до 18 років, умовами відповідальності будуть:

1. дії (бездіяльність) неповнолітнього і дії (бездіяльність) законних представників;

2. шкода, завдана третій особі;

3. причинний зв'язок між поведінкою і завданою шкодою;

4. вина неповнолітнього і його законних представників;

5. недостатність або відсутність майна у неповнолітнього.8

Завершуючи розгляд цієї проблеми, не можна залишити поза увагою питання про відповідальність неповнолітніх, які стали повністю дієздатними до досягнення ними 18 років (ст 35 ЦК України). Стаття 1180 ЦК України говорить, що шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. А в ч. 2 цієї ж статті зазначається, що у разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновителями) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Така відповідальність припиняється з досягненням заподіювачем шкоди повноліття.

Таке розмежування несе в собі глибокий зміст і він проявляється не тільки в наявності різних суб'єктів відповідальності. Коріння його лежить перш за все в етапах вікового розвитку, які проходить особа, перш ніж досягне повноліття. Віковий розвиток тісно пов'язаний із соціальним. Змінюється не лише сама людина, змінюється її роль і становище в суспільстві, характер зв'язків із суспільством, збільшується значення її особистості і її соціальна активність. Все це повинно знайти своє відображення в правовому регулюванні, так як досягнення певного віку в період неповноліття - це не лише певний формальний момент, але й рубіж, який встановлює нову якість особи, а разом з нею і нові вимоги до вчинків. Тому, на наш погляд, в законодавстві про деліктну відповідальність неповнолітніх, правильним було б затвердити принцип самостійної цивільно–правової відповідальності неповнолітніх, які досягли 16-річного віку, за вчинені ними правопорушення, що сприяло би більш ефективному застосуванню цивільно-правової відповідальності як засобу боротьби з правопорушеннями неповнолітніх.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве