WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та зміст права на здоров'я - Реферат

Поняття та зміст права на здоров'я - Реферат

Поняття та зміст права на здоров'я

Конституція України закріплює право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Кожна людина має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Ці конституційні засади створюють відповідний правовий режим реалізації різноманітних елементів права на здоров'я у межах правової системи України.

Поняттям "права на здоров'я" з позицій юридичної науки охоплюються відносини з приводу такого блага фізичної особи, як блага здоров'я. Це благо носить нематеріальний характер і є об'єктом регулювання багатьох галузей права. Зміст особистого немайнового права визначається можливістю фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Ця властивість здоров'я, яким людина наділена і є носієм внаслідок еволюційного природного процесу, визначає його пріоритетність у правовому регулюванні.

У законодавстві питанням охорони, захисту, порядку здійснення права на здоров'я присвячено норми кримінального, конституційного, екологічного, цивільного та сімейного права.

Проте особливо важливого значення набуває розширення сфери регулювання суспільних відносин у частині здійснення права на здоров 'я у новому Цивільному та Сімейному кодексах України.

Зокрема, здоров'я віднесено до об'єктів цивільних прав. Так, у главі 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) здоров'я розглядається як нематеріальне благо, яке визнається однією з найвищих соціальних цінностей.

Вчені-цивілісти активно досліджують проблеми здійснення права на здоров'я людини. Серед таких науковців відомі праці Л.О. Красавчикої, М.М. Малеїної, О.М. ЄрмолаєваДВ. Ромовської, О.І. Йойриша, О.О. Красовського, М.І. Ковальова, О.В. Тихомирова, Н.Б. Болотіної.

Сучасна законодавча система України не містить категорії "права особи на здоров'я", використовуючи замість неї декілька понять, серед яких - "охорона здоров'я". Комплексність розуміння права людини на здоров'я підкреслено широким колом елементів цього права, включеним до структури особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи у цивільному законодавстві. До них можна віднести: право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, право на захист життя та здоров'я від протиправних посягань, право на охорону здоров'я, право на медичну допомогу, право на інформацію про стан свого здоров'я, право на таємницю про стан здоров'я, права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, право на донорство.

Елементи змісту права на здоров 'я містяться і у сучасному сімейному законодавстві: право на взаємну обізнаність про стан свого здоров'я особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу і репродуктивне здоров'я, як невід'ємний елемент права на материнство та права на батьківство.

Приватноправовий характер здійснення цих прав вимагає детального їх дослідження та науково-теоретичного осмислення можливих проблем.

Зазначений перелік елементів права на здоров'я вимагає систематизації, що повинна сприяти більш ефективному правозастосуванню цих правових норм. Своєю чергою визначення змісту та поняття права на здоров'я на основі реальних інструментальних критеріїв здоров'я повинно допомогти досягненню реально-ефективного результату правового регулювання. Зауважимо, що право на здоров'я пов'язане з правом на життя, особливо щодо захисту від протиправних посягань, усунення небезпеки та забезпечення безпечних умов довкілля (навколишнього середовища). Тому важливим питанням є час виникнення та припинення права на здоров'я, а також можливості розпорядження своїм правом на здоров'я після власної смерті. Право на здоров'я органічно пов'язане з правом фізичної особи на життя. Життя повинно бути здоровим. Стан здоров'я - це нормальний стан життя. Право на життя є більш загальним і всеохоплюючим. Можна стверджувати, що здійснення права на здоров'я знаходиться у прямій залежності від здійснення права людини на життя. Наприклад, їх зв'язок можна простежити так: право на штучне запліднення можливе лише завдяки здійсненню права на донорство, яке є елементом права на здоров'я.

Це дає можливість стверджувати, що право на здоров'я виникає разом з правом на життя. Часом виникнення цього права є момент виникнення блага здоров'я. Благо здоров'я, як і благо, життя виникає не з часу народження, а з моменту запліднення, тобто з початком реалізації генетично обумовленої програми з саморозвитку зародка людини. Яскравим прикладом, що доводить це твердження, є весь комплекс заходів, спрямованих на захист здоров'я плоду людини, моніторинг його внутрішньоутробного розвитку який здійснюється до її народження.

Проте благо здоров'я відрізняється від нематеріального блага людини на життя. Це пов'язано з тим, що стан здоров'я людини є динамічним і постійно змінюється під впливом різноманітних чинників.

Законодавство України визначає здоров'я як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів (ст.93 Основ законодавства України про охорону здоров'я).

Таке розуміння поняття здоров'я відображає преамбулу Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я. Наведене визначення здоров'я носить абсолютний характер, тобто за цією позицією формується межа ідеального здоров'я, що за зрозумілих причин залишається для більшості населення недосяжним. Але це не говорить, що ті з осіб, що не є носіями такого ідеального стану, на практиці не наділені благом здоров'я. Отже, з цих позицій є неможливим говорити про стан нездоров'я. Хворий також наділений благом здоров'я, яке відрізняється від його стану до хвороби певними якісними та кількісними показниками. Так, М.М. Амосов вважав, що визначення здоров'я як комплексу нормативних морфофункціональних показників організму людини є недостатнім, оскільки необхідна ще й кількісна оцінка здоров'я. Кількість здоров'я можна визначити як суму резервних потужностей основних функціональних систем. У свою чергу існує так званий коефіцієнт резерву. Тобто хвороба певним чином сумісна із здоров'ям: часто має місце не сама хвороба, а нестача здоров'я. Дефіцит здоров'я може бути також пов'язаний з так званими донозологічними змінами в організмі, що є передпатологічним станом, станом неповного здоров'я, що втілюється у непевності у самопочутті: немає ні хвороби, але немає і повного здоров'я1. Отже, здоров'я - це категорія динамічна, якій властиві фізіологічні та паталогічні зміни. Звідси і сучасне тлумачення здоров'я як категорії суспільного та індивідуального характеру.

Наприклад, О.В. Тихомиров зазначає, що суспільне здоров'я - це сукупний стан здоров'я кожного окремого громадянина у масштабах всього населення країни, підтримка стабільного мінімального допустимого рівня, що гарантується державою. Особисте здоров'я громадянина - це медико-соціальний статус індивіда в умовах фізичного та психологічного благополуччя організму при належній його діяльності. Підтримка особистого здоров'я здійснюється громадянином особисто з використанням для цього існуючих у державі можливостей оздоровлення та лікування2.

Диференційований підхід щодо визначення поняття "права на здоров'я" присутній і у юридичних дослідженнях.

"Опираючись на загальний цивільно-правовий підхід, - зазначає Л.О. Красавчикова, - можна визначити право на здоров'я у вузькому цивілістичному значенні як систему встановлених державою регулятивних та охоронних цивільно-правових норм, що регулюють відносини з приводу особистого немайнового блага - здоров'я громадянина (фізичної особи)".

До числа елементів, які відносяться Л.О. Красавчиковою до регулятивної частини права на здоров'я, належать:

1. Право на отримання кваліфікованої медичної допомоги (що охоплює профілактичну, лікувально-діагностичну, реабілітаційну, протезно-ортопедичну та зубопротезну допомогу);

2. Право на своєчасну допомогу ліками;

3. Право на кваліфіковане та своєчасне протезування;

4. Право на лікарсько-косметологічне лікування;

5. Право на донорство та трансплантацію;

6. Право на участь у медичному експерименті.

М.М. Малеїна визначає право на здоров 'я як право, позитивний зміст якого складається з правомочностей володіння, розпорядження власним здоров'ям та його використанням. Зазвичай ці правомочності фактично здійснюються постійно, "юридично" начебто непомітно, але проявляються у випадках порушення здоров'я або інших випадках4. До числа цих специфічних ситуацій (тобто до елементів права на здоров'я) належать, на думку автора, такі:

1. Право на укладення договору про надання медичної допомоги.

2. Виношування та народження жінкою дитини, зачатої шляхом імплантації в її організм чужої заплідненої яйцеклітини, з наступною передачею народженого його біологічним батькам;

3. Право на участь у медичному експерименті;

4. Право на відмову від медичного втручання або вимога на його отримання;

5. Право на укладення договору донорства;

6. Право на участь у конкурсах.

О.М. Єрмолаєва визначає здоров'я з цивільно-правових позицій як стан повного фізичного та психологічного благополуччя людини, атому, відповідно, і цивільно-правові засоби захисту повинні бути спрямовані на запобігання порушенням, що можуть потягнути втрату людиною її фізичного або психічного благополуччя5.

Loading...

 
 

Цікаве