WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право на психічне здоров'я та юридичні гарантії його реалізації і захисту - Реферат

Право на психічне здоров'я та юридичні гарантії його реалізації і захисту - Реферат

Психіатрична допомога може надаватись особам у двох формах:

- амбулаторна психіатрична допомога, тобто психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених чинним законодавством, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах;

- стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених чинним законодавством, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Однак, для того, щоб будь-яке суб'єктивне право було реальною можливістю, чинне законодавство повинно передбачати низку юридичних гарантій. Такі гарантії слід поділяти на ті, що забезпечують право на психічне здоров'я психічно здорових осіб, і ті, що забезпечують право на психічне здоров'я осіб, які страждають на психічні розлади.

До основних гарантій здійснення та захисту права на психічне здоров'я осіб, які не мають психічних розладів, слід відносити:

1) дотримання конфіденційності відомостей про стан психічного здоров'я. Ця гарантія включає в себе:

а) заборону медичним працівникам, іншим фахівцям та особам, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків стало відомо про стан психічного здоров'я та інші відомості про приватне життя особи, без згоди самої особи чи її законного представника розголошувати такі відомості, крім випадків коли такі відомості надаються для провадження дізнання, попереднього слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду;

б) заборону вимагати відомості про стан психічного здоров'я особи, за винятком випадків, що прямо встановлені законом;

в) зберігання документів, що містять відомості про стан психічного здоров'я особи, з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей;

г) вилучення оригіналів документів, що містять відомості про стан психічного здоров'я особи, та їх копіювання лише у випадках, встановлених законом.

2) належний психіатричний огляд, який проводиться з метою встановлення наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання:

а) за усвідомленою згодою особи8, її законного представника;

б) без усвідомленої згоди вказаних осіб, у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу внаслідок чого вона:

- вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;

- неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність;

- завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

в) в обов'язковому порядку перед прийняттям на роботу та періодично, у процесі діяльності, з метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я.9

При цьому, в будь-якому випадку, забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.

Беззаперечно, що законодавець виділяє і цілу низку інших гарантій права на психічне здоров'я, однак вони носять більш загальних характер. При цьому слід зауважити, що усі вказані гарантії поширюють свою силу і на осіб, що страждають на психічні розлади.

Коли розглядати питання про гарантії здійснення та захисту права на психічне здоров'я осіб, які мають відповідні психічні розлади, то слід зауважити, що обсяг та зміст цих гарантій залежить від того, чи особа страждає на звичайний психічний розлад чи її захворювання можна кваліфікувати як тяжкий психічний розлад. Під поняттям "психічного розладу" слід розуміти розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті (МКХ-10). До них, зокрема, відносять легкий депресивний епізод (F32.0), соціальні фобії (F40.1), розлади адаптації (F43.2) тощо. В свою чергу, тяжкий психічний розлад є розладом психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Тому до гарантій права на психічне здоров'я фізичної особи, що має психічні розлади, слід відносити:

1) належне діагностування особи, що має психічні розлади. Зокрема, діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих МОЗ для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного здоров'я. При цьому методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені МОЗ, застосовуються лише з діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб. А що стосується методів діагностики та лікування і лікарських засобів, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи, якій надається психіатрична допомога, то їх застосування можливе лише за призначенням і під контролем комісії лікарів-психіатрів, а також за усвідомленою згодою особи чи її законного представника.

2) застосування при наданні психіатричної допомоги найменш обмежених умов, що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога. Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка страждає на психічний розлад, при наданні їй психіатричної допомоги застосовуються за призначенням та під постійним контролем лікаря-психіатра чи іншого медичного працівника, на якого власником психіатричного закладу чи уповноваженим ним органом покладені обов'язки з надання психіатричної допомоги, і застосовуються лише в тих випадках, формах і на той час, коли всіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, що являють собою безпосередню небезпеку для неї або інших осіб.

3) дотримання конфіденційності відомостей про надання (чи ненадання) особі психіатричної допомоги. Ця гарантія включає в себе:

а) заборону медичним працівникам, іншим фахівцям, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особам, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, а також про факти звернення за психіатричною допомогою, без згоди самої особи чи її законного представника розголошувати такі відомості, крім випадків, коли такі відомості надаються для провадження дізнання, попереднього слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду;

б) обмежену можливість поширення інформації про стан психічного здоров'я особи, що має психічний розлад, навіть у випадках, коли є усвідомлена згода особи або її законного представника на поширення вказаних відомостей про стан психічного здоров'я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги. В цьому випадку відомості можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі.

в) заборону вимагати відомості про надання особі психіатричної допомоги, за винятком випадків, що прямо встановлені законом;

Loading...

 
 

Цікаве