WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право на психічне здоров'я та юридичні гарантії його реалізації і захисту - Реферат

Право на психічне здоров'я та юридичні гарантії його реалізації і захисту - Реферат

Право на психічне здоров'я та юридичні гарантії його реалізації і захисту

Проголосивши людину та окремі її немайнові блага вищими соціальними цінностями, держава повинна гарантувати їй можливість повної і своєчасної реалізації та ефективного правового захисту інтересу що пов'язаний з внутрішнім (духовним) світом. Особливу роль в системі зазначених внутрішніх людських цінностей має психічне здоров'я фізичної особи.

Актуальність вказаної теми визначається насамперед тим, що існуючі на сьогодні наукові дослідження, які проводяться в сфері правового забезпечення психічного здоров'я, переважно стосуються лише права на фізичне (соматичне) здоров'я та гарантій його здійснення. Однак, виходячи з того, що людина є не лише біологічним організмом, але й соціальною істотою, яка наділена тонкою психічною організацією, то саме ця сфера повинна стати об'єктом підвищеного наукового інтересу, в тому числі і з точки зору правових досліджень. Адже лише такий підхід забезпечить всеохопленність та пропорційність наукових досліджень і сприятиме більш глибокому та гармонійному методологічному дослідженню особи як суб'єкта відповідних суспільних відносин, надасть можливість зрозуміти її сутність, забезпечити реалізацію її внутрішньої духовної сфери з метою задоволення власних потреб та інтересів.

Важливість дослідження цього питання також визначається і статистичними даними, які вказують, що протягом останніх років зросла кількість звернень пацієнтів за наданням психіатричної допомоги в психіатричних закладах.1 Певної актуальності зазначеній тематиці надає і бажання психіатрії відійти від клейма "органу боротьби з інакомислячими", який їй небезпідставно приписували в радянський період.

На цьому фоні постає і суто правова проблема, яка впливає на актуальність цього дослідження. По-перше, недостатність та недосконалість правової бази з даного питання. Адже прийнятий за весь період існування України Закон України "Про психіатричну допомогу" та нечисленна низка наказів Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ) не в змозі комплексно вирішувати усі питання, що стосуються регулювання та захисту суспільних відносин, пов'язаних з психічним здоров'ям фізичних осіб. В свою чергу, внутрішні суперечності цього закону з іншими нормативно-правовим актами також створюють низку проблем щодо одноманітного вирішення вказаних питань та породжують безліч колізій та неузгодженостей.

Тому метою цієї статті є дослідження права на психічне здоров'я як особистого немайнового права фізичної особи та аналіз юридичних гарантій його здійснення.

Окремі аспекти права на психічне здоров'я та гарантій його здійснення піднімались в спеціалізованій психіатричній літературі Л. Айзенбергом, О. Григорьяц, Б. Гудом, Р. Дежарле, В. Демчуком, А. Ейджер, А. Кляйнманом, Н. Татаркіною та іншими науковцями. Але всі ці дослідження стосувались переважно визначення розуміння природи та механізмів підтримання, порушення та відновлення психічного здоров 'я з точки зору медицини і психіатрії, тобто проблем обстеження стану психічного здоров'я осіб, профілактики та діагностики психічних розладів, лікування, нагляду, догляду та медико-соціальноїреабілітації осіб, які страждають на психічні розлади.

В сучасній юридичній літературі проблемами психічного здоров'я та його правового забезпечення займались Ю. Білоусов, Н. Болотіна, С Бородін, І. Гурович, О. Датий, А. Дмитрієв, Л. Коган, В. Колесник, В. Котов, Л. Красавчикова, М. Малєїна, Н. Полежаева, С. Полубінська, А. Савицька,0. Тихомиров,! Шахріманьян. Однак переважна більшість вказаних досліджень стосувалась здебільшого захисту майнових прав психічно хворого, здійснення судово-психіатричної експертизи або ж захисту права на психічне здоров'я в контексті загального права на здоров'я. Жодне із зазначених досліджень не було присвячено питанням цивільно-правового регулювання та охорони права на психічне здоров'я.

Для визначення права на психічне здоров'я слід, насамперед, визначитись з поняттям "психічного здоров'я" як блага, стосовно якого виникають відповідні правовідносини. Не вдаючись до детального аналізу низки дефініцій, поняття "психічне здоров'я" слід визнати, що найбільш поширеним серед них є визначення "психічного здоров я" як психічний стан організму, що характеризується сукупністю установок, якостей та функціональних здібностей, які дозволяють особі адаптуватись до середовища.3 Випрацювати більш універсальне визначення психічного здоров'я навряд чи можливо, оскільки практично не реально звести до одного існуючі погляди на це питання, які склались у різноманітних соціальних групах. Ускладнює таку універсальність також і культурний та часовий аспект, адже з плином часу ставлення до тих чи інших процесів у різних культур, а також в межах однієї і тієї ж культури в різні часи було різним. Так, наприклад, в багатьох племенах індіанців на відміну від інших американських народів, вважають галюцинації нормальним явищем. Натомість, в межах загальноєвропейської культури з плином часу гомосексуалізм розглядався спочатку як злочин, потім - як психічна хвороба, а тепер - як варіант сексуальної адаптації. Однак незмінним залишалось ставлення до особи, яка чимось відрізнялась у своїй поведінці від інших членів соціальної групи. Завжди була висока ймовірність визнання такої фізичної особи психічно хворою та застосування до неї низки соціальних та правових обмежень. І тому основним соціальним призначенням психічного здоров'я як певного блага фізичної особи слід визнати забезпечення соціальної адаптації людини. При цьому слід підкреслити, що психічне здоров'я людини повинно співвідноситись зі стадією його розвитку, його генетичною спадщиною та культурним оточенням.

Однак предметом нашого дослідження є право на психічне здоров'я, а не саме благо, тому більшу увагу слід сконцентрувати на юридичній характеристиці даного права, його змісті та обсязі, а також на гарантіях його здійснення та захисту. Аналізуючи право на психічне здоров'я, слід відмітити, що на сьогодні жоден нормативний акт не містить вказівку на те, що фізична особа наділена таким правом. Йдеться лише про право на надання психіатричної допомоги. Так, у п.6 ст.284 ЦК України4 зазначено, що "надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону". В свою чергу спеціалізований в цій сфері Закон України "Про психіатричну допомогу" також йде шляхом закріплення у фізичних осіб лише права на психіатричну допомогу. Однак, на наше переконання, аналіз чинного законодавства дозволяє нам зробити висновок про те, що фізичні особи мають повноваження не лише негативного змісту, тобто вимагати не порушувати його право, а також надати йому допомогу у випадку порушення його особистого немайнового блага. Фізичні особи наділені цілою низкою позитив-них повноважень даного права, наприклад здійснювати профілактику власного психічного здоров'я, що свідчить, про те, що таке право не може обмежуватись лише повноваженням вимагати надання психіатричної допомоги у випадку порушення психічного здоров'я. Тому ми переконанні, що мова повинна йти не про право на психічну допомогу, а про більш широке суб'єктивне право - право на психічне здоров'я, яке містить в собі низку активних та негативних повноважень.

Так, до змісту права на здоров'я, як і до будь-якого особистого немайнового права, слід віднести, насамперед, повноваження на володіння психічним здоров'ям. Зміст цього повноваження означає, що кожна фізична особа володіє психічним здоров'ям в тому чи іншому стані. При цьому доволі важливим є введення з боку законодавця презумпції психічного здоров'я, яка передбачена у ст.3 Закону України "Про психіатричну допомогу". Однак, аналізуючи текст даної статті слід відзначити, що законодавець деякою мірою некоректно визначив таку презумпцію. Насамперед, це пов'язано з загальнотеоретичним розумінням презумпції, під якою слід розуміти висновок про наявність яких-небудь положень, фактів, прав суб'єкта на підставі доведеності інших положень, фактів, прав суб'єктів.5 Презумпція може бути спростована на умовах та в порядку, що передбачається в законі. Однак невже факт наявності у особи психічного здоров'я може бути кимось спростований? Невже особа може не мати психічного здоров'я? Невже наявність у особи легкого психічного розладу, наприклад неврозу, свідчить про те, що у неї зникло психічне здоров'я? Звичайно, ні. Тому що психічне здоров'я є різновидом особистого немайнового блага, яке не віддільне від особи носія. І тому, коли особа має психічний розлад, то це означає, що змінюється (як правило, знижується) стан психічного здоров'я, однак аж ніяк воно не зникає, тому що в іншому випадку це означало б біологічну смерть фізичної особи. Отже, в даному випадку більш правильніше говорити про презумпцію відсутності у фізичної особи психічних захворювань.

Наступним повноваженням права на психічне здоров'я є його використання в усіх сферах суспільного життя. Так, використовуючи свій стан психічного здоров'я, особа може здійсню-вати свою цивільну правоздатність та дієздатність. При цьому можливість користуватись своїм психічним здоров'ям носить обмежений характер. Так, коли фізична особа має рівень психічного здоров'я, недостатній для того, щоб усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, то і повноваження щодо користування психічним здоров'ям може бути обмежено, як і весь обсяг дієздатності.

Практично найбільш важливим аспектом здійснення права на психічне здоров'я є можливість фізичної особи розпоряджатись ним. При цьому під поняттям розпорядження ми не розуміємо визначення фактичної долі психічного здоров'я внаслідок його невідчужуваності від особи носія. Тут більш коректно застосовувати розуміння впливу особи власними діями на стан її психічного здоров'я. Особа в межах даного повноваження може:

1) звертатись за наданням психіатричної допомоги;

2) звертатись за наданням психіатричної послуги;

3) відмовитись від надання психіатричної послуги;

4) вимагати припинення надання їй психіатричної послуги;

5) взяти участь в медичному експерименті.

Під поняттям "психіатрична допомога" законодавець розуміє комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених чинним законодавством, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади. При цьому психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями. Однак, на нашу думку, між поняттям "психіатрична допомога" та "психіатричні послуги" існує суттєва відмінність. І їх ототожнення законодавцем нам видається невиправданим, навіть тому що психіатрична допомога є видом спеціалізованої медичної допомоги, що включає діагностику психічних захворювань та комплексне лікування психічно хворих6, а медична допомога як поняття родове має відмежування від медичних послуг.7 І тому, на нашу думку, під поняттям "психіатрична допомога" більш правильно розуміти вид діяльності, який включає комплекс спеціалізованих психіатричних заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства. В свою чергу під поняттям "психіатричні послуги" слід розуміти усю низку інших повноважень, які надають психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги. До них, зокрема, слід відносити, наприклад, анонімне лікування алкогольної та наркотичної залежності, проведення амбулаторних психіатричних експертиз в цивільних справах тощо. Важливість цього поділу полягає насамперед в тому, що психіатрична допомога надається особам, які страждають на психічні розлади, безоплатно у державних та комунальних закладах охорони здоров'я (ст.5 ЗУ "Про психіатричну допомогу").

Loading...

 
 

Цікаве