WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право на охорону здоров’я у конституціях країн СНД: порівняльно-правовий аналіз - Реферат

Право на охорону здоров’я у конституціях країн СНД: порівняльно-правовий аналіз - Реферат

Нормативно-правове закріплення у Конституції України права на охорону здоров'я, виходячи з аналізу регулювання цього права у конституціях інших держав, відповідає вимогам міжнародно-правових стандартів, у тому числі у сфері охорони здоров'я. Особливо позитивним є те, що Основний Закон нашої держави відображає у повному обсязі стандарти, що визначені у ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Цей міжнародно-правовий акт закріплює необхідний каталог прав і визначає планку, нижче якої цивілізована держава не повинна опускатись [7, 233].

Що стосується дій держав, що пов'язані з "покращенням всіх аспектів гігієни зовнішнього середовища і гігієни праці у промисловості" (п. "б" ч. 2 ст. 12 Пакту), то їх правове закріплення знайшло своє місце у конституціях майже усіх держав. Для прикладу, ст. 50 Конституції України надає право кожному на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. У ч. 4 ст. 43 Основного Закону України закріплено право на належні, безпечні і здорові умови праці. У РФ Конституція містить право кожного на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни (ч. 3 ст. 37) та право на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про його стан і на відшкодування шкоди, що причинена здоров'ю чи майну екологічними правопорушеннями (ст. 42).

Конституція Казахстану поставила перед державою мету - охорону навколишнього середовища, сприятливого для життя і здоров'я людини. Приховання посадовими особами фактів і обставин, які загрожують життю і здоров'ю, тягне відповідальність згідно з законом (ст. 31). Основний Закон Молдови уст. 37 закріплює право кожної людини на екологічно безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, а також на безпечні продукти харчування і предмети побуту. Держава гарантує право на вільний доступ до достовірної інформації про стан природного середовища, умови життя і праці. Конституція визначає, що приховування і перекручування інформації про шкідливі для здоров'я людей фактори забороняється законом, а також передбачає відповідальність фізичних і юридичних осіб за шкоду, спричинену здоров 'ю і майну особи внаслідок екологічного правопорушення. У ст. 10 Конституції Вірменії закріплено, що держава забезпечує охорону і відновлення навколишнього середовища. Узбекистан і Туркменистан у своїх Основних Законах не відобразили право людини на покращення всіх аспектів гігієни зовнішнього середовища і гігієни праці у промисловості.

Відповідно до п. "с" ч. 2 ст. 12 Пакту держави повинні вживати заходів щодо запобігання і лікування епідемічних, ендемічних, професійних та інших хвороб і боротьби з ними. Лише три держави мають у своїх конституціях норми, що відображають аналізоване положення. В Конституції України записано, що держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя (ч. 4 ст. 49), у Росії, заохочується діяльність, яка сприяє санітарно-епідемічному благополуччю (ч. 2ст. 41), а в Азербайджані держава гарантує санітарно-епідемічне благополуччя (ч. 2ст. 41).

Відповідно до п. "д" ч. 2 ст. 12 Пакту держави зобов'язані створити умови, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби. Це положення знайшло широку регламентацію у конституціях держав СНД. Зокрема, в Україні передбачено право на медичну допомогу (ч. 1 ст. 49), визначено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, а медична допомога надається безоплатно у державних і комунальних закладах охорони здоров'я (ч. 2 ст. 49). У Росії передбачено право кожного на медичну допомогу. Медична допомога в державних і муніципальних закладах охорони здоров'я надається громадянам безоплатно за рахунок засобів відповідного бюджету страхових внесків, інших надходжень (ч. 1 ст. 41). Конституція Білорусі містить норму, яка проголошує, що „держава створює умови доступного для всіх громадян медичного обслуговування" (ч. 2 ст. 45). У ч. 2 ст. 36 Конституції Молдови встановлено, що мінімальний рівень державного медичного забезпечення є безоплатним. Вірменія у своїй Конституції закріпила, що порядок медичної допомоги і обслуговування встановлюється законом (ч. 1 ст. 34). Основний Закон Узбекистану визначає право кожного на кваліфіковане медичне обслуговування (ст. 40). Конституції інших держав Співдружності також відобразили це положення, в тій чи іншій мірі деталізувавши його.

Зважаючи на вище наведене, можна відзначити, що право на охорону здоров'я визначається світовим співтовариством як основне невід'ємне право, що належить кожній людині. Воно проголошене у міжнародно-правових актах і віднесене до групи соціальних прав. При світових організаціях існують спеціальні органи, до кола обов'язків яких входить розробка міжнародно-правових актів з реалізації права на охорону здоров'я, нагляд за виконанням положень міжнародно-правових актів, що закріплюють права і свободи людини, які ратифіковані державами. Право на охорону здоров'я стало невід'ємним елементом комплексу прав людини, що визначається практично у всіх країнах, навіть у тих, де воно формально не зафіксоване. Зазначене право закріплюється в основних правових актах, що надає широкі можливості для реалізації даного права відповідно до міжнародно визнаних стандартів.

Міжнародний стандарт в існуючих економічних умовах України є метою і програмною настановою, до якої прагнуть юристи, політики, економісти, і, звичайно, все населення України, як носії конституційних прав. Досвід розвитку західноєвропейських країн, їх високі стандарти, забезпечені матеріальними цінностями, не можуть бути у незмінному вигляді перенесені на український грунт, без адаптації до наших традицій та реалій. Каталог прав людини залежить від того, яку систему цінностей сповідує суспільство. Західні моделі не можуть бути застосовані в українському суспільстві без врахування менталітету нашого народу, специфіки його психології, традицій, духовності і культури. І, звичайно, умови фінансової кризи, у якій знаходиться на сьогодні Україна, не дозволяють створити матеріальні передумови для реалізації соціальних і культурних прав на рівні міжнародно-правових стандартів, у тому числі і права на охорону здоров'я. Конституційне проголошення у нашій державі людини, її життя і здоров'я найвищою соціальною цінністю, враховуючи реалії нашого життя, є лише заявою про наміри і прагнення України, яке ще не отримало реального втілення у життя.

Література

1. Тихомиров А.В. Медицинское право: практическое пособие. -М.: Статут, 1998.- 442с.

2. Конституции государств Европы: В 3 т. - T.1./Под общ. ред. и вступ. статьей директора Института законодательства при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунъкова. -М.: НОРМА, 2001. - 824с.

3. Иваненко В.А., Иваненко B.C. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правове аспекты - СПб: Юридический центр Пресс, 2003. - 404с.

4. Міжгалузева комплексна програма „Здоров'я нації" на 2002-2011 роки. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002року//Офіційний Вісник України. - 2002. -№9.

5. Гойда Н.Г. Державна політика України щодо збереження репродуктивного здоров'я // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998. -№2. - С.72-73.

6. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України від 16 січня 1997 року. Схвалена Постановою Верховної Ради України//Відомості Верховної Ради. - 1997. -№3.

7. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общ. ред. члена-корр. РАН, д.ю.н., проф. B.C. Нерсесянца. -М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. - 832 с.

Loading...

 
 

Цікаве