WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Формування механізмів регіонального управління соціально-економічними процесами - Реферат

Формування механізмів регіонального управління соціально-економічними процесами - Реферат

Тільки при реалізації такої дворівневої моделі управління регіональним розвитком стає можливою розробка механізму взаємодії центральних та місцевих органів влади, який би забезпечив реальну єдність загальнодержавних та регіональних інтересів.

Перехід до нових методів управління буде можливим та ефективним лише за умов врахування всіх інтересів адміністративно-територіальних одиниць. Виключне значення цієї категорії обумовлено тим, що саме регіональні інтереси однозначно виправдовують територіальну організацію суспільства, виступаючи при цьому основною частиною умов та мотивацій діяльності в межах певної території. Звісно, що носіями таких інтересів виступають суб'єкти господарської діяльності та їх об'єднання, що пов'язані умовами свого існування з відповідною територією.

Суто теоретично регіональний інтерес міститься в можливості реалізації на конкретній території гарантованих Конституцією прав та свобод та в наявності для цього необхідних місцевих умов. Але лише за умов підкріплення цих інтересів (як необхідної рушійної сили регіонального розвитку) державною політикою та діяльністю місцевих органів влади починається активне формування конкретних інтересів, які вже обумовлюються прагненням до стабільного відтворення тих параметрів регіонального життя, які утримують і притягують населення та господарюючі суб'єкти у певний регіон.

Основою регіональних інтересів є баланс регіонального виробництва та споживання (забезпечення попиту та пропозиції на місцевих ринках).

Потенціал регіональних інтересів базується, перш за все, на власності; на фінансових засобах - місцевому бюджеті; апараті управління, його здатності реально впливати на хід регіональних соціально-економічних процесів.

Форма втілення регіональних інтересів, це комплексні програми регіонального розвитку: загально територіальні, локальні; ті, що забезпечують локалізацію потреб або спрямовані на створення господарського середовища, що розвивається.

Здійснення регіональних інтересів має відбуватися через регіональне управління, яке передбачає формування та застосування певних його механізмів.

Становлення та реалізація регіональних інтересів досить складне та багаторівневе явище, яке не зводиться лише до ринкових відносин. Справа в тому що ринок - це форма обміну, а останній, у свою чергу, це лише проміжна форма відтворення між виробництвом та споживанням. Таким чином, опора на виробника - це основа захисту регіональних інтересів. Зводити перетворення у економіці лише до проблем ринку, це значить відмову від ряду механізмів впливу на ситуацію у регіоні. Виходячи з цього радикальність змін зумовлена їх комплексністю, що передбачає розповсюдження змін на: виробництво, відносини праці, відносини власності, управління.

Слід звернути увагу на особливість регіональних інтересів, ігнорування якої при реалізації управління регіональним соціально-економічним розвитком призводить до переходу регіону в розряд депресивних.

Регіональним інтересам притаманний відтворю вальний характер та стабілізаційна основа, які є природними з тієї причини, що діяльність регіону, на відміну від будь-якого іншого об'єкту господарювання, не обмежена у часі, регіон не може бути ліквідований через банкрутство. Тому регіональні інтереси містяться у стабільному відтворенні та примноженні соціального, природно-ресурсного, екологічного, демографічного, господарського потенціалів регіону. Коли цей процес порушується, то регіон, так чи інакше, переходить у розряд депресивних, при цьому дається взнаки не тільки соціальна та екологічна криза, а й економічна та фінансова. А вже вихід з цього стану неможливо здійснити власними силами регіону, останній потребує державної підтримки [1, с 116].

При формуванні та реалізації регіональної політики як такої цілі регіонального розвитку мають відповідати інтересам регіонів. Але це не означає, що цілі повинні повністю співпадати з інтересами (таке допущення було б справедливе якщо регіон вважався би закритою системою). З цього приводу необхідно зробити поділ цілей - з одного боку це цілі, які можуть бути формалізовані центральним урядом, міністерствами, тобто загальнодержавними інститутами, для реалізації їх господарюючими суб'єктами та бюджетними організаціями, що діють на території регіону; а з іншого боку - власне цілі регіону. Формалізовані цілі на рівні загальнонаціональних інститутів в одному випадку можуть співпадати з регіональними інтересами. Як приклад можна привести реалізацію у межах певної території державної програми щодо подолання наслідків надзвичайних ситуацій, а в іншому - в силу певних протиріч щодо використання регіонального потенціалу можуть не співпадати. Але в цілому регіональні інтереси як база оцінок та обґрунтувань є первинними по відношенню до цілей регіонального розвитку.

Регіональні інтереси підлягають ранжируванню, що є необхідною процедурою при формуванні механізмів реалізації стратегічних складових політики регіонального розвитку.

Таким чином, доречною є формалізація взаємовідносин між центром та територіальною одиницею як взаємодія інтересів, які являють собою сформульовані потреби різних рівнів господарювання. При цьому спускатися з загальнодержавного рівня повинні лише ті цілі, які сформульовані через потреби, усвідомлення та реалізація яких належить до компетенції центральних органів влади. В свою чергу, компетенція повинна визначатися виходячи з міркувань доцільності та ефективності концентрації певного набору функцій на відповідному рівні. Як правило, на національному рівні формуються цілі щодо розвитку зовнішньоекономічних відносин, загальної економічної безпеки країни, стратегічного спрямування розвитку національного виробництва тощо.

Виходячи з вищезазначеного можна зробити висновок про те, що на вищому законодавчому та виконавчому рівнях мають бути чітко сформульовані сфери інтересів, права та методи діяльності регіональних органів управління. І, що є не менш необхідним, повинні бути визначені реальні механізми здійснення цих прав та інтересів.

Важливим елементом реалізації місцевих інтересів є достатність фінансових ресурсів, які без перешкод можуть активізуватися органами місцевої влади. Масштаби та ефективність місцевого самоврядування, а відтак і внесок, який воно може зробити у добробут громадян, регіону, держави, значною мірою залежить від характеру стосунків між різними рівнями влади. Конституція України від 28 червня 1996 року конституційно закріпила існування місцевого самоврядування в Україні і визначила в загальних рисах деякі повноваження його органів, що є гарантією незворотності розвитку місцевого самоврядування. Однак такий розвиток стає неможливим без подальшого законодавчого врегулювання питань щодо сфер компетенції органів регіонального управління всіх рівнів, їх взаємодії та фінансового забезпечення.

Звісно, що зосередженням уваги має бути бюджетна система, бо саме через останню практично реалізуються гарантії та реальні здатності національних органів влади щодо управління соціально-економічними процесами на відповідному рівні. Саме розосередження фінансово-бюджетних функцій, які передаються від центру до органів влади на місцях є вихідною необхідною умовою для формування механізмів управління на регіональному рівні.

Література

1. Абдухов А. Реформирование экономики и взаимодействие центра и регионов //Вопросы экономики. - 1996. - № 6. - С. 113-118.

2. Гурєєв В. Удосконалювати правові засади управління регіональною економікою // Регіональна економіка. - 1996. –№ 1-2. - С. 27-32.

3. Симоненко В.К. Регионы Украины - проблемы развития. -К.: Наукова думка, 1997. - 263 с.

4. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. -К.: Вища школа, 2000. - 223 с.

5. Ткачук А.Ф., Агронофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід. - К.: Заповіт, 1997. - 186 с.

Loading...

 
 

Цікаве