WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Концептуальні засади сталого розвитку як передумова соціально-економічного розвитку регіонів України - Реферат

Концептуальні засади сталого розвитку як передумова соціально-економічного розвитку регіонів України - Реферат

Концептуальні засади сталого розвитку як передумова соціально-економічного розвитку регіонів України

Ще з кінця 50-х pp. минулого сторіччя вчені, політичні і суспільні діячі багатьох країн світу почали все більше усвідомлювати ресурсно-екологічну небезпеку. За існуючими тенденціями демографічного і соціально-економічного розвитку практично всіх країн світу можливості земної біосфери зберігати екологічну рівновагу і забезпечувати життєвими ресурсами постійно зростаючу кількість народонаселення планети будуть швидко вичерпані. Тому прийшли до висновку про нагальну потребу радикальної зміни парадигми розвитку земної цивілізації. У протилежному випадку ніякі екологічні і природоохоронні заходи, навіть комплексного характеру, а також широкомасштабні техніко-технологічні новації і жорсткі економічні механізми регулювання ресурсно-екологічних процесів не в змозі забезпечити нормальне функціонування біосфери і її найважливішої складової частини - людського суспільства.

У цьому контексті принципове і фундаментальне значення мала Конференція ООН з питань навколишнього середовища і сталого розвитку, що відбулася в червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро [1]. Саме на ній було проголошено, що основою рішення гострих соціально-економічних і ресурсно-екологічних проблем є перехід до моделі сталого розвитку, що має базуватися на принципах невід'ємності, взаємозалежності і взаємозумовленості задач збереження навколишнього середовища і забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. З того часу проблема концептуальних засад сталого розвитку країн і їх регіонів набула актуальнішого значення в зв'язку з ростом техногенного навантаження на зовнішнє середовище. У роботах А.С.Філіпенко [2], Б.М.Данілішина [3], В. Волошинаі В. Трегобчука [4] ці питання вже висвітлювалися. Було надано дослідження щодо стану розвитку окремих країн, їх регіонів як передумови переходу до концепції сталого розвитку. Але стартові умови переорієнтації регіонів чи країн на модель сталого розвитку не обумовлювалися залежністю від забезпеченості території чи населення компонентами ресурсів навколишнього природного середовища. Тому метою цієї роботи є дослідження умов окремих регіонів України щодо потенційної спроможності використання моделі сталого розвитку для економічних перетворень.

Розглядаючи питання про концептуальні засади сталого розвитку в Україні у XXI ст., необхідно брати до уваги стан забезпеченості населення і території країни основними природними ресурсами. До основних компонентів ресурсів, кількість та якість яких визначають можливості забезпечення населення повноцінними умовами проживання в навколишньому середовищі, насамперед можна віднести: мінеральні; земельні; водні; лісові ресурси; ресурси власне території як просторового базису існування; ресурси територій, на яких встановлено природоохоронний режим.

При вивченні природно-ресурсного потенціалу (ПРП) регіонів необхідно виходити з таких принципових положень:

• будь-якій території (країна, адміністративна область) властиве своє сполучення природних ресурсів, між якими існують стійкі взаємозв'язки. І чим менша територія, тим вагомішими можуть бути міжресурсні зв'язки, тобто зміна одного ресурсу може викликати зміну інших;

• поняття ПРП слід застосовувати не до окремо взятого природного ресурсу, а до їх сукупності на досліджуваній території;

• сама величина ПРП динамічна, тобто змінюється в процесі освоєння. Різні типи освоєння ведуть до різних типів змін, а отже - до різних рівнів економічної та екологічної ефективності освоєння;

• різні типи динаміки ПРП мають свої часові періоди, протягом яких природних ресурсів буде достатньо для сталого регіонального розвитку. Тому в програмах сталого розвитку регіонів оцінці динаміки ПРП має відводитися належне місце [2].

Відповідно до значень інтегральних індексів забезпеченості території й населення регіони України було ранжирувано на п'ять груп: з високим, помірно високим, середнім, помірно низьким та низьким рівнями забезпеченості (табл. 1).

До групи областей з високим рівнем забезпеченості території входять Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська та Хмельницька області. Всі вони мають вищі від середньо державних індекси забезпеченості території за всіма видами ресурсів (лише у Хмельницькій області менший рівень лісистості). На першій позиції стоїть Закарпаття, що має найвище значення інтегрального індексу в Україні, найвищий рівень лісистості та екстремальне значення індексу ресурсів місцевого річкового стоку. Хмельницька область має високе значення індексу забезпеченості площами захищених територій: загальна площа природно-заповідного фонду становить 286,2 тис. га, або майже 14 % території області. Це найвищий показник в Україні.

До другої групи з помірно високим рівнем забезпеченості увійшли Чернівецька, Волинська, Тернопільська, Житомирська та Сумська області.

Найнижчий рівень лісистості мають п'ять малолісистих та маловодних областей (Одеська, Миколаївська, Запорізька, Кіровоградська та Дніпропетровська). З причорноморських лише Херсонщина потрапила до групи середньозабезпечених — завдяки високому індексу забезпеченості захищеними територіями (1,8).

За рівнем ресурсної забезпеченості в розрахунку на душу населення регіони України розподіляються дещо іншим чином, ніж за рівнем забезпеченості в розрахунку на одиницю площі (табл. 2). Головний фактор, що зумовив згадані відмінності, - різниця в кількості мешканців та густоті населення. Внаслідок цього до першої п'ятірки найкраще забезпечених регіонів потрапили Закарпатська, Волинська, Рівненська, Чернігівська та Івано-Франківська області. При цьому дві області Українських Карпат зайняли свої місця в п'ятірці завдяки високому питомому рівню забезпеченості ресурсами в розрахунку на одиницю площі, за менших від середньо українських значень індексу забезпеченості населення власне ресурсами території. Разом з тим Волинська Рівненська та Чернігівська області отримали місця в першій групі насамперед завдяки невисокому рівню густоти населення. Загалом же у названих п'яти областях мешкає 6,3 млн. осіб, або лише 12,5 % населення України.

Таблиця 1

Забезпеченість території регіонів України основними компонентами ресурсівнавколишнього природного середовища [3]

Регіон

Ранг

Індекси забезпеченості

Інтегральний індекс забезпеченості

Рівень забезпеченості

лісовими площами

ресурсами

місцевого

річкового

стоку

площами захищених територій

Україна

-

1

1

1

1

-

Закарпатська

1

3,40

7,13

2,62

4,38

Високий

Івано-Франківська

2

2,79

3,80

3,40

3,33

Львівська

3

1,90

2,60

1,11

1,87

Рівненська

4

2,47

1,34

1,80

1,87

Хмельницька

5

0,82

1,20

3,56

1,86

Чернівецька

6

1,27

1,75

1,77

1,83

Помірно

Волинська

7

2,08

1,24

1,76

1,69

високий

Тернопільська

8

0,87

1,51

2,18

1,52

Житомирська

9

2,20

1,21

0.52

1,31

Сумська

10

1,12

1,19

1,53

1,28

Чернігівська

11

1,33

1,25

0.83

1,14

Середній

Київська

12

1,40

0,82

0,29

0,84

АР Крим

13

0,66

0,39

1,35

0,80

Полтавська

14

0,51

0,78

0,83

0,71

Херсонська

15

0,25

0,06

1,80

0,70

Вінницька

16

0,79

1,07

0,19

0,68

Помірно

Черкаська

17

0,93

0,56

0,41

0,63

низький

Луганська

18

0,69

0,63

0,49

0,60

Харківська

19

0,74

0,61

0,26

0,54

Донецька

20

0,36

0,44

0,54

0,45

Одеська

21

0,32

0,12

0,76

0,40

Низький

Миколаївська

22

0,21

0,27

0,55

0,34

Запорізька

23

0,12

0,26

0,50

0,29

Кіровоградська

24

0,33

0,44

0,09

0,29

Дніпропетровська

25

0,25

0,32

0,21

0,26

Loading...

 
 

Цікаве