WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Регіональне правове поле та управління в державних установах - Реферат

Регіональне правове поле та управління в державних установах - Реферат

1. Суттєво в останній час зросли потреби в правовій інформації у представників органів державної влади, органів самоврядування, інших установ і окремих громадян України.

2. Постійно поповнюється правове поле забезпечення формування регіональних відношень і інтересів окремих суб'єктів регіонів, особливо з питань розвитку соціально-економічних інститутів, діяльність яких все більше стабілізується, підпорядковуючись природним закономірностям.

3. Загострюється дефіцит державних бюджетних ресурсів для централізованої розробки систем правової інформації.

4. Інтенсивно впроваджуються і використовуються комерційні інформаційно-правові системи, а їх розробки концентруються в руках окремих ініціативних фірм.

5. Постійно збільшується дефіцит правового і стандартизаційного забезпечення особливої правової інформації, у тому числі - рішення питань регулювання відношень державних і комерційних організацій, визначення права громадян на інформацію, ліцензування інформаційно-правових систем.

6. Інтенсивно розвиваються незалежні засоби інформаційних телекомунікацій, а на їх основі - засоби масової інформації.

Правові бази даних по своїй суті вже розподілені, та і навіщо централізувати інформацію, якщо в спорудженні і супроводженні окремих компонентів великого інформаційно-правового поля зацікавлені різні користувачі: загально державні, обласні, регіональні та інші, у тому числі закордонні. Складається парадоксальна ситуація, коли нашим співвітчизникам зручніше користуватися віддаленими базами даних (Internet), ніж тими, що знаходяться в межах України чи навіть регіону. В процесі дослідження проблем правової інформації автор даної роботи прийшов до висновку, що не слід, наприклад, прискорювати спорудження загальнодержавної інформаційно-аналітичної системи. Державна система інформації повинна створюватися лише як регульований з боку держави процес взаємокорегування і типізації незалежно створюваних в містах, регіонах, міністерствах, відомствах, комерційних організаціях інформаційно-аналітичних компонентів. Саме так і повинні, на наш погляд, ставитися цілі і при формуванні системи правової інформації. Процес, який активно реалізується завдяки зусиллям багатьох досить незалежних, зацікавлених авторів програм у містах, регіонах, міністерствах, у відомчих державних організаціях та установах можна упорядкувати лише введенням спеціальних стандартів, нормативів - "правил гри", а не, наприклад, "централізацією" створення і ведення інтегрованого банку правової інформації та автономного створення безлічі електронних систем доступу до ресурсів центру. Крім того, у створювану на цей час програму, на наш погляд, слід включити розділ по автоматизації інформаційно-аналітичної обробки правової інформації, підготовки і обгрунтування на її основі державних рішень. Слід також окремо спланувати спеціальні розробки, пов`язані зі створенням методів автоматичної класифікації і тематичного рубриціювання - для побудови і використання необхідного тематичного класифікатора правової інформації. Безумовно, все це необхідно втілювати в діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування на основі Національної програми. На цей час в Україні необхідно спланувати комплексні дослідження, пов`язані з автоматизацією оцінки рішень, директивних документів, що готуються, на відповідність Конституції України, іншим Законам держави. Складність становлення єдиного інформаційно-правового поля України унікальна і для його створення необхідна особлива увага держави. При вирішенні вказаних проблем особливу увагу необхідно приділяти питанням, пов`язаним з цільністю (єдністю) інформаційного і правового простору як умови ефективного розвитку суспільства. Відомо, що досягнення будь-яких цілей суспільством може відбутися лише у визначених межах, які диктуються обставинами - загальним середовищем (соціумом), а процес управління розвитком суспільства передбачає наявність цілей. Без чітких, коротко сформульованих цілей, що сприйняті нами, які загально відомі у суспільстві, ефективне державне управління не можливе [5, с 272].

Державна цілісність і благополуччя громадян-загальна ціль суспільства України. Необхідна умова досягнення цієї цілі - чіткість функціонування державного механізму, його "зрозумілість" і "прозорість" для найвищих державних чиновників і конкретно громадянина, наявність дійових нормативних правил поведінки і управління, ефективних зворотних інформаційних зв`язків для контролю виконання заходів і цільових рішень. Очевидно, що для виконання цих умов необхідний гармонічний взаємозв`язок інформаційного і правового простору. Без цього механізм державного управління схожий з аварійним автомобілем, який потребує ремонту і відлагодження усіх систем. Саме так складаються обставини і в соціально-економічній системі, де все значно складніше, ніж в автомобілі. Практика нерідко свідчить, що органи влади працюють, закони, інструкції пишуться, а люди даремно чекають покращання свого життя. З невідомих причин кожен раз хтось забуває про якусь другорядну деталь, а в цілому не забезпечується цілісність державного управління, а саме здійснення умов формування інформаційної підтримки державного управління, прийняття і контролю за виконанням рішень. Таку систему не можна замінити засобами зв`язку і телекомунікацій, тисячами комп`ютерів. Кожна держава шукає свої шляхи удосконалення управління. Не вдаючись в аналіз цієї проблеми в інших країнах, зробимо висновок: органам державної виконавчої влади і місцевого самоврядування слід більше уваги приділити елементарному

- уясненню всіх потенціальних можливостей регіону. При вдосконаленні системи управління необхідно брати за основу все, що впроваджено в життя, що може підштовхнути на правильні дії, створити умови для плідної праці. Наш апостеріорний аналіз свідчить, що кожен раз, наприклад, коли виникає в державі загроза фінансової кризи, слід не панікувати і не звинувачувати в "агресивності" або в "діловій непорядності" своїх сусідів, а своєчасно визначати всю інформацію про зміни динаміки сукупної грошової маси і володіти математичними основами регресивного аналізу, тоді легко можна передбачити зловживання та грабування в державі фінансових ресурсів. Інший приклад: достатньо було знати фундаментальні основи теорії управління і, особливо, умови стійкої поведінки інтелектуально-інформаційних систем (по своїй природі - термодинамічних), щоб суттєво зменшити, правда вже пережиті, наслідки "шоку" від "лібералізації" цін.

На цей час повільне формування загальнодержавних відношень (держава - регіон - область

- окреме місто, поселення), ослаблення владних і суспільних інститутів (включаючи ЗМІ) очевидні і логічні в умовах лібералізації державного управління. Тому на державні інститути все більше покладаються задачі наведення правового порядку, визначення закономірностей розвитку громадянського суспільства, стратегічного державного планування, забезпечення національної безпеки, регулювання комерційної ініціативи, підтримки розвитку інформаційного суспільства та інше. Інформаційно-правовий аспект вирішення цих задач можна сформулювати так: узгодження при створенні єдиного інформаційного і правового простору в інтересах забезпечення миру, благополуччя, достатку українців і державної цілісності при бережливому використанні інтелектуальних і природних ресурсів. Кожен суб'єкт управління знизу (громадянин, сім'я, підприємство, орган місцевого самоврядування і т. і.) повинен бути зацікавленим у послугах вищого органу влади, що формує набір правил поведінки і ведення справ, використання яких дозволяло б ефективніше використовувати накопичені у зацікавленого суб'єкта ресурси в цілях задоволення своїх потреб. В ідеалі головне, щоб кожний суб'єкт, по-перше, був зацікавлений платити (наприклад, у формі податку) за послуги вищого органу влади; по-друге - довіряв би цьому органу. Необхідними інформаційними умовами досягнення такого становища для органів державної влади слід вважати забезпечення: 1. Якомога більш повної інформації для зацікавлених громадян про необхідні і цікаві для них правила дій, (закони, норми, регламенти), максимальної відкритості для громадян державних інформаційних ресурсів. 2. Відчуття громадянами можливостей контролю за розподілом багатств, бюджетних ресурсів, податкових відрахувань, а також послуг, які готові робити громадянам вищі державні органи і, особливо - динаміки розвитку суспільства, покращання стану справ у державі. При тому ми вважаємо, що єдиний інформаційний простір включає в себе реально взаємодіючих суб'єктів влади на основі єдиних для всіх інформаційних принципів та єдиного інформаційного поля, яким у даному випадку є Конституція України, а також вся відпрацьована і прийнята Верховною Радою система законів, основаних на Конституції. Так що є сенс стверджувати, що у випадку єдиного інформаційного поля, що формує держава, а також її органи, воно (інформаційне поле) збігається по суті з правовим.

Loading...

 
 

Цікаве