WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Регіональне правове поле та управління в державних установах - Реферат

Регіональне правове поле та управління в державних установах - Реферат

Управлінська жорсткість, яка не допускає вседерективності у виконанні поставлених цілей, необхідна для соціального визначення мети, підвищення ефективної діяльності по досягненню цілей, сформульованих сьогоденням. Вершиною ж встановлення правового порядку в суспільстві є закріплення чинними юридичними нормами (законами) таких механізмів управління його політичною і соціально-економічною системою, які забезпечують стійкість розвитку впродовж довгого часу при обов'язковому балансі інтересів держави, суспільства і людини, забезпечених необхідними ресурсами. Залежно від адекватності правових норм природним закономірностям розвитку суспільства ці норми можуть носити прогресивний або регресивний характер. Як напрямок діяльності по підвищенню ефективності управління ми виділяємо в самостійний розділ при плануванні стратегічну діяльність, пов'язану з плануванням, та ситуаційне планування. При цьому ми виходимо з того, що поняття "ефективне державне управління" ідентичне терміну "якісне". А "ефективність" в умовах великих систем у довгостроковому періоді полягає "у співвідношенні результатів до затрат при досягненні поставленої мети" (Нижник Н.Р.). Деякі ознаки цього планування збігаються з рисами стратегічного та практичного менеджменту [8; 13; 14; 19, 13-25]. На наш погляд, ефективність усякої справи від самого початку гарантується розумністю визначення цільових ідеалів (місії), стратегічної концепції, а також ділової стратегії. Лише після формування цих елементів управління можна приступати до вирішення організаційних питань, створення мотиваційно-стимулюючих механізмів, формування моделі управління і системи контролю. Зрозуміло, що вирішення стратегічних питань, розподіл пріоритетів - це завжди складна проблема, особливо для соціально-економічних систем. Як правило, вирішуючи це завдання, можна лише визначити тенденції розвитку різнорідних і нечітко врегульованих процесів, сформулювати необхідні умови досягнення тих чи інших, а нерідко і досить обмежених цілей, попередити суспільство від загрози, біди, оцінити його можливі ресурси і загальний потенціал. В періоди значної нестабільності суспільства, коли пріоритетною ціллю стає задача наведення елементарного порядку, важко визначити шляхи вирішення стратегічних питань - термін "регулювання" стає більш контурним у порівнянні з терміном "управління". В цей час у більшій мірі розробляються локальні, обмежені заходи для реалізації актуальних питань, суспільство лише визначає основні етапи підходу для формування стратегічних цілей і стратегічного планування свого розвитку.

В умовах прийняття державою стратегічних рішень, коли раціональні моделі з причин постійної складності ситуацій у повсякденному житті не можуть застосовуватися, залишається в арсеналі практичних дій лише вивірений підхід невизначеного пошуку шляхів вирішення різноманітних проблемних ситуацій (інкременталізм). Стратегічні задачі в державному управлінні вирішуються за рахунок послідовного приближення до того, що цілеполяганню відомо: цілі ясно не ставляться і не передбачаються, засоби не завжди очевидні і достатні, і, що важливо, функціональні зв'язки між засобами і цілями не визначені. На практиці існує навіть концепція, на наш погляд досить неоднозначно оцінювана в літературі, згідно з якою інкременталізм повинен постійно удосконалюватися і повинен сприйматися як засіб, що дозволяє приймати кращі рішення, ніж при використанні вже відомих форм раціональних моделей [21]. Безумовно, більш бажаним, як нам здається, є погляд, протилежний інкременталізму. А саме: застосування нераціональних моделей прийняття рішень супроводжується великими проблемами. Адже керівники органів державної влади, що застосовують нераціональні методи, базують їх лише на своїй особистій інтуїції та досвіді, рідко знаходять час для читання і навчання, постійно шукають і безсистемно збирають інформацію про важливі події. Вони займаються лише "гасінням пожеж", більшу частину свого робочого дня забезпечують виконання заходів, що стосуються складних ситуацій і улагоджують великі, середні та малі кризи. В цих умовах продуктивність їх праці практично не можна підвищити. Результати відходу від раціональних методів - прийняття рішень, навіть якщо останні здаються можливими, можуть стати згубними [5, с 272]. На цей час в Україні, у тому числі і в Луганській області, все ще низька насиченість інформаційно-правового поля. На регіональному рівні рідко застосовуються та використовуються методи і засоби інформаційної підтримки прийняття рішень або контролю за їх виконанням органами державного управління. Все ще занадто великий дефіцит статистичної та аналітичної інформації щодо діяльності владних структур, їх впливу у різних сферах суспільства. На місцях органами влади постійно застосовується ринкова панацея для підвищення ефективності різних галузей діяльності. Наприклад, ринкові заходи використовуються для покращання роботи збиткових, неконкурентних галузей виробництва, а також природних монополій електроенергетики, залізничного транспорту, підприємств зв'язку.

У той же час, слід відмітити, що органи державної влади, особливо ті, що у своїй управлінській діяльності з перебільшенням використовують ринковий фактор, не завжди враховують те, що будучи каталізатором промисловості, без застосування інтегрируючих елементів, він лише збільшує процес диференції, прискорює не виправдане розшарування суспільства. Інтегрують і стабілізують розвиток суспільства освіта, медичне обслуговування, інформаційні ресурси, які на цей час в державі не достатньо фінансується. Не відчувається також достатнього впливу державної політики на державні інформаційні ресурси (основа механізмів державного управління), особливо в процесі їх формування. На цей час держава не має також необхідного досвіду, а також ресурсів для прийняття чітко обгрунтованих політичних та соціально-економічних рішень на період конфліктних або кризових обставин. У цих умовах прийняття державних рішень, як правило, здійснюється в умовах оперативності, вони визначаються лише потребами конкретних ситуацій сьогодення. Але настав час, коли необхідно досягти більш чіткого обгрунтування планів і програм діяльності [12, с 8-9]. Тому підходи до підвищення ефективності реалізації будь-якої програми, особливо на рівні області, регіону, можуть переглядатися залежно від конкретної ситуації. Реалізація рішень нерідко носить також ситуаційний характер, не має чіткого й усім зрозумілого стратегічного орієнтиру, термінологічної орієнтованості. Це стосується як уже розроблених, "діючих" програм, так і тих програм, що ще розробляються, у тому числі і по правовій інформатизаційній тематиці, які повинні зайняти головне місце у наведенні правового порядку в державі і в забезпеченні ефективного правового регулювання державним управлінням. Як у будь-якому починанні, в роботі по правовій інформації немало термінологічних проблем. Наприклад, у назвах програм по правовій інформації термін "інформація" поряд з терміном "право", по нашому розумінню, звучить не дуже ефективно. Спроба закрити ним ще недавно популярне направлення в діяльності як то "автоматизовані системи управління" (АСУ) поки що не вдається. Термін "інформація", навіть закріпившись в Україні законодавчо, великою популярністю і розумінням не користується - не видно його генезису в контексті інтенсивного розвитку засобів масової інформації, широкого і, як правило, безсистемного впровадження програмно-технічних інформаційних комплексів в органах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, в інших владних установах. Тому, на наш погляд, слід користуватися більш зручним терміном або словосполученням - наприклад, замість "правової інформатизації" використовувати словосполучення "розвиток засобів правової інформації" або, більш предметно, "спорудження інформаційних систем правового регулювання". Словосполучення "єдність правового та інформаційного простору", що, здається, вже стало нормативним словосполученням, також носить неоднозначний характер - кожне слово, що входить в нього, дуже містке і значиме, використовується і визначається в різнорідних наукових дисциплшах: "єдність" - в філософії, "правовий" - в теорії права і юриспруденції, "шформаціїше" - в теоріях управлшня і систем, "простір" - в математиці, астрономії. Крім того, термінологічні труднощі - це ще не найбільша перешкода. їх можна здолати введенням нових визначень. Проте це окремий предмет дослідження, на якому ми не будемо зосереджувати увагу.

Loading...

 
 

Цікаве