WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Регіональне правове поле та управління в державних установах - Реферат

Регіональне правове поле та управління в державних установах - Реферат

Регіональне правове поле та управління в державних установах

Різноманітним аспектам формування правового поля, що відповідає сучасному рівню розвитку України, останнім часом присвячено немало теоретичних робіт [4]. На цей час в державному устрої України наступив новий етап. Президент України Л.Д. Кучма підкреслив, що на попередньому етапі реформ здійснювався демонтаж (через механізм лібералізації) державно-адміністративної системи управління. Нині нами ставиться нова мета - формування сильної держави, активізація її регулюючої функції і водночас здійснення такої політики, яка б не лише зберегла, а й істотно посилила ринковий вектор розвитку, надала йому більшої орієнтації на кінцевий результат [12, с 7-8 ]. На наш погляд це положення Послання має якнайважливіше методологічне значення: воно розкриває суттєвий зміст нового етапу щодо розвитку української державності; відповідно змінюються і підходи до проблеми комплементарності владних структур, а також політичних та суспільних відносин. Прийшов час більш відповідально оцінити стан та ефективність державного управління на регіональному рівні. Виходячи із вимог загальної стратегії державотворення, ми пропонуємо, як варіант, повести мову про демократично-ліберальну модель такої взаємодії. Розробка такої моделі, безумовно, повинна опиратися на цілу низку об'єктивних умов, без визнання та осмислення яких неможливо досягти успішності при реалізації нової ефективної моделі. Першим вирішальним питанням слід вважати формування правового поля, яке б відповідало відміченому Президентом Л.Д. Кучмою етапу розвитку України. Адже ще П. Юркевич писав, що "спроможність держави визначається наявністю в людині розуму, її здатністю піднятися до загальних законів... Залежно від рівня культури ми висуваємо різні вимоги до держави" [18]. Зрозуміло, що найважливішим елементом такої культури повинно бути створення (розвиток) правового поля.

У той же час, ми пропонуємо звернути особливу увагу на суб'єктивну (не матеріальну) складову правового поля, а саме: на необхідність створення умов та проведення постійної цілеспрямованої роботи як на рівні органів місцевої влади, так і політичних партій, суспільних організацій щодо вдосконалення "технології прозорості", якщо використовувати термін Л.Д. Кучми [11]. Адже розвиток ринкових відносин в Україні, при всій складності процесу реформування, все більше впливає на сфери громадського життя, у тому числі і на соціальне управління. Про небажано-результативний розвиток ринкових відносин свідчить поява стихії, як показує досвід, а також тенденції у напрямку анархізму в політичних відносинах і в тому числі у сфері державного управління. Саме у цьому, якщо звернутися до практичного досвіду діяльності органів державної влади, одна із причин повільного підвищення ефективності управління. Проходячи через вертикальні структури державної влади, так би мовити "управління-зусилля" (висловлюючись поняттям інформатики "управління-сигнал"), що надходять із верхніх ешелонів влади, місцеві органи нерідко зустрічають на шляху прискорення виконання рішень протидію від конкретних юридичних осіб, після чого зникають їх "ясність" і "сила", залишаючи лише "гомін" ринкової "стихії". Щодо цього феномену, то в теорії біхевіористів-політологів у свій час було відкрито надзвичайну роль державної влади на політичному ринку. Суть цієї надзвичайності у тому що на всіх рівнях державної влади, особливо у площині регіональних відносин, необхідно реалізувати стратегії політичної "практики": виправлення недоліків, особливо негативів ринкової "стихії" в політичних відносинах. По суті, це заздалегідь передбачає втручання держави в громадське приватне життя і звуження "поля" індивідуальної свободи політичних суб`єктів. Досягти оптимальної взаємодії політичного керівництва і державного управління, як свідчить життя, є досить складною справою [20,26-56]. Регіональна державна влада включає у свою стратегію формулу закону державного управління в умовах формування ринкових відносин, а саме: "державна влада повинна протистояти і переборювати владу ринкової стихії". Розробляючи концепцію розвитку Луганської області до 2010 року, органи державної виконавчої влади, сумісно з вченими включили у свою діяльність окремі елементи "стратегії активних дій". Серед них - розпорядження голови облдержадміністрації, які направлені на: оптимізацію структури; добір і формування складу державних службовців, а також резерву на керівні посади I-IV категорій; підвищення ефективності управління майном, частиною акцій підприємців, що належать державі; створення окремих цільових програм відновлення виробництва, у тому числі "Програми "2010", інших програм, що мають відношення до проблем створення спеціальних економічних зон у містах, де соціальна напруга досягає критичного рівня (міста Стаханов, Брянка, Кіровськ, Красний Луч); реалізацію заходів по підтримці соціально малозахищених верств населення, пенсіонерів, інвалідів, молоді; фінансування закладів освіти і охорони здоров`я. Безумовно, розпорядження, а також організаційно-управлінські рішення можуть приводити на рівні соціальної практики до деякого обмеження свободи юридичних осіб і водночас підвищення ефективності державного управління. Проте управління і особливо управління в державних установах - процес, у якому немало суттєвих протиріч. Свідоме або несвідоме посилення лише частини цих протиріч призводить до їх загострення (поглиблення) чи появи нових негативних змін в тканині управлінської діяльності. Практика діяльності державних установ і організацій на рівні Луганської області, досвід інших країн, що формують ринкові відносини за рахунок підвищення ефективності державного управління, публікації українських політологів, а також спеціалістів-управлінців свідчать, що такий напрямок діяльності нерідко веде до посилення тенденцій бюрократизації, а інколи навіть і волюнтаризму [6; 7, 9-13; 15, №8-9, 13-14; 10].

На рівні практичної повсякденної діяльності це знайшло відображення у протиріччях між органами державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Приклади їх конкретних проявів зафіксувала місцева преса за період 1992-2001 років у багатьох містах України, у тому числі у м. Києві, Луганську. У період протистояння в державі консолідуються органи місцевого самоврядування, створюються: Асоціація міст, Асоціація голів бюджетних комісій обласних рад та інше. Аналіз літератури по даному питанню дозволяє зробити припущення, що посилення управлінської вертикалі інколи відновлює чи то посилює ідеї лібералізму на горизонтальній структурі влади, що у свою чергу може закінчитися новим витком стихії та анархізму. Тому, на наш погляд, потрібна нова, більш оптимальна модель структури і функціонування державної влади на регіональному рівні. Не вдаючись до дискусії щодо поняття "регіон" та похідних від нього термінів [9, 20-27], ми пропонуємо дати цій моделі назву "демократично-ліберальна". Не розкриваючи суть цієї моделі, відмітимо лише, що попередній досвід її обговорення, а подекуди і впровадження в окремих регіонах області висвітив один суттєвий недолік. При реалізації моделі на практиці система запропонованого управління подекуди була малоефективною через відсутність адекватного їй правового поля. Під правовим полем ми розуміємо не лише систему законів і законодавчих актів, а обов`язкове посилання всіх без винятку управлінських рішень на систему таких законів. Із цього виходить, що вказана система законів повинна увійти в тканину управлінських рішень і управлінських дій на всіх її рівнях - від постановки мети до аналізу досягнутих практичних результатів. Для успішності такої практики всі державні службовці, особливо керівні кадри, повинні чітко усвідомлювати основні параметри правового поля. Остання умова може виконуватися лише тоді, коли на державному і регіональному рівнях сформовано інформаційний простір, в якому інформація, у тому числі правова, доступна всім юридичним особам і закріплена наявністю оперативного зворотного зв`язку. Аналіз процесів державотворення, що на цей час відбуваються в управлінні [16, 9-39], свідчить, що наведення правового порядку в Україні, підвищення ефективності державного управління, самовизначення органів масової інформації, інтенсифікація інформаційної взаємодії всіх гілок влади, розвиток місцевого самоврядування, підвищення ролі громадськості, побудова відкритого інформаційного суспільства - невід`ємний атрибут сьогодення. В умовах лібералізації державного господарювання становлення цих атрибутів стабілізується і все більше підкоряється об'єктивним закономірностям. Встановлено, що все суб'єктивне має постійну тенденцію до втрати свого впливу. У цьому зв'язку слід нагадати про феномен духовного виснаження і подальшого краху деспотичних імперій. Адже ефективність використання жорстких, формалізованих, директивних, тоталітарних методів управління соціально-економічними системами (державою, регіоном, областю) з часом знижується. При такому управлінні в умовах жорсткого порядку як би накопичується "стійкий потенціал неупорядкованості і невизначеності" і в конкретний момент, коли критична маса "нестабільності" досягає відповідної грані, стає можливим "інформаційно-управлінський вибух" - система стає некерованою, розвиток системи революційно переходить до нової, більш лібералізованої фази розвитку. Нами зроблено спробу описати інформаційно-управлінську природу цього феномену. Вона, на наш погляд, по своїй природі внутрішньо інтелектуальна і формально слабовизначена, тому що основними її елементами є люди. В ній (системі) головне виходить від людини і направлено на людину. Соціально-економічна система може вважатися замкнутою, раціональною і зручною для жорстко формалізованих методів управління - але лише дуже умовно. Інтелект транснедентно активний, він виходить за сфери кінцевої, емпіричної дійсності. Для його існування і розвитку необхідні умови інформаційної відкритості, дискусії, наявності проблем і протиріч - без цього інтелект згасає, або для виживання знаходить собі нові проблеми і протиріччя. Соціально-економічна система пріорі інформаційно відкрита і жорсткі управлінські рамки для неї можна вважати зовнішньо необхідними - вона є лише умовною перешкодою для подолання.

Loading...

 
 

Цікаве