WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Реформування державної кадрової політики у вимірі адміністративної реформи в Україні - Реферат

Реформування державної кадрової політики у вимірі адміністративної реформи в Україні - Реферат

Вивчення досвіду світової практики державного та регіонального управління у частині кадрового забезпечення дозволяє виділити характерні риси, які притаманні ефективно функціонуючому державному апаратові.

1) Це гнучкість та ефективність системи управління, здатність легкого адаптування до швидкоплинних змін. Обов'язковою запорукою цього має стати надання керівникам державних структур, галузевим та регіональним керівникам свободи у визначенні тактичних та оперативних цілей. На зміну бюрократичній залежності має прийти принцип автономної відповідальності за виконання покладених функцій. І саме така схема "більше повноважень - більше персональної відповідальності" повинна стимулювати до активнішого залучення до власної команди висококласних фахівців, які можуть та вирішать поставлені їм завдання.

2) Для реформування кадрової політики непересічне місце мають і чіткі стандарти оцінки ефективності діяльності кадрів. Якщо раніше основна увага приділялась контролю за процесом виконання робіт та використання ресурсів, то наразі наріжним каменем має стати контроль та оцінка результатів та наслідків роботи спеціаліста, оцінка має проводитись не за витратами, а за результатами.

3) Особи, які працюють у сфері державного управління, повинні відчувати матеріально важливість своєї праці. І тому не дивно, що найбільш дорого оплачуваними в Прибалтійських країнах є судді та державні чиновники найвищого рангу та кваліфікації. Так, з однієї сторони, кваліфікований державницький менеджмент - річ дорога для платників податків. Але з іншої сторони, як і будь-яка гарна річ, якісне державне управління повинно дорого коштувати. Але при цьому це управління повинно бути якісним, фахівці повинні бути висококваліфікованими, вирішувати економічні, соціальні та інші потреби населення.

4) Також має значення і розвиток конкурентного середовища, навіть у такій здавалось би статичній сфері, як державне управління. З цим пов'язано розвиток конкурсів, тендерів, це має обумовити і диференціацію оплати праці. Приміром Канада та Великобританія відмовились від жорстко встановлених окладів державних чиновників і перейшли до системи індивідуальних окладів залежно від здібностей спеціаліста, і це має свій позитивний ефект.

5) Управління має ґрунтуватись на ціннісних культурних чинниках, а не на бюрократичних правилах і нормах. Старі бюрократичні процедури багато у чому втратили свою ефективність. У зв'язку із цим посилюється інтерес до використання культурних та соціальних чинників. Тому має розвиватись система управління процесом удосконалення адміністративної етики формування позитивного іміджу державного апарату, підвищення престижності роботи на суспільство та державу.

6) Необхідно переходити до професійної державної служби та ефективного управління персоналом, що базується на безперервній освіті та творчому розвитку державних управлінців.

На останній рисі ефективності функціонування державного апарату хотілось би зупинитись детальніше. Основна мета у системі підготовки персоналу держапарату - це більш тісна кооптація навчального процесу із завданнями адміністративних реформ та модернізації систем управління. Більша увага має приділятись спеціальним знанням та навичкам. Професійна підготовка державних чиновників і осіб, які планують пов 'язати свою долю із служінням державі та суспільству, має стати одним із головних інструментів впровадження інновацій у адміністративну систему та сприяти зміні організаційної культури та менталітету чиновників. Приміром, у міністерствах Франції від 2 до 7 відсотків загального фонду заробітної плати спрямовується на навчання та перепідготовку і підвищення кваліфікації чиновництва.

Професійний досвід та глибокі знання, що відіграють вирішальну роль у ефективності державного управління, накопичуються протягом досить тривалого часу та відшліфовуються протягом усього професійного життя державного управлінця. Управлінська майстерність, адміністративна віртуозність, менеджерські якості державного службовця набуваються роками. На думку спеціалістів, становлення службовця як професіонала потребує не менше десяти років. Аби особа набула таких якостей, у розвиток людини необхідно вкласти чималі матеріальні засоби. Підготовка справжнього спеціаліста обходиться суспільству десятки тисяч гривень і такі суми розраховуються за спеціальними методиками. Набагато важче підрахувати ту упущену вигоду, той зиск, який би міг принести державі спеціаліст, коли його професійний досвід залишений без попиту, а важелі державного управління потрапляють до прислужливих дилетантів, єдиною рисою яких є вислуга перед "патроном", а підготовані коштом платників податків спеціалісти виявляються потрібними тільки у приватному секторі, у бізнесі, де їх охоче приймають, або закордоном. Поглянемо на рекрутингові сайти Інтернету, де публікуються оголошення про вакансії для вищих керівних кадрів - майже кожне із них пред'являє вимоги до спеціаліста "з досвідом роботи у державних органах". Хіба це не створює грунт для роздумів? Викликає занепокоєння і сучасна ситуація, за якої молодь - економісти, юристи, управлінці - свідомо влаштовуються на роботу у державні структури на нижчу заробітну платню лише для того, щоб набути досвіду та необхідних ділових зв'язків, заздалегідь маючи на увазі згодом перейти на роботу у приватний сектор.

Один із ефективних шляхів забезпечення державної кадрової політики висококваліфікованими спеціалістами був успішно апробований на Хмельниччині, де у Хмельницькому інституті регіонального управління та права було створено факультет "Адміністративний менеджмент". Цей факультет орієнтується на підготовку професійних державних чиновників нового зразка - політично незаангажованих, відповідальних, професійно обізнаних, з широким кругозором. Інститут проводить політику підготовки спеціалістів широкого профілю конкретними знаннями і спрямовує молодь на вміння нестандартно мислити, не боятись приймати рішення та нести за них відповідальність, орієнтуватись на традиційні та європейські цінності, навчає навичкам державницького мислення. Створення цього напряму фахової підготовки відбулося досить вчасно. Подільські регіональні органи влади забезпечені кваліфікованими управлінцями високого гатунку надійним кадровим резервом. Створення Хмельницького інституту стало для освітянської практики України безпрецедентною подією, адже це був чи не найперший випадок створення ВНЗ що базується на комунальній формі власності. Керівництву регіону на той час вистачило сміливості та об'єктивної розсудливості піти на такий крок. І сама життєва необхідність тоді цього вимагала, адже розбудова молодої державності (а Інститут було створено у 1992 р.) вимагала підготовки нових кадрів, які, спираючись на досвід старшого покоління, зможуть приймати нові рішення в нових умовах. І час перевірив виправданість такого експерименту та його ефективність. Наразі Хмельницький інститут управління та правазайняв чільне місце серед навчальних закладів України, користується авторитетом та повагою у освітянських колах, випускники інституту мають попит у роботодавців - органах державної влади та управління. І головне, що Хмельниччина зуміла створити дійсно навчальний заклад за світовими стандартами і високим рівнем підготовки. Це і є внесок Подільського регіону у адміністративну реформу нашої держави. А повертаючись до початку, нагадаємо, що кадрові питання для адміністративної реформи є чи не найголовнішими.

Підсумовуючи викладене хотілось би зазначити, що питання державної кадрової політики безперечно потребує додаткових наукових досліджень. Безперечно, що практичне втілення конкретних кадрових рішень у державі має базуватись на об'єктивних закономірностях, виявлених наукою державного управління, що дозволяє абстрагувати це питання від будь-якого суб'єктивізму, ситуативності, заангажованості, політичної кон'юнктури, корпоративних уподобань. І найважливіша роль у цьому належить загальній теорії державного управління, як суспільній мета-науці. Наукова істина - це не просто знання, яке відповідає дійсності, це знання, яке відповідає фундаментальним аспектам дійсності, що приведене у систему через теорію і отримало обгрунтування на практиці на даному етапі історичного розвитку.

Література

Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.

Loading...

 
 

Цікаве