WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Великий судовий кодекс України як спроба кодифікації процесуального законодавства - Реферат

Великий судовий кодекс України як спроба кодифікації процесуального законодавства - Реферат

Визнаємо за недоцільне створення окремої, додаткової мережі загальних окружних судів, створених у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Встановлення "судових канікул" слід визнати порушенням законодавства про відпустки, адже, як правило, не дозволяється роз'єднувати тривалість основної відпустки без згоди працівника. А, з другої сторони, якщо встановлювати такі "тотальні" канікули, то як вони відобразяться на строках та порядку розгляду справ у періоди з 15 липня по 1 вересня і різдвяних судових канікул - з 26 грудня по 7 січня наступного року.

Стосовно книги 2 ВСК.

Новели, які пропоновані автором та суб'єктами законодавчої ініціативи - судовий наказ та заочне рішення не є новими для юридичної процесуальної науки. Однак відсутність чіткості формулювання правових норм може спровокувати появу проблем у правозастосуванні. До них слід віднести, наприклад, не покладання на відповідача судових витрат у справі при певних умовах (ст. 85 ч. 3, ст. 231 ч. 3 ВСК-2), порядок вступу заочного рішення у законну силу та можливість його скасування (ст. 243 ВСК-2), можливості оплати адвокатських послуг за фактичними витратами (ст. 89 ВСК-2), встановлення підстав для видання судових наказів (ст. 104 ч. 1 п. 1таст. 100ч. 2ВСК-2).

Не досить чітко визначено суть, значення та доказову силу пояснень сторін, третіх осіб та їх представників.

Інколи простежується вихід за межі процесуального законодавства. Прикладами цього можна навести визначення форм захисту порушеного права, свободи чи охоронюваного законом інтересу (ст. 5 ВСК-2), встановлення норм адміністративно-карального (ст. 92 ВСК-2) та цивільного права (ст. 224 ч. 4 ВСК-2).

У законопроекті пропонуються нові норми, які, інколи, взаємо антагоністичні за своїм змістом. Так, приведення до присяги в урочистій обстановці окремих учасників процесу, обов'язковість звернення до суду не як інакше як "Ваша честь" слід визнати позитивним явищем, яке підкреслює роль, значення та авторитет судової влади в Україні. Однак, наразі слід визнати введення цієї норми передчасним, оскільки сформований авторитет судової влади в силу ряду об'єктивних та суб'єктивних чинників. З іншої сторони наявність у складі судових витрат так званих "канцелярських витрат" (ст. 88 ВСК-2), які є свідчення не чого інакшого, як злиденності судової влади.

Не позбавлена книга і непотрібних повторів та внутрішніх суперечностей. Прикладами наявних суперечностей можна навести момент подання клопотання про передачу справи на розгляд третейського суду (ст. 175 ч. 1 та ст. 170 ч. 2 ВСК-2), найменування етапу судового засідання - розгляд справи по суті (ст. 178 та назва ст. 196 ВСК-2) чи з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами (ч. 1, 3 ст. 196 ВСК-2), можливості стягнення з відповідача витрат на його розшук (ст. 100 ч. 1 п. 6 та ст. 76 ВСК-2), наслідків подання заяви про видачу судового наказу, яка не відповідає змісту чи формі (ст. 104 ч. 1п. 2тач. 2ст. 102, 126 ВСК-2), розмежування випадків винесення ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви, залишення заяви без руху повернення заяви чи залишення заяви без розгляду (ст. 126 та ст. 127 ВСК-2) та ін.

Серед повторів можна назвати наступні: можливості застосування аналогії закону та аналогії права при відправленні правосуддя (ст. 10 ч. 6 та ст. 3 ч. 3 ВСК-2); дії суду у випадку вчинення розпорядчий дій сторонами процесу (відмова від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди) (ст. 135ч. 2таст. 176 ч. 5, 6 ВСК-2); дія принципу змагальності у процесу (ст. 177таст. 11 ВСК-2), допустимості засобів доказування (ст. 64 ч. 2 та ст. 56 ч. 3 ВСК-2) та ін.

Інколи обтяження теоретичними викладками (наприклад, визначення змісту та класифікації способів захисту відповідача (ст. 134 ВСК-2).

Деколи порушується логіка та послідовність викладу нормативного матеріалу. Наприклад, з приводу характеристики окремих засобів доказування (ст. 144-154 ВСК-2).

Наявні елементарні невідповідності. Так, не прослідковуються по тексту книги положення з приводу застосування колегіальності при розгляді та вирішенні справи (ст. 14 ВСК-2), при чому випадки її запровадження також не досить обгрунтовані.

Стосовно книги 3 ВСК.

Намагаючись окреслити коло джерел кримінального процесу, розробники "забули", що міжнародні договори бувають різних видів і не всі вони можуть мати вищу юридичну силу ніж закони.

Визначаючи коло основних положень кримінального судочинства розробники з невідомих причин не назвали в їх числі публічність, встановлення істини в справі, усність, безпосередність.

Реформування процесуального статусу суб'єктів кримінального процесу в основному пов'язана з несуттєвим розширенням прав підозрюваних і обвинувачених у вчиненні злочинів в умовах збереження статусу потерпілих, крім того значно звужені гарантії захисту адвокатської таємниці.

Видається недоцільним введення нового суб'єкта, якого іменують "запідозрений".

Встановлюючи засоби перевірки інформації про злочини розробники передбачають настільки широкий обсяг процесуальних дій, що залишається незрозумілим навіщо порушувати (заводити) кримінальну справу? Такий підхід серйозну небезпеку грубих порушень прав громадян, оскільки фактично скасовуються низка процесуальних гарантій.

Всупереч Конституції України передбачено здійснення досудового слідства слідчими прокуратури, встановлюються обмеження на оскарження до суду рішень і дій дізнавача та слідчого (ст. 283 ВСК-3).

У розділі XIII "Провадження в кримінальних справах, пов'язане з міжнародними відносинами" розробники здебільше відтворюють текст відповідних міжнародних конвенцій, не приділяють достатньо уваги двостороннім міжнародним договорам.

Проект потребує серйозної літературної правки, оскільки в ньому вживаються слова і вирази непритаманні сучасній літературній мові, (наприклад, "приймати участь", "в якості", "вправі"), Крім цього, робляться посилання одночасно на статті Кримінального кодексу України 1960 року (ст. 408 ВСК-3), Кримінального кодексу України 2001 року, а також на статті, номери яких не відповідають ні Кримінального кодексу України 1960 року, ні Кримінального кодексу України 2001 року (ст. 414 ВСК-3).

Висновок: пропонований проект Великого судового кодексу України слід визнати доволі цікавою, однак небезспірною пропозицією щодо удосконалення чинного законодавства у сфері організації та відправлення правосуддя. Зважаючи на спробу всеосяжності охоплення дуже великого кола відносин, допущено помилку у визначенні критерію проведення кодифікації законодавства. Окремі положення та ідеї можуть і повинні стати складовою удосконалення сучасної системи судоустрою України, шляхом внесення змін та доповнень до Закону України "Про судоустрій України". Книги 2 та 3 проекту Великого судового кодексу можуть послужити удосконаленню проектів Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального та Адміністративного процесуального кодексів (які прийняті Верховною Радою України у першому читанні), а також розробки проекту Господарського процесуального кодексу України.

Література

Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве