WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Генеза становлення та розвитку третейських судів у західній правовій традиції - Реферат

Генеза становлення та розвитку третейських судів у західній правовій традиції - Реферат

З часом у різних регіонах Європи з 'явилися й інші типи торгових судів. Так, в Англії, Уельсі та Ірландії судові справи за участю чужоземного купця й англійця потребували змішаного журі, складеного наполовину з іноземців і наполовину з англійських підданих. У портових містах торгові спори розглядав морський суд, що мав юрисдикцію у торгових і морських справах, пов'язаних з перевезенням товарів морем. Ці суди, що називалися "адміралтейськими", засідали на березі "від припливу до припливу"13.

В усіх торгових судах процедура вирізнялася швидкістю і неформальністю: у ярмаркових судах рішення мало бути винесене, "коли ноги купців ще були в пилюці", у морських судах "від припливу до припливу", а в міських і гільдійських судах "з одного дня на інший". Як правило, заборонялися апеляції. Професійні юристи були, як правило, виключені з цього процесу, а технічна юридична аргументація викликала невдоволення. Суд мав керуватися справедливістю "коли кожний буде прийнятий і розповість про справу... і скаже, що зможе" на свій захист14. Ці особливості відрізняли торгове право від формалістичної процедури міських і королівських судів, а також від письмової процедури канонічного права в ординарних випадках.

Процедура торгових судів схожа на сумарну процедуру церковних судів, дозволену папською буллою 1306 p., яка передбачала передачу справ церковним суддям з інструкцією, щоб процедура була "простою і ясною та без формальних аргументів і урочистих правил ординарної процедури": судді не слід вимагати письмової скарги; він може розглядати справу навіть у канікули, має відкидати апеляції, які можуть затягти справу, а також "лемент" адвокатів, сторін і зайвих свідків15. Суддя мав "допитати сторони або за їхньою вимогою, або зі своєї власної ініціативи, де цього вимагає право справедливості". Ця декреталія проникла у італійські статути, якими засновувалися торгові суди. Вона також вплинула на німецькі, французькі та англійські торгові і морські суди.

У портових містах Італії для врегулювання торгівельних спорів у середньовіччі існував особливий вид публічних третейських суддів, які відомі під різними іменами: consules maris, consules mercatorum, conservatori de'mercanti і т.п.16. Такі третейські судді набували публічної судової влади з дозволу іноземного володаря, на території якого вони обирались із середовища співвітчизників, які тимчасово там перебували або таких які оселилися. Такі судді обиралися не adhoc, а на певний термін (як правило річний) і від справжніх третейських суддів відрізнялися такою своєю постійністю.

Перший класичний комерційний суд було створено у Парижі у середині XVI ст.17 Ініціювали створення такого суду самі купці, які наріжним каменем створення такого суду визнали: швидкість розгляду, не пов'язаність розгляду із тонкощами королівських законів та указів. Судді цього суду обирались купцями, третьою верствою і не вважались державними чиновниками.

Апофеозом ідей гуманізму та лібералізму стала Велика французька революція, що пройшла під гаслами свободи, рівності, братерства. Не даремно Національні збори Франції прийняло документ, який став квінтесенцією нових поглядів на третейський розгляд - було прийнято декрет, в якому стверджувалось, що "третейський суд є найбільш раціональний засіб припинення спорів між громадянами /.../ якщо виникають будь-які спори між чоловіком та дружиною, батьком та сином, дідом та онуком, братами та сестрами, племінниками та дядьками, чи свояками того ж ступеню, чи між підопічними та піклувальниками з питань, що стосуються піклування, то сторони зобов'язані обрати родичів або, за відсутності таких, друзів чи сусідів у якості третейських суддів, перед якими вони викладуть свої спори, і які, вислухавши їх та отримавши необхідні відомості, винесуть мотивоване рішення".

Звичайно, з юридичної точки зору така концепція є революційною гіперболізацією та перебільшенням ролі третейського суду. Такий перекіс створив ситуацію, за якої третейський суд обійняв не властиве йому місце. Суспільство у ході своє історії виробило такий унікальний механізм співжиття, як держава з її судовою системою і не готове у осяжному майбутньому відмовитись від неї. Розумна діалектика публічної сфери і приватно-правової автономії особистості призводить до висновку про можливість співіснування третейських судів та державних судів у межах однієї політико-правової системи, які взаємодоповнюють одне з одним і не складають конкуренції. Будь-яка постановка питання про конкуренцію таких систем є некоректною по суті. Є специфічне відособлене коло правовідносин, де з точки зору ефективності, реальності, дієвості захисту суб'єктивних прав більш доцільно застосовувати третейські процедури; існує сфера виключної пріоритетності держави (національна безпека, суспільні інтереси, тощо) де третейський розгляд не може бути застосованим з самої своєї природи. Такий тверезий науковий підхід усуває будь-які питання про конкуренцію предметної підвідомчості справ. По мірі того, як певні явища потрапляють у сферу приватно-правової автономії, вони можуть ставати предметом третейського розгляду і на них доцільно розповсюджувати компетенцію третейського розгляду, що є невід'ємним правом сторін, які укладають арбітражну угоду. Проте Французька революція "разом з водою виплеснула і немовля". Але є і позитивні моменти у даному Декреті. Зрештою ідея третейського розгляду була загострена, поставлена на порядок денний, стала загально значимою. Вона вийшла за межі кабінетних дискусій професійних юристів, стала елементом загальної юридичної культури громадян та їх правосвідомості. Широкому загалу було продемонстровано (хоча і в дещо перверзійній формі) їх можливості у захисті свої прав, молода влада нового мислення продемонструвала готовність визнавати та співпрацювати з третейським судом. Після цієї епохи третейський суд вже не буде знаходитись на грані відмирання (окрім як у тоталітарних державах).

Про шкоду, яку заподіяно ідеї третейського розгляду некоректними законодавчими ініціативами у Франції красномовно свідчить та обставина, що третейські суди у цій країні були відсутні як такі майже сто років і відродились лише у 1884р., що є досить незбагненним для країни взірцевого Цивільного кодексу (1804р.) Наслідком цього стало майже повне призупинення третейського розгляду у всіх країнах Європи того часу. Але, по-перше, це була зворотна реакція на революційний поспіх; по-друге, сто років на фоні тисячорічної історії Риму чи десятку сторіч феодального середньовіччя протягом яких ідея третейського розгляду все ж таки не була остаточно відкинута, не є визначальним часом.

В цілому, слід зробити логічний висновок про те, що не зважаючи на досить тривалий термін та намагання скопіювати ідею третейського розгляду під державно-чиновницькі потреби Давнього Риму, чи феодально-монархічні уявлення про верховенство влади у середньовіччі дана концепція виявилась спроможною "пережити" усі злети та падіння. Вочевидь, що така перевірка часом обумовлена самою демократичною природою третейського суду, його диспозитивними засадами, ефективністю використання у якості способу захисту суб'єктивних прав, її перевіреністю на практиці та виправданістю з теоретичної точки зору.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве