WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальнодержавна система протидії організованій злочинності: проблеми формування та функціонування - Реферат

Загальнодержавна система протидії організованій злочинності: проблеми формування та функціонування - Реферат

На сьогодні, на жаль, недостатня увага приділяється участі міністерств та відомств, які повинні були б надавати правоохоронним органам необхідне сприяння у відповідності до діючого законодавства [ 9; 10 ]. Ситуація ускладнюється тим, що значні прогалини в організації державного управління призводять до деградації всієї системи, що досить часто спричиняє лише імітацію боротьби з організованою злочинністю. Аналіз зарубіжного досвіду засвідчує, що причини зростання корумпованості державних службовців у більшості країн є однаковими - низький рівень соціальної захищеності і заробітної плати ставить чиновника перед дилемою: бути чесним і бідним, чи навпаки - нечесним і багатим. Зазвичай, більшість обирає останнє. Тому, нейтралізувати хабарництво можна лише шляхом поєднання відбору людей високої моральної чистоти з відповідним стимулюванням добросовісної служби.

Відповідальність за забезпечення інтересів суспільства і держави в сфері суспільної діяльності, регулювання якої віднесено до компетенції даного міністерства (відомства), слід покладати, насамперед, на саме це міністерство ( відомство ). Вони ж повинні виступати організаторами попереджувально-профілактичної роботи, направленої на запобігання нанесенню збитків державі від діяльності організованих злочинних організацій, особливо в стратегічних галузях економіки.

Основоположним постулатом державної політики протидії організованій злочинності повинен стати принцип адекватного правового регулювання на кожний вид злочину. В законодавстві повинна бути забезпечена, з одного боку, розумна достатність і реальна виконуваність заходів державного примусу, з іншого - усунуті кримінально-правові заборони. З урахуванням інтеграції України до світового співтовариства, особливого значення набуває принцип відповідності національного законодавства і заходів впливу на злочинність міжнародно-правовим актам.

Кримінальна політика держави повинна носити наступальний характер і здійснюватися з урахуванням гостроти ситуації, в режимі більш жорсткого протистояння злочинності, ніж це відбувається в країнах з більш розвиненою ринковою економікою, демократією та високим рівнем правової культури населення.

Так, наприклад, більшість громадян країн Західної Європи, вже зрозуміли, що їх безпека і добробут багато в чому залежать від них самих. Це сприяло розвитку суспільної ініціативи: люди почали об'єднуватися для взаємної підтримки в протидії злочинності. У Великобританії на добровільній основі на допомогу правоохоронним органам залучаються її громадяни. У відповідності до планів уряду, чисельність підрозділів "добровільної стражі" повинна досягти 5 мільйонів чоловік. В Австрії, Бельгії, Ірландії, Італії і Швейцарії функціонують спеціальні комісії з координації поліцейських і адміністративних заходів, направлених на попередження злочинності. В Данії, Франції, Нідерландах, Швеції, Німеччині виникли громадські ради по протидії злочинності. До завдань цих рад входить уточнення характеристик злочинності за рахунок виявлення латентного криміналу і викриття її характеру, - виділяючи саме ті фактори, на які можна ефективно впливати на місцевому рівні [ 11, c.217-218 ].

Тому, важливою умовою ефективності системи державного управління протидії організованій злочинності є політика держави, направлена на оздоровлення суспільства, підвищення його духовності, культури, соціальної захищеності громадян. Враховуючи постійне збільшення у злочинних угрупувань неконтрольованих матеріальних ресурсів, які у подальшому дозволяють уникати кримінальної відповідальності за скоєні правопорушення, необхідно більш активно проводити підрив їх економічної основи. Важливо, щоб дана робота проводилася не епізодично, а мала системний характер і враховувалася не тільки в показниках оперативно -службової діяльності правоохоронних органів, а також стала пріоритетною, в межах їх компетенції, для інших державних контролюючих органів.

Успішна реалізація заходів протидії організованій злочинності неможлива без відповідного ідеологічного забезпечення. Йдеться, насамперед, про створення антикримінальної системи поглядів і ідей, яка здатна позитивно впливати на менталітет громадян, діяльність партій і громадських організацій, суб'єктів політики і влади, сприяти формуванню в суспільстві стійкого неприйняття кримінальної псевдокультури. Життєві сили суспільства повинні бути направлені на захист основних суспільних цінностей (громадянських, патріотичних, сімейних тощо), а не на їх руйнування. Так, в останніх кримінологічних дослідженнях все більший наголос робиться на вивчення механізму прихильності правилам, а не відхилення від них [ 6, с 161 ], тобто вивчаються не стільки причини правопорушень, стільки причини утримання від їх скоєння. Згідно результатів емпіричних досліджень Т.Хірші, чиї погляди помітно вплинули на розвиток наукової думки в 70-90-х роках минулого століття, виконанню соціальних норм сприяють чотири види суспільних зв'язків: прихильність, зобов'язання, участь і віра [ 12 ].

Відносини прихильності і, насамперед, любов у сім'ї виступають головними факторами, які стримують від кримінальної діяльності. А Ф.ФІльзер обґрунтовує тезу про те, що соціальна політика може вийти на шлях реального зменшення злочинності при умові, що вона буде орієнтуватися на підтримання традиційних духовних і гуманістичних цінностей, підтримуючи їх розвиток у населення на противагу сумнівним цінностям, які включають багатство і владу. Цей шлях означає "етично пов'язаний розвиток особи і суспільства як процес впливу одного наінше" [13,с.170-171 ].

Не менш важливим видається необхідність залучення до протидії організованій злочинності інститутів громадянського суспільства, для чого, на нашу думку, необхідно ввести в практику регулярне проведення загальнонаціональних та регіональних форумів, присвячених обговоренню загальних проблем боротьби з організованою злочинністю та корупцією, а також всіляку підтримку практики суспільного моніторингу за виконанням політиками своїх передвиборних зобов'язань в антикримінальній сфері.

Принципи державної політики протидії злочинності, які закріплені в праві, є єдиними і обов'язковими для всіх гілок влади. Безумовне їх дотримання покликане забезпечити узгодженість у діяльності всіх державних органів. Порушення принципів державної політики, від кого воно б не виходило, повинне мати відповідні наслідки у вигляді персональної відповідальності посадових осіб, з вини яких воно було допущене. У зв'язку з чим важливо забезпечити пряму регулюючу дію принципів державної політики протидії організованій злочинності шляхом їх закріплення в законодавчих та інших правових актах.

Література

1. Бова А.А. Організована злочинність: спроба структурно-функціонального аналізу // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Міжвідомчий науковий збірник. -Т. 22. - К., 2001.

2. Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні ( на матеріалах Харківської та Полтавської областей). -Харків, 1999.

3. Корнієнко М.В. Особливості розвитку і сучасний стан організованої злочинності в Україні// Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Міжвідомчий науковий збірник. - Т.22. К., 2001.

4. Graham J., Bennet T. Crime Prevention Strategies in Europe and North America. Helsinki. 1995. P.VIII.

5. ШестаковД.А. Об управлении преступностью //Проблемы совершенствования использования уголовных наказаний /Под ред. А.И. Васильева. Рязань - Рязанская ВШМВД, 1992.

6. Adler F., Laufer W. Criminology. Second edition, New York, 1995. P.160-168.

7. Ферри Э. Уголовная социология. М., 1908.

8. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 року № 964-IV.

9. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995року //Відомості Верховної Ради України. - 1995. -№ 34. - Ст.266.

10. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№ 35. - Ст.358.

11. Иншаков СМ. Зарубежная криминология. -М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. - 383с.

12. Hirschi T. Causes of Delinquency. Berkeley, University of California Press, 1969.

13. Filser F. Die kriminalitatvermindernde Perspektive der Menschheitwerte: Progressive Kriminalsoziologie. Praffenweiler: Centaurus Verl. Ges., 1996 - S170-171.

Loading...

 
 

Цікаве