WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальнодержавна система протидії організованій злочинності: проблеми формування та функціонування - Реферат

Загальнодержавна система протидії організованій злочинності: проблеми формування та функціонування - Реферат

Загальнодержавна система протидії організованій злочинності: проблеми формування та функціонування

Державна політика протидії організованій злочинності базується на системі принципів та основоположних цінностей, що визначають задачі та напрямки діяльності всіх гілок державної влади і правоохоронних органів в даній сфері.

Організована злочинність досить істотно впливає на всі сфери суспільного життя, вона є реальною силою, яка загрожує безпеці суспільства і держави, оскільки не тільки дестабілізує різні інститути громадського життя, але й намагається взяти на себе функції державного управління або впливати на прийняття рішень органами державної влади у вигідній для себе площині. Однак, у науковому плані ще недостатньо досліджені найважливіші аспекти локалізації цього впливу. Науковий підхід до розуміння феномену злочинності та розробки системи заходів адекватного реагування передбачає необхідність широкого застосування набутих знань при напрацюванні найважливіших законів, концепцій, програм, що визначають державну політику в даній галузі.

Процес вироблення єдиної термінології щодо реакції держави та суспільства на організовану злочинність ще не завершився, тому навіть в науковій літературі, часто вживаються як рівнозначні, наступні терміни: "попередження", "боротьба", "соціальний контроль", "управління", "протидія" [1, с.135 - 191; 2, с 21-46].

На нашу думку, термін "попередження" є досить вдалим, але він не може в повній мірі стосуватися процесу масового відтворення злочинів, оскільки будь-яке суспільство саме породжує злочинність.

Термін "боротьба" охоплює лише одну із сторін реакції суспільства на злочинність -репресивну. "Соціальний контроль" та "контроль злочинності" є близькими до терміну "управління злочинністю" [3, с.101-112; 4; 5, с.12-13], саме вони відображають діяльність держави і суспільства не тільки до осіб, що скоюють злочини, але й самої злочинності, що є невід'ємним атрибутом суспільних відносин. Загальноприйнятим в кримінології є визначення контролю за злочинністю як суспільного механізму, що стимулює дотримання норм права в поведінці громадян, послаблення причин скоєння злочинів, зменшення небезпеки злочинності. В різних державах контроль за злочинністю досить істотно відрізняється за ефективністю та засобами його здійснення. Так, проведені кримінологічні дослідження свідчать, що найбільш низький рівень злочинності був характерним для країн, які, незважаючи назначні відмінності в соціально-політичному, економічному розвитку та рівні життя населення, мали один спільний фактор -виважену систему суспільного контролю ( Швейцарія, Болгарія, Саудівська Аравія, Алжир, Японія, Непал, Коста-Ріка) [ 6, с 160 ].

Якщо розглядати злочинність із точки зору її нелегітимного характеру, то вона виступає негативним соціальним явищем, яке має на меті всіляко перешкоджати позитивному управлінському впливу державних структур на суспільство. Разом з тим, вона є невід'ємною частиною цього суспільства, тому, ми вважаємо, що найбільш прийнятним для визначення реакції держави на організовану злочинність повинен стати термін "протидія". Підтвердженням цієї тези може слугувати вислів Е.Феррі, який вважав, що "...сили природи не можна подолати інакше, ніж протиставивши їм інші сили природи, протилежні чи відмінні від них. Ось чому криміналіст-соціолог, відкинувши безплідну ілюзію, що злочин народжується із фатуму індивідуальної вільної думки, насамперед, старається визначити напрям і інтенсивність сил, які продукують злочин, щоб потім протиставити їм інші суспільні сили, що охороняють право, підтримують законну діяльність і чесну працю" [ 7, с 174 ].

Більшість вчених-кримінологів вважає, що при нормальному стані суспільства, тобто без його кардинальної перебудови і реформ, воно, в основному, справляється з протидією злочинного світу шляхом застосування виконавчими і судовими органами правових норм, які слідують за їх порушенням. Внаслідок різкої зміни суспільно-політичних і економічних відносин, на початковій стадії розвитку нашої незалежної держави, відбулося об'єктивне послаблення основної частини державних механізмів, які регулювали ці відносини, що зумовило розпад основних нормативних систем країни і, як наслідок, зростання організованої злочинності та її тиску на всі політичні і суспільні інститути держави. Намагання владних інституцій, вслід за політичною і економічною, здійснити правову реформу, яка відповідала б новим реаліям, до відчутних результатів не призвели.

Як свідчить світовий досвід, держава має значні переваги в боротьбі з організованою злочинністю і завжди, при наявності політичної волі, виходила переможцем у подоланні криміналізації суспільних відносин. Так, суспільство принципово завжди є сильнішим злочинного співтовариства і лише недостатня організація суспільства дозволяє кримінальним структурам вільно почуватися в ньому, безумовна підтримка основної частини населення завжди є і буде на боці тих, хто веде непримириму боротьбу зі злочинністю, матеріальні і духовні ресурси держави незрівнянно вищі можливостей кримінального співтовариства. Тому протидія організованій злочинності повинна носити характер загальнодержавної політики і передбачати систему заходів політичного, економічного, правового, адміністративного, пропагандистського і спеціального характеру, що мають одну стратегію і націлені на досягнення єдиних цілей і задач.

Виходячи з викладеного вище, необхідно, на основі аналізу соціальних відхилень, завдяки яким сформувався стійкий механізм організованої злочинності, виявити тенденції, які могли б стати антиподом криміналу. Для ефективної протидії організованій злочинності необхідно значно зміцнити механізм державної системи руйнівного впливу на злочинність та створити соціальні механізми, які дозволять нейтралізувати переваги організованої злочинності, її невразливість, пріоритет темпів кримінальної еволюції над темпами еволюції державних антикримінальних структур. Необхідно застосовування комплексного підходу, який поєднував би в собі політичну волю керівництва держави, концентрацію цілеспрямованих дій законодавчих та виконавчих органів державної влади всіх рівнів, правоохоронних і інших зацікавлених органів, направлених на підрив основ функціонування злочинних організацій та оперативну розробку лідерів кримінальних формувань.

Так, Закон України " Про основи національної безпеки України ", серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки, що стосуються протидії злочинності, визначає наступні:

- реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращання їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення;

- зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом;

Загальнодержавні заходи політичного характеру по протидії організованій злочинності повинні бути направлені на створення умов, які перешкоджали б проникненню кримінальних елементів та їх ставлеників до органів законодавчої і виконавчої влади, різкому зменшенню їх впливу на діяльність основних інститутів нашої держави. Особливо актуальною ця проблема виступає на місцевому рівні законодавчої і виконавчої влади, оскільки частина чиновників "приватизувала" функції державних органів і стала використовувати надані їй права не тільки для задоволення своїх корисливих цілей, але й інтересів кримінальних структур, від яких вони знаходяться у залежності. Тому необхідно створити умови, які забезпечать більшу прозорість і підконтрольність органів законодавчої та виконавчої влади, для чого потрібне законодавче забезпечення інформаційної прозорості процесу прийняття рішень, використання бюджетних коштів, в тому числі через доступ засобів масової інформації до визначеного переліку фінансових документів.

Основною вимогою, якій повинна відповідати державна політика протидії організованій злочинності, повинна бути її соціально-економічна обгрунтованість. Стратегія, організація і тактика повинні відповідати суспільним вимогам і можливостям. Необхідно відмовитися від рецидивів надмірної ідеології заходів боротьби зі злочинністю, антикримінального популізму. Наголос повинен робитися на реалістичність, максимально можливу ресурсну забезпеченість кримінальної політики, національні традиції та історичний досвід розвитку нашої держави. Організаційні заходи повинні бути направлені на вирішення завдань по мобілізації всіх наявних державних та суспільних ресурсів з метою протидії організованій злочинності. Відповідальність за їх виконання повинні нести не тільки керівники правоохоронних органів, але й особисто голови місцевих адміністрацій.

Loading...

 
 

Цікаве