WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обставини, що пом’якшують покарання: характерні ознаки - Реферат

Обставини, що пом’якшують покарання: характерні ознаки - Реферат

Обставини, що пом'якшують покарання: характерні ознаки

У кримінальному праві України покарання визначається як один з основних засобів боротьби зі злочинністю. В 4.2 ст. 50 Кримінального кодексу України визначено мету покарання: покарання має на меті не тільки кару а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Досягнення мети покарання багато в чому залежить від діяльності суду, який повинен призначити винному у вчиненні злочину, таке покарання, яке відповідає тяжкості злочину, особі винного та іншим обставинам справи.

Перелік діянь, які є злочинними, визначається виключно кримінальним законом. За кожний злочин в санкціях норм Особливої частини Кримінального кодексу встановлено покарання. Причому більшість цих санкцій є альтернативними, а розміри конкретних покарань – відносно визначеними. Між тим, межі санкції в ряді випадків є досить широкими, і суду надано право визначати конкретну вид, строк та розмір покарання на свій розсуд, враховуючи певні фактори, які характеризують злочин та особу винного. Однак покарання, призначене судом, повинно бути законним та обгрунтованим, відповідно фактори, які повинні враховуватись судом при призначенні винному покарання, повинні бути визначені законом. Правила вибору того чи іншого покарання закріплено в ст. 65 КК України - загальні засади призначення покарання. Загальні засади призначення покарання - це передбачені кримінальним законом основні правила, якими має керуватися суд при призначенні покарання кожній особі, визнаній винною у вчиненні злочину.

Однією із таких загальних засад, що встановлено в п.3 ч.1 ст.65 КК України є врахування судом при призначенні покарання ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. В ч.1 ст. 66 КК України закріплено перелік обставин, що пом'якшують покарання, а частиною другою визначено, що суд при призначенні покарання може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Тому завданням теорії кримінального права є визначення обставин, що пом'якшують покарання, їх сутності для того, щоб суд мав можливість краще орієнтуватися, яка із обставин конкретної справи може бути врахована ним як пом'якшуюча.

Для того, щоб осягнути сутність та правову природу обставин, що пом'якшують покарання, необхідно виявити характерні особливості, правові риси цих обставин. Дана проблема аналізувалась у багатьох роботах, присвячених обставинам, що пом'якшують покарання, зокрема в роботах Л.Л. Круглікова Л.А. Долиненко, Х.Б. Шейніна, М.М. Бабаева, О.А. Мяснікова та інших. Так, професор Л.Л. Кругліков виділив загальні риси, характерні для всіх пом'якшуючих обставин, а також сукупність ознак, притаманних лише обставинам, що пом'якшують покарання, включеним в законодавчий перелік (ч.1 ст.66 КК України 2001 року). Як обов'язкові ознаки всіх обставин, що досліджуються, він визначив значущість впливу на покарання та нехарактерність обставин для більшості злочинних діянь.[6. 84]

Значущість впливу визначається як обов'язкова ознака будь-якої пом'якшуючої обставини та відділяє дані обставини від інших, які враховуються судом при призначенні покарання і характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного. Як вже відзначалось, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, законодавцем визначено як одну із складових загальної засади призначення покарання поруч із ступенем тяжкості вчиненого злочину та особою винного. Співвідношення цих критеріїв було і залишається спірним питанням в науці кримінального права. Оскільки всі три критерії характеризують подію злочину та особу винного, то виникає питання доцільність закріплення в п.3 ч.1 ст.65 КК України всіх трьох критеріїв призначення покарання як однієї із загальних засад призначення покарання.

Серед науковців та практичних працівників немає єдиної думки з цього приводу. Одні вважають, що необхідним є існування всіх трьох критеріїв, інші наголошують або на необхідності залишення лише обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, як загальної засади призначення покарання, або - лише врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи винного. Існування такої неузгодженості поглядів пояснюється відсутністю законодавчого визначення вказаних понять. Крім того, існує складність у порівнянні цих критеріїв, оскільки, як слушно зауважив професор Л.Л. Кругліков, це поняття різного рівня абстракції [5, 61] Пом'якшуючі та обтяжуючі обставини - це конкретні обставини справи, а ступінь тяжкості вчиненого злочину та особа винного - це узагальнені, збірні поняття. Щоб зробити ці поняття доступними для порівняння, необхідно представити їх як однопорядкові. Для цього слід розкрити зміст понять ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи винного. Це було зроблено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 лютого 1995 року № 22 " Про практику призначення судами кримінального покарання", в якій розкривається зміст поняття ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину яке було закріплено в Кримінальному кодексі України 1960 року. В КК України 2001 року характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину замінено поняттям ступінь тяжкості вчиненого злочину. Аналіз сутності цих понять дозволяє зробити висновок, що це є родові поняття, які замінюють одне одного. Згідно з п.2 даної постанови, визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема форми вини, мотиву й цілі, способу обстановки і стадії вчиненого злочину, кількості епізодів, ролі кожного із співучасників (якщо злочин вчинено групою осіб), тяжкості наслідків, що настали тощо. З'ясовуючи дані про особу підсудного, суд повинен досліджувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину в побуті та за місцем роботи чи навчання, його минуле (судимості, якщо вони мали місце), дані про сім'ю (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, стан їх здоров'я, матеріальний стан сім'ї) тощо. [3, 667-668]

Таким чином, усі три критерії є фактичними обставинами справи або даними, які так чи інакше характеризують особу винного. Однак ступінь тяжкості злочину та особа винного є узагальненими поняттями, а тому пом'якшуючі та обтяжуючі обставини як конкретні обставини справи є їх складовою частиною.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, не є чимось чужорідним по відношенню до ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи винного. Це фактори, що відносяться до злочину та до особи винного та здійснюють пом'якшуючий чи обтяжуючий вплив на покарання, тобто вони є певним різновидом обставин, що характеризують ступінь тяжкості злочину та особу винного, але разом з тим не вичерпують їх змісту. [6, 67,77]

Отже, оскільки обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, складають певну частину змісту ступеня тяжкості злочину та особи винного, то в законі можна було б обмежитись лише двома критеріями індивідуалізації покарання - врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи винного. На таких позиціях стоїть кримінальне законодавство ряду зарубіжних країн (зокрема Польщі, Франції, Німеччини).

В науковій літературі обґрунтовується також положення, за яким єдиним і достатнім критерієм індивідуалізації покарання слід закріпити обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Вона грунтується на думці про те, що всі фактичні обставини справи виконують функцію або пом'якшення, або обтяження покарання, оскільки суд бере їх за основу при вирішенні питання про необхідність посилити або пом'якшити покарання винному в рамках закону. [9, 61]

Однак з цим важко погодитись. Адже пом'якшене або посилене покарання суд призначає стосовно до покарання "нейтрального", до того, яке б суд призначив в аналогічній справі за відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих обставин. Але і в такому випадку суд, призначаючи покарання, повинен враховувати всі фактичні обставини справи. Тобто не всі обставини справи, які так чи інакше пов'язані із ступенем тяжкості вчиненого злочину та особою винного, вкладаються в рамки дихотомічного поділу: характеристика винного в побуті чи за місцем праці не обов'язково повинна бути негативною чи позитивною, мотиви посягання - низькими чи піднесеними і т.п.

Таким чином, обставини, що пом'якшують покарання, є складовою частиною факторів, що характеризують ступінь тяжкості злочину та особу винного. Основна ознака, що відділяє їх від інших таких факторів, є саме значущість цих обставин, тобто велика сила впливу в порівнянні з іншими даними, що характеризують ступінь тяжкості злочину та особу винного. Адже таких даних є багато, і всі вони так чи інакше впливають на призначення покарання. Але суд всі ці обставини врахувати при призначенні покарання не в змозі. Тому як пом'якшуючі обставини судами враховуються такі обставини, які настільки суттєво впливають на покарання, що можуть бути в кожному випадку судом розпізнані, вичленені та зафіксовані при призначенні покарання. [4, 58]

Друга обов'язкова ознака всіх пом'якшуючих обставин визначається Л.Л. Кругліковим як нехарактерність обставини для більшості злочинних діянь. Для встановлення цієї ознаки слід знати кримінологічну характеристику злочинних діянь, мати чітке уявлення про коло обставин, які є звичайними для злочинної поведінки, наприклад, чи вчиняється злочин, як правило, однією особою чи групою осіб; вчиняється вперше чи особою, яка раніше вчиняла злочини; дорослим чи неповнолітнім. Встановивши, що зазвичай ці злочини вчиняються групою осіб, особою вперше, дорослим, функції пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин будуть виконувати не ці, а протилежні обставини. [4, 58] Однак з цією ознакою навряд чи можна повністю погодитись. Зазвичай, дійсно, якщо певна категорія злочинів, як правило, вчиняється первинним злочинцем, то вчинення злочину вперше не буде визнаватись пом'якшуючою обставиною. Але в певному конкретному випадку, враховуючи інші обставини справи, що характеризують діяння та особу злочинця, вчинення злочину вперше саме даною особою, з притаманними їй рисами, може вплинути на призначення пом'якшеного покарання. Або, наприклад, важко погодитись з тим, що лише тому, що більшість злочинних діянь вчиняється дорослими особами, вчинення злочину неповнолітнім визнається пом'якшуючою обставиною. Визнання неповноліття обставиною, що пом'якшує покарання, пояснюється іншими причинами - особливостями психіки неповнолітніх осіб та дотриманням принципу гуманізму в кримінальному праві.

На думку професора Л.Л. Круглікова, сукупність вищевказаних ознак є обов'язковою, але не достатньою для включення пом'якшуючої обставини в законодавчий перелік. Тут необхідно виділити низку додаткових рис, а саме: типовість, обов'язковість (безсумнівність), чітко визначена направленість впливу, а також непохідність від інших, включених в законодавчий перелік пом'якшуючих обставин. [4, 58-61]

Loading...

 
 

Цікаве