WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правова характеристика суб’єкта злочину, передбаченого статтею 304 кримінального кодексу України - Реферат

Кримінально-правова характеристика суб’єкта злочину, передбаченого статтею 304 кримінального кодексу України - Реферат

Кримінально-правова характеристика суб'єкта злочину, передбаченого статтею 304 кримінального кодексу України

Характеристика суб'єкта злочину має важливе значення для з'ясування проблем юридичного аналізу складу злочину. Суб'єкт як елемент складу злочину охоплює ознаки, які містять велику кількість інформації, необхідної для кваліфікації діяння.

Правильне встановлення ознак суб'єкта злочину важливе з багатьох причин. Це нерідко дає можливість визначити ознаки об'єктивної і суб'єктивної сторони, а також об'єкта злочину. Справа ще й в тому, що посягання на деякі суспільні відносини можуть бути вчинені лише обмеженим колом осіб.

Разом з іншими елементами складу злочину суб'єкт визначає ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і впливає на характер призначуваної винному міри покарання. Однак юридичне значення суб'єкта злочину цим не вичерпується. Саме визнання суб'єкта елементом складу злочину має важливе значення з точки зору підстави кримінальної відповідальності.

Питаннями дослідження ознак суб'єкта злочину, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, займалися такі вчені як А.Ш. Акулов, В.А. Владимиров, Б.В. Волженкин, В.К. Грищук, А.М. Ігнатов, В.М. Куц, A.M. Лазарев, ГА. Левицький, Р.І. Михєєв, П.П. Михайленко, Г.В. Назаренко, Ю.В. Олександров,В.С Орлов, В.Г Павлов, ЄЛ. Стрельцов, В.В. Устименко та інші науковці.

Метою написання даної статті є аналіз ознак суб'єкта злочину, передбаченого ст. 304 Кримінального кодексу (далі - КК) України і, у першу чергу, його вікової ознаки. Адже, на наш погляд, на сьогодні існує певна проблема у чинному кримінальному законодавстві та у судовій практиці стосовно встановлення цієї ознаки суб'єкта злочину.

У теорії кримінального права суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до вчинення злочину досягла віку кримінальної відповідальності [1, с 42; 14, с. 77; 24, с. 180; 25, с. 41]. Це поняття детально визначають А.Ш. Акулов і Ю.В. Олександров, які вважають, що суб'єктом злочину, за кримінальним правом, є фізична осудна особа, що досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, винна у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом як злочин [23, с 97]. Такої ж позиції дотримується A.M. Ігнатов [22, с 150]. Згідно з ч. 1 ст. 18 КК України, суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність [10].

Ознаками суб'єкта злочину, у тому числі й передбаченого ст. 304 КК України, є: 1) наявність статусу фізичної особи; 2) осудність; 3) досягнення встановленого законом віку кримінальної відповідальності. Розглянемо їх докладніше.

Кримінальний закон передбачає відповідальність за вчинений злочин лише фізичної особи. Це положення випливає зі змісту багатьох статей кримінального закону (ст. 7-10). Так у ст. 7 ідеться про відповідальність громадян України та осіб без громадянства, які вчинили злочини за межами України. Водночас встановлення кримінальної відповідальності за вчинений злочин лише фізичних осіб означає, що суб'єктом злочину не може бути юридична особа (установи, підприємства, організації). За злочинні діяння, що виявлялися у процесі діяльності юридичної особи, відповідає фізична особа, яка вчинила такі діяння.

Питання про доцільність запровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб активно обговорюються вченими [3, с 518; 6, с 35-36; 18, с 28-29].

Проект ЮС України, розроблений робочою групою під керівництвом В.М. Смітієнка, суб'єктом злочину визнавав і юридичну особу [13, с 42]. Проте, спеціалісти з кримінального права не є одностайні у підтримці цієї ідеї.

Достатніх підстав для запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб, з точки зору сучасної доктрини кримінального права України, немає. Головна причина криється у сутності юридичної особи, яка є особливою цивільно-правовою формою реалізації інтересів своїх засновників. Будь-які дії вона вчиняє через свої органи, які врешті-решт складаються з людей (фізичних осіб). Саме вони визначають (формують) волю юридичної особи та виражають її зовні шляхом вчинення певних юридичних дій.

Отже, "мислять" за юридичну особу завжди люди. Суб'єктивна ж сторона, яка є обов'язковим елементом усіх складів злочинів, передбачає психічне ставлення особи до свого діяння і його протиправних наслідків. Юридична особа не може мати психіки, отже вона не може бути визнана суб'єктом злочину.

Однак, у даному контексті, цілком слушною вбачається позиція В.К. Грищука, згідно з якою несприйняття законодавцем інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб обумовлене, головним чином, перешкодою психологічного характеру - неготовність наукової думки і правозастосовчої практики сприйняти таке радикальне нововведення в систему кримінально-правового регулювання. В свою чергу, така неготовність зумовлена, зокрема, неналежним вивченням і теоретичним осмисленням зарубіжного досвіду кримінально-правового регулювання з цього питання, де уже давно вироблені кримінально-правові механізми відповідальності юридичної особи. Реалізація проголошеного Україною курсу на інтеграцію у Європу потребує, зокрема, детального аналізу європейського досвіду щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб, приведення українського законодавства до європейських стандартів [4, с 3, 7].

Осудною, згідно з ч. 1 ст. 19 ЮС України, визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними [10].

Проблемі осудності приділена досить велика увага в кримінально-правовій літературі [11, с 369-379; 21].

Осудність виступає обов'язковою умовою кримінальної відповідальності і є однією із загальних ознак суб'єкта злочину. Тобто осудність - це такий стан психіки, коли людина в момент вчинення суспільно небезпечного діяння може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Лише з таким станом психіки і пов'язана здатність особи відповідати за свої дії [20, с 108].

Неосудна особа не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене нею суспільно небезпечне діяння, оскільки воно вчиняється без відповідного усвідомлення або волі. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, якщо вона за характером вчиненого нею діяння і за своїм психічним станом становить небезпеку для суспільства [7, с 160].

Неосудність, відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, - це неспроможність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного душевного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки [10].

Однак не слід думати, що будь-яке психічне захворювання особи дає підстави для визнання її неосудною. Далеко не будь-яке психічне захворювання впливає на здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати своїми вчинками. Осудною може бути визнана не тільки психічно здорова людина, а й така, яка страждає на яке-небудь психічне захворювання, але за умови, що в момент вчинення суспільно небезпечного діяння вона усвідомлювала свої дії і могла керувати ними. Отже, осудність є передумовою вини особи, а вина особи своєю чергою є обов'язковою умовою кримінальної відповідальності та покарання [8, с 119-120].

Особа вважається такою, що досягла певного віку в нуль годин наступної за днем народження доби. Вік її встановлюється за особистими документами або експертним шляхом [5, с 36]. У випадках, коли вік обвинуваченого неповнолітнього встановлює судово-медична експертиза, днем його народження слід вважати останній день визначеного року, а визначаючи вік мінімальною і максимальною кількістю років, виходять з пропонованого експертизою мінімального віку цієї особи [7, с 155].

Згідно із ч. 1 ст. 22 КК України загальний вік кримінальної відповідальності становить 16 років. Окрім того ч. 2 ст. 22 КК України містить вичерпний перелік складів злочинів, вчинення яких передбачає притягнення до кримінальної відповідальності з 14 років.

Відсутність складу злочину, передбаченого ст. 304 КК України у ч. 2 ст. 22 КК України свідчить про те, що до цього складу злочину не застосовуються положення стосовно зниженого віку кримінальної відповідальності (14 років). На підставі цього можна зробити висновок, що вікова ознака суб'єкта злочину, передбаченого ст. 304 КК відповідає загальному віку кримінальної відповідальності - 16 років.

Однак, абз. 1 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. № 6 "Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність" [19] вказує нам нате, що суб'єктом даного злочину може бути осудна особа, яка досягла 18 річного віку. Аналогічної позиції дотримуються й автори підручників та науково-практичних коментарів до Кримінального кодексу України [9, с 314; 15, с. 42, 679; 16, с. 76].

Отже, на підставі цього можна зробити висновок про те, що основною проблемою при встановленні ознак суб'єкта злочину, передбаченого ст. 304 КК України є з'ясування віку притягнення його до кримінальної відповідальності. Тобто, потребує аналізу позиція Пленуму Верховного Суду України з цього питання, а також актуальним є питання щодо доцільності перегляду даної загальноприйнятої точки зору.

Враховуючи ту обставину, що постанови Пленуму Верховного Суду України на сьогодні вже не є керівними, тобто дані роз'яснення не є обов'язковими для виконання суду і судді не зобов'язані неухильно їх дотримуватися, ми у першу чергу повинні проаналізувати положення законодавства України про кримінальну відповідальність (ст. 304 КК України) та з'ясувати, чи дійсно у даній нормі передбачено наявність спеціального суб'єкта злочину.

Як відомо, неповнолітньою особою вважається особа, яка не досягла 18 річного віку. Таким чином, закон чітко визначає вікові межі потерпілої (неповнолітньої) особи. Натомість, (принаймні текстуально) жодних уточнень не міститься у ст. 304 КК України щодо того, що суб'єкт даного злочину повинен обов'язково бути лише повнолітнім.

Звичайно, при цьому ми повинні враховувати й те, що в окремих випадках спеціальний суб'єкт в законі може бути прямо і не названий, але вчинений ним злочин припускає його наявність. Очевидно, що саме цими міркуваннями керувалися ті автори, які визначали вік суб'єкта злочину, передбаченого ст. 304 КК- 18 років, тим самим визнаючи його спеціальним суб'єктом.

Loading...

 
 

Цікаве