WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об'єктний склад права загального землекористування громадян - Реферат

Об'єктний склад права загального землекористування громадян - Реферат

Названий вид водокористування охоплює водний фонд за виключенням обмежень, встановлених органами місцевого самоврядування в порядку ст. 47 Водного кодексу України, що дає підстави віднесення до об'єктів права загального землекористування земель водного фонду. Такий об'єкт є узагальненим і диференціюється на окремі земельні ділянки, які виступають безпосереднім об'єктом при реалізації відповідного права. Як правило, це земельні ділянки, зайняті водними об'єктами та болотами, земельні ділянки прибережних захисних смуг вздовж річок, морів і навколо водойм які використовуються для відпочинку, або шляхи вздовж водних об'єктів. До їх переліку можна віднести, також, місця масового відпочинку населення на водних об'єктах, порядок обліку яких визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 року №264. Адже йдеться про забезпечення рекреаційних потреб необмеженого кола фізичних осіб, шляхом вільного використання земельної ділянки із розташованим на ній водним об'єктом. Місця масового відпочинку, зокрема, включають земельні ділянки для організованого відпочинку на островах, прибережних захисних смугах водних об'єктів.

У разі, якщо земельна ділянка прибережної смуги передана в порядку відведення у тимчасове користування (оренду) фізичній чи юридичній особі для рекреаційних цілей, остання вправі встановлювати певні правила користування цією ділянкою: за плату, відповідний термін тощо (ст. 85 ВК). Права загального землекористування в такому разі має бути обмеженим, як і загальне водокористування (ст. 47 ВК), однак вести мову про його відсутність було б помилковим. Використання таких ділянок спрямоване на задоволення рекреаційних потреб необмеженого кола фізичних осіб. Плата може встановлюватися за надання певних послуг та утримання місця відпочинку в належному стані. Використання земель при цьому не передбачає їх передачу конкретній особі (кожному відпочиваючому) а відтак не породжує спеціального землекористування.

Суттєвим недоліком земельного законодавства, в зв'язку з цим, є відсутність належної правової регламентації права загального землекористування, щодо земель водного фонду. Порядок користування землями водного фонду затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 року №50215, конкретизуючи відповідне законодавче положення передбачає лише можливість передачі у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельної ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів фізичним та юридичним особам для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Як бачимо, мова йде лише про спеціальний порядок використання земель водного фонду. Така ситуація вимагає законодавчо визначеного порядку реалізації права загального землекористування на землях водного фонду.

Не потребує особливого доведення і та обставина, що для вільного використання лісових як і водних ресурсів необхідний перш за все вільний доступ до земель на яких ці ресурси розташовані. Як скажімо може бути реалізовано право загального використання лісових ресурсів, що передбачає можливість вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби16 тощо, якщо доступ на відповідну категорію земель буде відсутній. Останнє в свою чергу є фізично неможливим без здійснення загального землекористування.

Оскільки право загального лісокористування поширюється на лісовий фонд (ст.49 ЛК) то і до об'єктів права загального землекористування можна віднести відповідну категорію земель. Що ж стосується безпосередньої реалізації права загального землекористування, до його об'єктів належать земельні ділянки, що утворюють лісові угіддя та інші земельні ділянки лісового фонду. Вказані земельні ділянки хоч і передані постійним та тимчасовим користувачам: лісогосподарським підприємствам, іншим юридичним особам, у яких створена спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, однак, можуть вільно використовуватись громадянами на праві загального землекористування, що виступає необхідною умовою використання громадянами лісових ресурсів.

Право загального використання лісових ресурсів взаємопов'язане із реалізацією права загального землекористування, і водночас накладає певні обмеження щодо здійснення останнього. Так, загальне використання лісових ресурсів здійснюється у строки встановлені державними лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів (ст. 49 Ж). Оскільки право загального землекористування в даному випадку безпосередньо пов'язане із використанням природних ресурсів (лісів), вказані обмеження в повній мірі мають бути застосовані і при його здійсненні.

Можливість реалізації права загального землекористування залежно від тих чи інших земельних ділянок лісового фонду можна показати на прикладі територій приміських лісів. Відповідно до Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захищеності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року20 територія приміських лісів поділяється на три основні частини: паркову, лісопаркову та лісогосподарську. Перша та друга частини призначені для найбільш інтенсивного відвідування громадянами, чому підпорядковується і господарська діяльність на цих територіях: формування декоративних деревостанів, благоустрою території, формування ландшафтів; лісогосподарська зона характеризується несприятливими для відпочинку умовами, господарська діяльність тут спрямована на реконструкцію та лісовідновлюючі роботи.

Земельні ділянки лісового фонду можуть бути використані на праві загального землекористування і безвідносно до розміщених тут лісових ресурсів, наприклад, в якості шляхів сполучення. В останньому випадку мова уже може йти про використання земельної ділянки зайнятої лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами.

Право загального використання земельних ділянок на землях природно-заповідного фонду оздоровчого, рекреаційного призначення, за аналогією із землями лісового та водного фонду обумовлено необхідністю вільного доступу до природних ресурсів що тут розташовані, для задоволення рекреаційних, оздоровчих, естетичних потреб. Так, наприклад, на території національних природних парків виділяються зони регульованої та стаціонарної рекреації. Вільне використання вказаних зон, безумовно передбачає реалізацію громадянами права загального користування щодо відповідних земельних ділянок.

Проведений аналіз об'єктів загального землекористування створює необхідне підґрунтя для відмежування об'єктів права загального землекористування, виходячи з їх правового становища та режиму використання з урахуванням цільового призначення відповідних земель.

До першої групи об'єктів загального землекористування можна віднести земельні ділянки, цільове призначення яких полягає у задоволенні життєво необхідних потреб людини шляхом здійснення щодо них правазагального землекористування. Використання таких земель в порядку спеціального землекористування хоч і може мати місце, однак воно не є визначальним. Зокрема, тимчасове їх використання для здійснення, наприклад, підприємницької діяльності (спорудження павільйонів, відкритих автостоянок, торгових кіосків та ін.) оформляється договором оренди.

Вказану групу утворюють земельні ділянки, зайняті землями загального користування в населених пунктах, а також відповідні земельні ділянки у складі інших категорій земель. Такі ділянки мають обмеження щодо приватизації (ст.83 ЗК) і використовуються для задоволення загального інтересу. Основним недоліком правового режиму вказаних земель є відсутність достатнього нормативного закріплення їх правового статусу та порядку використання на рівні земельного законодавства.

Другу групу об'єктів права загального землекористування складають земельні ділянки, які мають змішаний правовий режим використання та охорони. До даної групи можна віднести земельні ділянки в межах земель лісового, водного фонду, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення.

Основна особливість вказаних земельних ділянок полягає в тому що вони можуть бути закріпленні за визначеним суб'єктом, та все ж виступають об'єктом права загального землекористування. Останнє, в даному випадку, здійснюється з урахуванням цільового призначення відповідних земель та, виходячи з можливих обмежень і заборон, що встановлюються тимчасовими чи постійними (спеціальними) землекористувачами.

Як в першому, так і в другому випадку, нагальною є необхідність законодавчого забезпечення реалізації права загального землекористування відносно визначених об'єктів. Законодавча регламентація об'єктного складу права загального землекористування, не лише конкретизуватиме Конституційну норму щодо права кожного на використання природних ресурсів, зокрема земель, але й визначатиме правовий режим відповідних земельних ділянок, категорій земель.

Loading...

 
 

Цікаве