WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об'єктний склад права загального землекористування громадян - Реферат

Об'єктний склад права загального землекористування громадян - Реферат

Об'єктний склад права загального землекористування громадян

Конституцією України закріплено право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Базовим природним об'єктом, на який поширюється таке право, є земля, яка виступає визначальним джерелом життєдіяльності, та містить інші природні ресурси, використання яких невід'ємно пов'язане із відповідним землекористуванням.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р1. розмежував право загального та спеціального використання природних ресурсів, а відтак право загального та спеціального використання земель. Якщо право спеціального природокористування передбачає надання конкретній особі певного природного ресурсу на підставі спеціальних дозволів за плату для виробничої та іншої діяльності, то право загального природокористування (відповідно загального землекористування), здійснюється для задоволення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих та інших потреб, безоплатно, без закріплення цих ресурсів чи одержання певних дозволів.

Безперечно, що зазначене вище конституційне право кожного громадянина на використання природних ресурсів, у нашому випадку земель, реалізується, перш за все, в процесі здійснення права загального землекористування. Правомірне застосування останнього вимагає уточнення та детального аналізу його об'єктів, тобто встановлення категорій земель, земельних ділянок, де воно, в повній мірі, може бути застосоване.

В роботах проф. Андрейцева В.І. визначено ознаки землі які на наш погляд є базовими при встановленні об'єктного складу права загального землекористування громадян. Так, важливим для визначення правового режиму земель, є виділення окремих її частин для задоволення загального публічного, соціального інтересу і встановлення режиму права загального і спеціального землекористування2. Особливістю землі як матеріальної бази є зосередження на ній багатьох природних компонентів, які завдяки своїм властивостям формують біосферу, тобто сферу життя людини та інших живих організмів і використовуються на праві загального землекористування громадян.

Наведене дозволяє зосередитись на відповідних напрямках у дослідженні об'єктів права загального землекористування.

По-перше, спробуємо відмежувати "окремі частини земель" (земельні ділянки) в якості об'єктів права загального землекористування.. Аналізуючи правовий режим земель, легко переконатись, що наше законодавство, визначаючи окремі категорії земель, встановлює їх цільове призначенням. Хоча, в дійсності, одні і ті ж категорії земель можуть використовуються в різних цілях. Існують також випадки, коли ті чи інші землі взагалі не віднесені до певної категорії, фактично залишаються поза полем правового регулювання (наприклад, землі загального користування в населених пунктах).

Так, землі сільськогосподарського призначення включають як сільськогосподарські угіддя, так і несільськогосподарські угіддя: господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо (ст. 22 ЗК). Значна їх частина може розглядатись як землі загального користування, зокрема, природні не окультивовані пасовища та сінокісні угіддя, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні зелені насадження, внутрігосподарські шляхи сполучення, земельні ділянки з розташованими на них гідротехнічними спорудами загального користування тощо. Земельний кодекс України в складі земель сільськогосподарського призначення, крім того, виділяє землі загального користування садівницьких товариств: земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування (ст. 35 ЗК). Такі землі задовольняють спільні інтереси членів відповідного товариства, основне їх призначення полягає у задоволенні матеріальних та духовних потреб необмеженого кола осіб, що обумовлює необхідність законодавчого забезпечення, щодо них, режиму права загального землекористування.

Землі загального користування виділяють і в складі інших сільськогосподарських підприємств. Так, згідно Рекомендацій щодо перерозподілу земель загального користування колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Держкомзему України від 1 лютого 2000 року №135, до переліку таких земель віднесено: невеликі (до 5 гектарів ) ділянки лісів і невеликі (до 3 гектарів) ділянки водойм, боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, а також внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо. Передача вказаних земельних ділянок у власність господарюючих суб'єктів чи окремих громадян як це передбачено вище згаданим наказом та нормами Земельного кодексу України, не знімає доцільності їх загальнодоступного використання. Вони задовольняють суспільний інтерес, досягнення якого передбачає встановлення режиму права загального землекористування. Однак, у Земельному кодексі України бракує відповідних норм, що обумовлює необхідність вдосконалення земельного законодавства.

Дещо подібне стосується земель житлової та громадської забудови, до складу яких, згідно з земельним законодавством, належать земельні ділянки в межах населених пунктів, що використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст.38 ЗК). Значну частку земель житлової забудови становлять земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків (ст.42 ЗК), необхідні для розміщення та обслуговування жилого будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських і технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія включає, як відомо, проїзди та тротуари, озеленені території; ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку; майданчики для відпочинку дорослого населення; майданчики для занять фізичною культурою. Використання вказаних земель усіма громадянами є неодмінною умовою нормальної життєдіяльності, що пов'язане, по-перше, із вільним доступом до місця проживання (проїзди та тротуари), і, по-друге, із задоволенням естетичних, рекреаційних, інших духовних потреб при використанні майданчиків для відпочинку чи занять фізичною культурою тощо. Використання цих земель має здійснюватись з дотриманням санітарно-технічних вимог та правил благоустрою даного населеного пункту. Такий порядок передбачає виникнення правовідносин у процесі реалізації права загального землекористування між громадянами та первинними користувачами (житлово-експлуатаційною організацією, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, якому прибудинкова територія передана в користування), чи власниками (територіальною громадою в особі органів місцевого самоврядування, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, якому прибудинкова територія передана у власність).

Тому нелогічною треба визнати норму Земельного кодексу України, що регулює поділ земельної ділянки співвласниками жилого будинку, із виділенням частини співвласника (ст.89 ЗК). Такий підхід, з одного боку значно ускладнює або зводить нанівець можливість використання прибудинкової території за її цільовим призначенням, з іншого - суперечить діючому земельному законодавству. Згідно з статтею 39 Земельного Кодексу використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій, затверджено наказом Держкомзему Держкоммістобудування, Держжитлокомунгоспу ФДМУ 5. 04. 1996 №31/ 30/ 53/ 3966, передбачає, що прибудинкова територія встановлюється для будинку і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій, квартир тощо). Тому доцільним було б визнати на законодавчому рівні режим права загального користування прибудинковою територією багатоквартирного будинку.

Землі спеціального призначення, окрім використання в спеціальних цілях, як відмічав Аксеньонок Г.А. "за певних обставин можуть бути використані як землі загального користування"7 . Андрейцев В.І. в складі вказаної категорії земель виділяє, зокрема, проїзди, проходи, шляхи (автостради), вулиці як об'єкти права загального землекористування8. На праві загального землекористування в складі зазначених земель можуть використовуватись також інші земельні ділянки для задоволення рекреаційних потреб: місця скупчення рослинності та зелених насаджень, смуги зелених насаджень впродовж автомобільних шляхів, залізниць тощо. Наведені положення притаманні й іншим категоріям земель. Однак, дещо по-іншому складається ситуація із землями загального користування територіальних громад в межах населених пунктів. Правовий режим таких земель фактично залишається поза увагою земельного законодавства. Констатуючи законодавчу неврегульованість земель гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної, космічної системи, Андрейцев В.І. звертав увагу на подібний анахронізм стосовно земель загального користування в населених пунктах, зокрема майданів, вулиць, проїздів, шляхів, пасовищ, сінокосів, набережних парків, міських лісів, скверів, бульварів, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів9. З прийняттям нового Земельного кодексу України ситуація з законодавчим вирішенням долі земель загального користування не змінилася на краще. Як уже зазначалось, вони не включені до складу жодної категорії земель і водночас не отримали, належно оформленого, самостійного правового режиму.

Усе сказане наводить нас на думку про доцільність відповідного уточнення і вдосконалення режиму цих земель, їх класифікації залежно від реального використання. Землі загального користування, що знаходяться в населених пунктах та виділяються в складі інших категорій земель мають, в основному, один правовий режим, і тому можуть бути зведені до окремої категорії земель, або ж виділені в складі тих чи інших категорій земель із обов'язковою законодавчою регламентацією щодо них права загального землекористування.

По-друге, виділення об'єктів права загального землекористування має грунтуватися на вченні щодо категорії землі як бази, матеріальної основи для формування, розвитку і поширення рослинності, водних об'єктів інших природних компонентів, що створюють сферу життя та використовуються на праві загального землекористування громадян. Такий підхід дозволяє розглядати землі (земельні угіддя, ділянки) як об'єкти відповідного права залежно від розміщених на них природних ресурсів. Візьмемо для прикладу землі водного фонду. Досліджуючи вказану категорію земель, Петров В.В. відмічав, що її правовий режим тісно пов'язаний з видом водокористування. Водний кодекс України чітко розмежовує право загального водокористування громадян, тобто можливість вільно, безкоштовно, без надання будь-яких дозволів використовувати водні об'єкти для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, рибальства тощо) та право спеціального водокористування. Важко уявити собі ситуацію, коли користування водним об'єктом може здійснюватись без використання земель водного фонду12. Більше того, право землекористування в такому випадку є необхідною умовою реалізації права громадян на загальне використання вод а відтак є безоплатним, не потребує виділення чи закріплення земельної ділянки за конкретною особою.


 
 

Цікаве

Загрузка...