WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні етапи розвитку законодавства України в сфері регулювання договірних відносин з декларування товарів - Реферат

Основні етапи розвитку законодавства України в сфері регулювання договірних відносин з декларування товарів - Реферат

Основні етапи розвитку законодавства України в сфері регулювання договірних відносин з декларування товарів

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності передбачає переміщення товарів через митний кордон країни та виконання певних дій з митного оформлення з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію країни, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів та інших предметів. Однією з операцій з митного оформлення товарів є їх декларування. Декларування передбачає, перш за все, заявления за встановленою формою (письмовою, усною) мети переміщення через митний кордон предметів і точних даних про кількісні, якісні та вартісні характеристики таких предметів, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.

Проблемою відносин з декларування товарів є те, що дослідження законодавства, яке регулює цивільно-правові відносини з декларування товарів, його розвитку, в нашій країні не провадилось, що призвело до певної суперечливості та неоднозначності існуючих норм і, як наслідок, недостатньої врегулюваності вказаних відносин. Проведення аналізу розвитку такого законодавства безпосередньо пов'язане і є одним з етапів вдосконалення законодавства.

Метою цієї статті є встановлення певних етапів розвитку законодавства з вказаного питання через систематизацію правових норм, які регулювали і регулюють діяльність декларантів товарів.

Систематизація правових норм дозволить здійснити аналіз законодавства як чинного, так і такого, що вже втратило силу, дозволить з'ясувати недоліки правового регулювання відносин, вибрати з нормативних актів найбільш оптимальні норми, а також надати рекомендації щодо вдосконалення чинних норм права.

З моменту проголошення України як незалежної демократичної держави на її території стали чинними тільки Конституція України, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Однак, Україна не мала своїх нормативних актів, які б регулювали відносини суб'єктів господарювання в зовнішньоекономічній діяльності, порядок переміщення товарів через митний кордон, в тому числі й порядок декларування товарів.

Проте необхідність правового регулювання цих відносин була дуже нагальною, адже зовнішньоекономічна діяльність вважається одним з головних чинників економічного розвитку будь-якої держави, аза існування Радянського Союзу регулювання зовнішньої торгівлі та інших видів зовнішньоекономічної діяльності на основі державної монополії належало до відання Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його найвищих органів державної влади і управління і тому республіки, що входили до складу СРСР, не мали своїх нормативних актів, які б регулювали такі відносини.

Саме тому до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовувались акти законодавства Союзу РСР з питань, які не були врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечили Конституції і законам України.

Через це при дослідженні питання правового регулювання договірних відносин з декларування товарів при їх переміщенні через митний кордон не можна оминути огляд законодавства Союзу РСР, яке врегульовувало відносини учасників зовнішньоекономічної діяльності та уповноважених ними осіб з приводу декларування останніми товарів при їх переміщенні через митний кордон.

Першим нормативним актом, який врегульовував відносини між особою, яка здійснює переміщення товарів через митний кордон та особою, яка здійснює декларування цих товарів на підставі цивільно-правового договору, можна вважати Постанову Ради Міністрів СРСР від 7 березня 1989 року №203 "Про заходи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності"4. Пунктом 4 вказаної постанови передбачалося, що товари та інше майно, яке переміщується через державний кордон СРСР, підлягає обов'язковому декларуванню шляхом надання органам державного митного контролю СРСР вантажної митної декларації встановленого зразку.

Спільні підприємства, міжнародні об'єднання та організації могли експортувати тільки вироблену ними продукцію (роботи, послуги) та імпортувати продукцію (роботи, послуги) тільки для власного споживання, тобто підприємство не мало права, скажімо, придбати продукцію у виробника, а потім її експортувати.

Декларування дозволялось здійснювати як безпосередньо учасникам зовнішньоекономічної діяльності, так і на договірній основі іншим особам, але правова природа такого договору або права та обов'язки сторін визначені не були.

Здійснювати декларування товарів на договірній основі дозволялось Всесоюзному зовнішньоекономічному об'єднанню "Союз зовніштранс" Міністерства зовнішніх економічних зв'язків СРСР або іншим організаціям, які визначаються органами державного митного контролю СРСР.

Оскільки вказана постанова Ради Міністрів СРСР не дозволяла чітко визначити вид договору, на підставі якого могло здійснюватись декларування товарів, сторони, при укладанні договору, самостійно визначали права і обов'язки та встановлювали відповідальність за неналежне виконання останніх.

На виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 7 березня 1989 року № 203 "Про заходи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності" Головне управління державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР своїм наказом № 137 від 18 серпня 1989 року затвердило Положення про порядок пропуску та декларування товарів та майна, що переміщуються через державний кордон СРСР5. В цьому Положенні зазначалось, що організація, що визнана декларантом, має права та виконує обов'язки, що передбачені цим Положенням і договір про декларування не може обмежувати ці права та обов'язки.

Декларування на договірній основі товарів та майна, належного іншим підприємствам, установам організаціям, дозволялось здійснювати організації, яка визнана митницею в якості декларанта.

З прийняттям Митного кодексу СРСР вказані положення щодо декларування товарів та майна на договірній основі майже без змін увійшли до статей 56 та 57 Кодексу.

З проголошенням незалежності України виникла потреба в розвитку та вдосконаленні норм, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, адже протягом існування СРСР панувала державна монополія на зовнішню торгівлю і нормативні акти не могли врегулювати усі відносини, які виникали в умовах ринкової економіки при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Вказані вище нормативні акти діяли до вступу в силу законодавчих актів України, які встановлювали порядок переміщення товарів через митний кордон України, їх декларування.

Майже одночасно з'являються Тимчасове положення про порядок пропуску товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України, яке Державний митний комітет України затвердив 30.12.1991 року своїм наказом № 7 та Митний кодекс України7, який був введений в дію з 1 січня 1992 року згідно з Постановою Верховної Ради України "Про введення в дію Митного кодексу України" від 12 грудня 1991 року № 1970а-XII.

Вказане Тимчасове положення є чинним і понині, проте з деякими змінами. Як і в попередніх нормативних актах Союзу РСР в цьому Тимчасовому положенні декларування може здійснюватись на договірній основі, згідно з пунктом 6.2 цього Тимчасового положення організаціями, визнаними митницями як декларанти. Визнання підприємства як декларанта і допущення його до декларування на підставі договору здійснюється шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта.

Митний кодекс України встановив можливість здійснення декларування товарів не тільки їх власниками, а й іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування, на підставі договору з власником. Вказані відносини регулюються главою 2 МК України. Так, частиною другою статті 46 МК України передбачено, що крім власників товарів декларування товарів можуть здійснювати й інші підприємства, допущені митницею до декларування.

Стаття 48 МК України осіб, які здійснюють декларування, називає декларантами, причому незалежно від того, чи є вони власниками товару який переміщується через митний кордон України чи підприємством, що здійснює декларування на підставі договору із власником товару. До основних обов'язків декларанта цією статтею віднесено пред'явлення митниці товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; подання митниці документів, що містять дані, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення; сплату мита та митних зборів, якщо товари та інші предмети підлягають митному обкладенню.

4.09.1992 року Державний митний комітет України затверджує Положення про діяльність митних брокерів9, із набуттям чинності яким в правовідносинах з декларування товарів з'являється новий суб'єкт - митний брокер. Проте новим можна назвати цього учасника тільки умовно, адже до цього часу діяльність з декларування товарів на підставі договору з власником також здійснювалась - однак до цього часу цих осіб називали декларантами.

Згідно з Положенням про діяльність митних брокерів, митним брокером може бути будь-яка українська чи іноземна особа, зареєстрована як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності на території України. Вказане визначення страждає певними неточностями, які суперечать чинному на той час законодавству, зокрема ст. 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" згідно якої іноземні особи, зареєстровані за межами території України не визнаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, Митний кодекс України в статті 46 допускає здійснення декларування товарів на підставі договору тільки підприємствам, а не особам, до яких можна віднести й фізичних осіб. Фізичні особи, навіть які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності не мають права здійснювати митно-брокерську діяльність.

Певним недоліком Положення про діяльність митних брокерів також можна вважати те, що Митним кодексом України не визначається такий суб'єкт митних відносин, як митний брокер. Осіб, які здійснюють декларування на підставі договору, МК України називає декларантами.

Положення про діяльність митних брокерів від 4.09.1992 року діяло до вступу в дію Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, яке затверджене наказом Державної митної служби України від 22 липня 1997 р. № 340.

Вказане положення вже не містить такого поняття, як митний брокер і в пункті 1 передбачає, що підприємство, що здійснює декларування вантажів на підставі договору - це підприємство, яке зареєстроване на території України і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України.

Це положення, яке є чинним і на сьогодні, вказує на суттєву умову договірних відносин, які виникають між власником товару та підприємством, що здійснює декларування товарів на підставі договору. Так, в п. 2.1 цього Положення вказується, що підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, має право від свого імені за рахунок і за дорученням власника (володільця) вантажу самостійно здійснювати операції в галузі митної справи.

Loading...

 
 

Цікаве