WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правова природи поняття про розрахунки за зобов'язаннями шляхом зарахування взаємних грошових вимог - Реферат

Правова природи поняття про розрахунки за зобов'язаннями шляхом зарахування взаємних грошових вимог - Реферат

Однак при цьому слід зазначити, що, надаючи можливість проведення розрахунків в платіжних системах за допомогою клірингу, Закон не встановлює чіткого правового регулювання порядку здійснення клірингу, відносячи це до сфери регулювання нормативних актів платіжної системи.

Досить цікавим є питання проведення взаємозаліків грошових вимог між банківськими установами. Це обумовлюється тим, що між банками виникають зустрічні грошові вимоги та зобов'язання, пов'язані не лише з виконанням власних зобов'язань, а й з виконанням доручень клієнтів на перерахування коштів до інших банків.

Так, Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджена Постановою Правління Національного банку України 27.12.1999 № 621 (далі - Інструкція), визначає міжбанківські розрахунки як безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншим. Ця Інструкція визначає кліринг як процедуру періодичного взаємозаліку за зобов'язаннями учасників розрахунків певної платіжної системи, що включає процес отримання, сортування та розподілу розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а також визначення остаточного розрахункового сальдо.

Інструкція передбачає можливість проведення клірингу при здійсненні міжбанківських розрахунків. Порядок проведення клірингу при здійсненні міжбанківських розрахунків регулюється Розділом 6 Інструкції. Пунктом 6.1. Інструкції встановлюється, що розрахунки за результатами клірингу в певній платіжній системі здійснюються розрахунковим банком, що обслуговує цю систему, згідно з правилами платіжної системи і взаємними угодами між її учасниками.

Розрахунковим банком (агентом з розрахунків) інструкція називає банк, який здійснює облік результатів розрахунків між банками - учасниками певної платіжної системи, а також відображення цих результатів за їх рахунками, що відкриті в розрахунковому банку.

Таким чином, можна сказати, що кліринговою установою, передбаченою Законом, при здійсненні міжбанківських розрахунків за допомогою клірингу виступає розрахунковий банк.

Відповідно до п. 6.2. Інструкції порядок виконання розрахунків за результатами клірингу регламентується відповідними документами розрахункового банку, узгодженими з правилами платіжної системи щодо виконання клірингових та розрахункових операцій, і має відповідати вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлюється, що у разі виконання функцій розрахункового банку банком, розрахунки за результатами клірингу здійснюються за рахунками банків - учасників розрахунків, що відкриті в розрахунковому банку. Взаємовідносини розрахункового банку з банками - учасниками розрахунків, права й обов'язки сторін визначаються установчими документами розрахункового банку та укладеними договорами.

Слід звернути увагу на той факт, що Інструкція не зазначає про необхідність отримання розрахунковим банком спеціального дозволу на проведення клірингу, як це передбачає п. 1.18 Закону. На нашу думку, Інструкцію необхідно доповнити положеннями про те, що проводити клірингові операції, тобто виступати розрахунковим банком, комерційні банки мають право лише за наявності спеціального дозволу Національного банку.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" кліринг належить до фінансових послуг. Відповідно до п. 1 ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, а згідно з п. 4 цієї статті встановлюється, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльністю фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Як вже зазначалось вище, Законом встановлено, що функції клірингової установи може виконувати юридична особа, що отримала відповідний дозвіл Національного банку. Таким чином, Закон не ставить в залежність можливість виконання функцій клірингової установи від наявності у юридичної особи статусу фінансової установи, з чого можна зробити висновок, що Закон допускає виконання функцій клірингової установи не фінансовими установами.

Підводячи підсумки, можна зробити такі висновки:

- незважаючи на те, що здійснення клірингу є фінансовою послугою, здійснювати функції розрахункових палат на Україні мають право не лише фінансові установи, а й просто юридичні особи, які отримають спеціальний дозвіл НБУ;

- необхідно доповнити Інструкцію про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджену Постановою Правління Національного банку України 27.12.1999 № 621, положеннями про те, що проводити клірингові операції, тобто виступати розрахунковим банком, комерційні банки мають право лише за наявності спеціального дозволу Національного банку.

Зарахування взаємних грошових вимог є складним інститутом цивільного права. Окрім проблем, що висвітлені в даній статті, окремого дослідження заслуговує питання щодо можливості проведення зарахування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Література

1. Гражданское право БССР. Т.1 /Подред. В.Ф. Чигиря. -Минск: Изд-eoБГУ, 1975. - С.384.

2. Новоселова Л.А. Денежные расчеты в предпринимательской деятельности. - М.: Юр Информ, 1996. - 160 с.

3. Олейник О.М. Основы банковского права. Курс лекций. -М.: Юрист, 1999. - 424 с.

4. Ефимова Л. Ответственность банков при осуществлении ими инкассовых операций // Хозяйство и право. - 1995. -№ 12. - С. 61-66.

5. Ефимова Л. Правовые проблемы безналичных денег //Хозяйство и право. - 1997. -№1. -С. 28-39.

6. Березина МЛ. Безналичные расчеты в экономике России. Анализ практики. - М.: Консалтбанкир, 1997. - 296 с.

7. Флейшиц Е.А. Расчетные и кредитные правоотношения. - М.: Гос. изд-во юр. лит-ры, 1956 - 278 с.

8. ЗимилеваМ.В., СеребровскийВ.К, Шкундин З.И. Гражданское право: Учебник для юридических школ /Подред. СП Братуся. - М.: Юр. изд-во Мин Юстиции СССР, 1947. - 487 с.

9. КомпанеецЕ.С, Полонский Э.Г. Применение законодательства о кредитовании и расчетах. -М.: Юридическая литература, 1967. - 250 с.

10. Новицкий КБ., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. -М.: Гос. изд-во юр. лит-ры, 1950. - 416 с.

11. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.04.2001р. за № 368/5559 //Офіційний Вісник України. - 2001. -№ 18 (частина 2).

12. П. 14 Положение "О безналичных расчетах в Российской Федерации " // Закон - 2000. -№ 3.

Loading...

 
 

Цікаве