WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підвідомчість як передумова виникнення процесуальних правовідносин у міжнародному арбітражі - Реферат

Підвідомчість як передумова виникнення процесуальних правовідносин у міжнародному арбітражі - Реферат

Використовуючи здобутки процесуальної науки, слід визначити, що у структурі передумов виникнення процесуальних правовідносин у міжнародному арбітражі необхідно виділяти декілька груп факторів, які складають таке поняття, як правоутворюючий склад.

Аналізуючи нормативно-правову базу, яка регулює відносини з приводу розгляду та вирішення спорів арбітражем, до підстав виникнення арбітражних правовідносин слід віднести факти, з настанням чи завдяки яким виникає арбітражний процес. Ними є пред'явлення однією із сторін матеріально-правового спору позовної заяви або винесення державним судом на підставі ч.3 ст. II. Нью-Йоркської конвенції 1958 року, ч.3 ст. VI Європейської конвенції 1961 року [12; 6] та ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" ухвали про припинення провадження по справі і направлення справи в арбітраж. Названі юридичні факти є не просто підставою виникнення правовідносин. За своєю суттю - це два можливих шляхи звернення в арбітраж і відповідно реалізації низки прав (права на захист, права на подачу позову тощо) і встановлення обов'язків (арбітраж за відсутності негативних обставин зобов'язаний прийняти позовну заяву до розгляду і винести рішення по суті спору).

Проте наявність такого юридичного факту породжує правовідносини лише за наявності передумов, серед яких можна виділити нормативні та правосуб'єктні4. Зважаючи на те, що ми не ставимо за мету окреслити чітку структуру передумов виникнення процесуальних правовідносин у міжнародному арбітражі, слід визначити, що підвідомчість справи разом із питанням з'ясування компетенції арбітражної установи є найбільш визначальними у їх складі.

Підвідомчість можна розглядати як самостійну передумову, особливо, коли мова йде про порушення процесу, а можна як складову норми права. Однак при третейських процедурах підвідомчість як передумова виникнення процесуальних правовідносин є специфічною, оскільки визначається не тільки з положень законодавства, але й із диспозитивних засад волевиявлення суб'єктів матеріальних правовідносин.

Норми права встановлюють право на захист порушених прав (ст. 55 Конституції України), регламентують умови та порядок звернення до арбітражу (ч. 2 ст. 25 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" [4; 5; 23; 24]) тощо. Необхідно підкреслити, що розуміння нормативних передумов не можна звести лише до норм права, якими встановлюються право на захист чи порядок розгляду і вирішення спорів. Сюди доцільно також віднести норми, які стосуються компетенції арбітражу.

Загальною нормою, яка передбачає можливість передачі спорів на розгляд третейського суд, у тому числі у порядку міжнародного комерційного арбітражу, є ГПК України, який відповідно до ст. 12 встановлює, що на розгляд і вирішення третейського суду (арбітражу) може бути передано сторонами спір, який підвідомчий господарському суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до нього можуть передаватися за угодою сторін: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України. Зважаючи на те, що діяльність міжнародного комерційного арбітражу здійснюється двома арбітражними установами - МКАС та МАК при ТПП України, обсяг їх компетенції визначений відповідно додатками № 1 та № 2 до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Деякі положення такого ж характеру містяться в Регламенті МКАС при ТПП України.

На розгляд третейського суду можуть передаватися і інші справи, визначені міжнародними договорами України. Так, окремі норми, які визначають категорії спорів, підвідомчих арбітражеві, містяться в Європейській конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, а також у Московській конвенції про вирішення арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, які витікають з відносин економічного та науково-технічного співробітництва 1972 року і Угоді про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 року, підписана урядами країн - учасниць СНД [11; 22].

Поряд з тим, компетенція міжнародного арбітражу обмежена законодавством та міжнародними договорами. Зокрема ч. 2 ст. 12 ГПК України встановлює категорії спорів, які не можуть бути передані на розгляд і вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Ст. 26 Закону України "Про режим іноземного інвестування" [17] передбачає, що спори між іноземними інвесторами і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначено міжнародними договорами України.

Окрім категорій спорів, передбачених законодавством, не підлягають вирішенню в арбітражному порядку спори, які порушують міжнародний публічний порядок. До них належать угоди, які сприяють поширенню піратства, геноциду, рабства, расової дискримінації тощо [1, 98].

Специфіка компетенції арбітражної установи полягає також в ускладненому порядку її визначення. Встановлення кола правовідносин та їх суб'єктів є недостатнім для можливості розгляду справи у порядку міжнародного арбітражу. Необхідне попереднє (або в ході процесу у державному (господарському) суді) диспозитивне волевиявлення учасників цих правовідносин про передачу спору на розгляд та вирішення таким третейським судом.

Тому до нормативних передумов (які також виступають елементом встановлення підвідомчості) слід віднести наявність арбітражної угоди між сторонами спору про передачу останнього на розгляд і вирішення арбітражу. Залучення арбітражної установи до розгляду та вирішення спору між сторонами можливе тільки в силу укладеної арбітражної угоди. Специфіка арбітражної угоди полягає і у тому, що її наявність виходить за межі класичної передумови норми права як передумови виникнення процесуальних правовідносин. Звичайно, арбітражна угода не є нормою права, однак вона є обов'язковою для сторін, а тому їй притаманна така ознака. як нормативність. Крім цього, визначеність вимог щодо змісту, форми та умов арбітражної угоди у законодавстві дозволяє об'єднати їх в межах категорії нормативних передумов виникнення правовідносин. При цьому арбітражна угода повинна стосуватись питання, стосовно якого сторони її уклали; відповідати вимогам, які встановлюються до її форми і змісту; не повинна бути недійсною, такою, що втратила силу, або такою, яку неможливо виконати; предмет спору повинен входити до категорій спорів, які можуть бути предметом арбітражного розгляду в даній арбітражній установі.

Зміст арбітражної угоди, включаючи її пророгаційний (позитивний) і дерогаційний (негативний) ефекти [13; 25], визначає т. зв. договірну підвідомчість, тобто розмежування компетенції юрисдикційних органів на підставі диспозитивного волевиявлення сторін матеріальних правовідносин.

Вирішує питання про підвідомчість справи міжнародному арбітражу сама арбітражна установа, зокрема шляхом винесення постанови про свою компетенцію у порядку ст. 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Тобто визначальне процесуальне значення для виникнення правовідношення має безпосередня діяльність арбітражної установи щодо порушення справи, адже внаслідок цього виникають повноцінні процесуальні правовідносини. Арбітражна установа стає суб'єктом процесуальних правовідносин з моменту, коли склад арбітражу винесе попереднє рішення про компетенцію або фактично приступить до розгляду справи.

Loading...

 
 

Цікаве