WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підвідомчість як передумова виникнення процесуальних правовідносин у міжнародному арбітражі - Реферат

Підвідомчість як передумова виникнення процесуальних правовідносин у міжнародному арбітражі - Реферат

Підвідомчість як передумова виникнення процесуальних правовідносин у міжнародному арбітражі

Одним із ефективних способів вирішення спорів між учасниками зовнішньоторговельних відносин є міжнародний комерційний арбітраж. На відміну від судового розгляду він має низку беззаперечних переваг, до яких слід віднести можливість вибору місця вирішення спору арбітрів, матеріального права, яке буде застосовуватися, відносну дешевизну процесу, можливість збереження (нерозголошення) комерційної та іншої інформації, обов'язковість прийнятого по справі рішення та можливість звернення його до виконання, в тому числі у примусовому порядку та ін. Але незважаючи на велику кількість переваг розгляду справ у міжнародному арбітражі, внаслідок багаторівневості та недосконалості внутрішнього законодавства, його суперечливості можуть виникати труднощі із застосуванням даної форми захисту прав чи охоронюваних законом інтересів.

Розгляд правових проблем статусу міжнародного комерційного арбітражу, процедури розгляду справи, природи, значення, особливостей та системи правовідносин, які складаються при розгляді та вирішенні справи у порядку міжнародного арбітражу, складає зміст декількох інститутів права та пов'язаний із поняттям та формами захисту суб'єктивного права, місцем міжнародного комерційного арбітражу у системі органів, які здійснюють захист, а також суттю правовідносин, які виникають за участю арбітражних установ.

Окремі сторони зазначеної проблеми в тій чи іншій мірі досліджувалися як у вітчизняній, так і у зарубіжній літературі, наприклад у працях Є.А. Васильєва, А.Д. Кейліна, С.Н. Лебедева, Л.А. Лунца, Ю. Д. Притики, А.Г. Светланова та ін. Однак у роботах цих авторів розглядалися переважно загальні питання правового регулювання арбітражних відносин. При цьому поза увагою залишились такі питання, як сутність правовідносин, їх суб'єкти, об'єкти, підстави виникнення, зміни та припинення тощо.

Визначальною ознакою, яка дає можливість окреслити місце юрисдикційного органу у системі суб'єктів здійснення захисту порушених, оспорених чи невизнаних прав. є з'ясування того, в яких межах цей захист може здійснюватися, його форми та повноважень, які має цей орган. Це пов'язано з правовою категорією підвідомчості справ третейському суду та поняттям компетенції арбітражної установи щодо розгляду та вирішення правового спору.

Визначення підвідомчості як передумови виникнення правовідносин вимагає, насамперед, з'ясування суті останніх. Оскільки роль, значення та соціальна спрямованість будь-якої норми права проявляється у процесі її реалізації, особливостях правового статусу суб'єктів правовідносин, характері правових зв'язків між ними, колі відносин, на які поширюється регулятивно-охороняючий вплив відповідних норм права тощо, арбітражним правовідносинам, крім загальних, притаманні і низка специфічних ознак. До них слід віднести такі:

- особливості виникнення правовідносин арбітражної установи зі сторонами спору, адже обов'язковою умовою виникнення останніх є необхідність існування передумов, які вирізняють їх від подібних та суміжних понять;

- суб'єктний склад правовідносин, в яких з одного боку суб'єктами цих правовідносин виступають сторони спору, який передається на третейський розгляд, з іншого - арбітражна установа, яка вирішує спір;

- характер правових зв'язків між суб'єктами (виникаючи із матеріально-правової угоди, правовідносини набувають процесуального характеру);

- характер повноважень арбітражної установи, адже не будучи, на відміну від державних судів, складовою системи державних органів, рішення таких арбітражних установ є обов'язковими до виконання, у тому числі через застосування примусового виконання у порядку, визначеному законодавством (ст. 3, 181 Закону України "Про виконавче провадження" [14]).

Аналіз даних ознак дає можливість визначити, що діяльність міжнародного арбітражу носить процесуальний характер. Свідченням цього, незважаючи на новітні тенденції створення комерційних третейських судів (інституцій, які створюються для розгляду та вирішення справ з метою отримання прибутку [21]), можуть бути також положення преамбули Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" [16], ст. 2 Закону України "Про третейські суди (арбітраж)". Яскравим прикладом є і судова практика, яка підтверджує суть та призначення діяльності міжнародного арбітражу2.

Однак не усім правовідносинам, які виникають із установами міжнародного арбітражу в Україні, притаманні ознаки процесуальних правовідносин, адже їх можна розглядати за етапами (стадіями) розвитку та змістом. По-перше, це можуть бути правовідносини, які складаються із факту звернення до арбітражних установ, не пов'язаного із розглядом та вирішенням спорів. Адже будучи інституційними (камеральними) третейськими судами, які створені відповідно до закону, Міжнародний комерційний арбітражний суд (МКАС) та Морська арбітражна комісія (МАК) при Торгово-промисловій палаті (ТПП) України мають певні зобов'язання в силу самого факту їх існування. Так, у порядку ст. 40 Конституції України [9] та Закону України "Про звернення громадян" [15] можуть виникати відносини адміністративної процедури, при умові, звичайно, якщо звернення не стосується здійснення арбітражного розгляду справи.

Іншими є правовідносини, які складаються з приводу порушення справи у суді для розгляду та вирішення справи і не отримують подальшого розвитку у повноцінний процес. У даному випадку це може статися через низку об'єктивних чи суб'єктивних чинників (непідвідомчість, недійсність арбітражної угоди, наявність рішення державного суду порушення процесуального порядку звернення до арбітражної установи тощо). Тут можна провести паралелі із так званим підготовчим провадженням, яке було відоме ще римському цивільному процесу, основним призначенням якого було встановлення самого процесуального відношення [3, 30].

І, звичайно, найбільш повнокровними, розгалуженими, наповненим процесуальним змістом є правовідносини, які складаються між учасниками процесу з приводу розгляду та вирішення спору в арбітражній установі. Іншими словами ці правовідносини виникають у випадку реалізації попередніх правовідносин із "позитивним" наслідком для заявника – порушення процесу у справі, який породжує обов'язок арбітражної установи розглянути справу і вирішити спір по суті.

У ході арбітражного розгляду, а також після постановления рішення третейським судом можуть виникати й інші правовідносини процесуального характеру, наприклад, які складаються з приводу виконання рішення суду, однак вони носять неосновний або похідний характер.

Таким чином, в найбільш загальному вигляді під арбітражними правовідносинами слід розуміти врегульовані нормами права та засновані на арбітражній угоді відносини між арбітражем та іншими учасниками процесу з приводу розгляду та вирішення спору.

Як правило, питання підвідомчості справ міжнародному комерційному арбітражу розглядаються через призму з'ясування компетенції арбітражної установи, яка інколи визначається як вирішення питання про можливість продовження арбітражного процесу з виключенням усіх "інших процедур" [27]. Під останніми розуміються обставини, які впливають на можливість розгляду даним арбітражем спору, переданого сторонами. Однак таке розуміння слід визнати доволі широким, оскільки фактично включає в себе усі передумови виникнення процесу у справі, а також дотримання процесуального порядку звернення.

Зважаючи на відсутність досліджень з цього приводу у сфері міжнародного комерційного арбітражу та третейських процедур, доцільно, зважаючи на спільність правової природи правовідносин, використати здобутки суміжних процесуальних наук (цивільного процесуального та господарського процесуального права), а також загальної теорії права. Однак цими напрямками юридичної науки не сформовано усталених традицій визначення суті правовідносин, а також їх виникнення, зміни та припинення.

Щодо суті процесуальних правовідносин, підстав та передумов їх виникнення склалися різноманітні бачення цієї проблеми, яка носить як теоретичний, так і прикладний характер. Наявні точки зору з приводу єдності, цілісності процесуального правовідношення, яке, у свою чергу, поділяється на види, а також самостійності кожного одиничного правовідношення, розгляду процесуального правовідношення через призму відносин влади та підпорядкування (так званого "владовідношення"). Щодо виникнення правовідносин, використовуються поняття "підстави", "передумови", "підстави (передумови)", "підстави, приводи та процесуальні передумови" та ін. При розгляді їх складу висловлюються міркування щодо триелементного складу (норми права, правоздатності (інколи правосуб'єктності), юридичного факту). Інколи їх коло розширюється, визначаючи можливість застосування інших складових (матеріальних правовідносин, підвідомчості тощо). Щодо виникнення процесу (процесуальних правовідносин з приводу розгляду та вирішення справи) висновки цивільної процесуальної (у широкому розумінні цього слова) науки тісно пов'язані із поняттями "права на позов", "права на пред'явлення позову", "права на судовий захист", "права на звернення до суду", "права на звернення за судовим захистом" та ін. При цьому передумови поділяють на суб'єктивні та об'єктивні, позитивні та негативні, загальні та спеціальні, а також розглядається процесуальний порядок реалізації права на позов (права на звернення до суду). Така розмаїтість поглядів та думок, з однієї сторони свідчить, про важливе теоретичне значення цієї проблематики, а також постійне перебування в центрі уваги науковців, однак, з другої сторони, може призвести до суттєвих помилок шляхом підміни понять, зайвого розмежування синонімічних понять, допущення формально-логічних помилок [26, 69-70].

Loading...

 
 

Цікаве