WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право на здоров'я як особисте немайнове право фізичних осіб - Реферат

Право на здоров'я як особисте немайнове право фізичних осіб - Реферат

В літературі існують і інші точки зору. Так, Т.Гурська вважає, що здоров'я - це особисте немайнове благо, не пов'язане з товарно-грошовою формою10. На нашу думку, таке визначення містить лише ознаки, що притаманні усім без виключення немайновим благам, і не розкриває природи та змісту саме здоров'я як особливого немайнового блага.

Тому, підводячи підсумок, слід зауважити, що під поняттям "здоров'я" як немайновим благом, потрібно розуміти наявний стан життєдіяльності організму, який визначається системою якісних та кількісних медичних показників.

Визначивши об'єкт права на здоров'я, потрібно проаналізувати ту сукупність повноважень, які складають дане право та спрямовані на забезпечення відповідного інтересу фізичної особи стосовно власного здоров'я. Практично, як і будь-яке суб'єктивне право, право на здоров'я складається з низки повноважень, які носять активний та негативний зміст.

Об'єкт даного права доволі специфічний, до того ж тісно пов'язаний з тілесною оболонкою самої фізичної особи, оскільки міститься безпосередньо в ній. У зв'язку з цим окремі науковці, а це, зокрема, М.М. Малєїна, О.В. Тихомиров, зводять активні повноваження фізичної особи до повноважень щодо соматичного здоров'я, власного тіла11. Поширення повноважень лише на соматичне здоров'я, власне тіло не відповідає дійсному розумінню об'єкта права наздоров'я й суттєво звужує зміст та обсяг права на здоров'я внаслідок однобокого трактування здоров'я як блага, гіперболізуючи при цьому роль тіла. Однак "здоров'я" як благо має свій вияв не лише в організмі, тобто тілі людини, айв психічних процесах, стан яких також впливає на організм. Тому слід говорити не лише про соматичне здоров'я, але й про специфічну складову цього блага - психічне здоров'я, і відповідно про специфічну низку повноважень, що пов'язані з цим.

На нашу думку, активний зміст права на здоров'я становлять повноваження по володінню, користуванню й розпорядженню своїм здоров'ям, як соматичним, так і психічним. Але ці повноваження не тотожні повноваженням права власності.

Володіння та користування тісно пов'язані з особистістю фізичної особи і відсутність можливості володіти, користуватися своїм здоров'ям фактично буде означати смерть для неї. Тобто повноваження щодо володіння та користування не можуть вибути чи бути вилученими в фізичної особи жодним чином. Це буде суперечити природі об'єкта даного права і його фізичному втіленню, а також розумінню людини як біопсихосоціоістоті. При цьому "володіння" забезпечує особі автономне фізичне існування в реальному світі, а "користування" дозволяє пізнавати навколишнє середовище шляхом здійснення самостійної поведінки. Повноваження по володінню й користуванню тісно пов'язані та не можуть існувати окремо одне від одного. Повноваження по розпорядженню теж не позбавлене відбитку особливості об'єкта даного особистого немайнового права. Фактично розпорядження відбувається шляхом вчинення особою певних діянь щодо власного тіла та психіки як об'єктів фізичного світу. При цьому слід зазначити, що для "розпорядження" у зазначеному розумінні непритаманні класичні для речевого права можливості вирішувати фактичну долю речі шляхом відчуження, відмови та знищення. Річ в тім, що тіло людини, як і частини його, не перебувають і не повинні перебувати в цивільному обігу. Звідси також випливає правова неможливість поширення регулювання інституту речевого права на здоров'я фізичної особи та тіло, зокрема, як щодо правового статусу тіла, так і щодо повноважень, які складають зміст права на здоров'я. Розпорядження, в даному розумінні, - це прийняття правосуб'єктною особою самостійних рішень щодо власного здоров'я, в тому числі і таких, що можуть негативно вплинути на нього (здоров'я). Тому з огляду на зазначене формулювання потрібно відмітити, що в літературі вирізняють такі способи розпорядження здоров'ям:

• звернення за медичною допомогою;

• відмова від надання медичної допомоги;

• штучне переривання вагітності; ^сурогатне материнство;

• участь в медичному експерименті;

• донорство кровіта її компонентів й трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів;

• вступ у правовідносини з оголошення конкурсу14

В літературі зустрічаються й інші точки зору з даного питання15. На нашу думку, з огляду на категоріальну відмінність між поняттями "медичної допомоги"16та "медичних послуг "", перелік активних діянь, які складають зміст повноваження розпорядження правом на здоров'я, повинен бути таким:

• звернення за наданням медичної послуги;

• відмова від наданням медичної послуги;

• вимога про припинення надання медичної послуги;

• надання медичної допомоги;

• донорство крові та її компонентів і трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів;

• штучне переривання вагітності; ^сурогатне материнство;

• участь в медичному експерименті.

Дані повноваження пов'язані як з соматичним, так і з психічним здоров'ям. Розпорядження здоров'ям будь-яким з цих способів пов'язано з виникненням цілої низки інших прав, які тісно пов'язані з фізичною особою. Так, наприклад, звернення за медичною послугою тягне за собою виникнення у особи права на кваліфіковану медичну допомогу, права на вибір лікаря, низку прав особи, яка перебуває в стаціонарі тощо.

Негативний аспект права на здоров'я проявляється у вимозі до всіх утримуватись від будь-яких порушення даного права чи створення перешкод з його реалізації, виконання обов'язків, передбачених законодавством. Даний аспект має на меті сприяти реалізації права на охорону здоров'я. При цьому законодавець у ст. 282 ЦК України гарантує кожному можливість вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю. У випадку порушення даного аспекту права на життя фізична особа наділяється правом застосувати відповідні способи його захисту.

Проаналізувавши об'єкт права на здоров'я, розкривши його повноваження, ми даємо власне визначення права на здоров'я як особистого немайнового права. Отже, право на здоров'я - це суб'єктивне право фізичних осіб, що виникає щодо здоров'я як нематеріального блага та забезпечує володіння, користування, розпорядження даним благом, а також його правову охорону. Саме таке визначення вбачається нам найбільш сприйнятним для правозастосування та праворозуміння і може слугувати новим етапом для подальших розвідок цього питання.

Література

1. Апранич М.Л. Проблемы гражданско-правового регулирования личных неимущественных отношений, не связанных с имущественными: Дис.канд. юрид. наук: 12.00.03 / Санкт-Петербургский государственный университет. - СПб., 2001.

2. Гурська Т. Деякі аспекти права людини, зокрема жінок, на охорону здоров 'я // Підприємництво, господарство та право. - 2003. - № 5.

3. Гурська Т. Право на здоров'я в системі особистих немайнових прав //Підприємництво, господарство та право. - 2003. - № 6.

4. Красавчикова О.Л. Понятие и система личных неимущественных прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Дис...д-ра. юрид. наук: 12.00.03 / Уральская государственная юридическая академия. - Екатеринбург, 1994.

5. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятия, осуществление, защита. -М.: МЗ Пресс, 2000.

6. Пешкова О. А. Ответственность и защита при причинении вреда неимущественным правам и нематериальным благам граждан и юридических лиц: Диссертация на соискание степени кандидата юридических наук. - Волгоград, 1997.

7. Тихомиров А.В. Организационные начала публичного регулирования рынка медицинских услуг. - М: Статут, 2001.

Loading...

 
 

Цікаве