WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування: проблеми і перспективи розвитку комунальної власності - Реферат

Принцип матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування: проблеми і перспективи розвитку комунальної власності - Реферат

Принцип матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування: проблеми і перспективи розвитку комунальної власності

В цій статті досліджуються проблеми принципу матеріально - фінансової самостійності місцевого самоврядування в частині управління комунальною власністю. Сьогодні відносини комунальної власності регулюються в першу чергу Конституцією України та законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Але багато питань на сьогодні не врегульовано, зокрема, це проблеми спільної власності територіальних громад, власних та делегованих повноважень, формування обласними та районними радами своїх виконавчих органів.

Проблемам комунальної власності присвятили свої роботи такі вчені як Віктор Кравченко, Василь Кравченко, В. Кампо, М. Пухтинський, О. Іщенко, М. Корнієнко та інші автори. Однак питання комунальної власності ще залишається недостатньо розробленим та не отримало належного правового регулювання, тому потребує відповідної уваги.

З метою вивчення принципу матеріально - фінансової самостійності місцевого самоврядування в частині регулювання відносин комунальної власності, автор статті поставив перед собою наступні завдання:

а) показати поточний стан справ в частині регулювання відносин комунальної власності;

б) перелічити та розкрити сутність найважливіших проблем, пов'язаних з управлінням об'єктами комунальної власності;

в) проаналізувати запропоновані проекти нормативних актів, зокрема, нової редакції Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та проекти законів про управління комунальною власністю;

г) визначити найбільш суттєві кроки, які мають бути здійснені для врегулювання проблем, що існують в частині управління комунальною власністю.

На сьогодні в частині управління комунальною власністю залишається багато нез'ясованих питань. Очевидною є необхідність подальших наукових досліджень цього напряму конституційного права. Тому запропонована автором статті тема дослідження має на меті знайти оптимальний варіант врегулювання відносин в частині управління комунальною власністю.

Місцеве самоврядування в Україні переживає досить складний і відповідальний період, який характеризуєтьсяпереходомвід традиційної до інноваційноїмоделійого розвитку [1, 224-235]. По суті мова йде про реалізацію державної регіональної і муніципальної політики, проголошеної Президентом України відповідно до європейського вибору України [2, 35-54].

Становлення інноваційної моделі місцевого самоврядування в Україні має особливе значення для реалізації принципу матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування. Це один з основних правових принципів місцевого самоврядування, який визначає фундаментальні засади системи самоврядування.

В юридичній літературі загальновизнано, що принципи права - це основні, вихідні положення, які визначають загальну спрямованість права і найбільш суттєві риси його змісту. Принципи також, враховуючи те, що вони проявляють свою дію на суспільні відносини неодноразово, не вичерпуються разовим використанням, стосуються персонально невизначеного кола осіб, мають всі ознаки нормативності [3, 14-15].

Нині діючий Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" в статті 4 серед принципів місцевого самоврядування називає принцип матеріально - фінансової самостійності. Цей принцип означає можливість територіальних громад володіти, користуватись та розпоряджатись об'єктами комунальної власності.

Вперше термін "комунальна власність" на законодавчому рівні було згадано в Законі України "Про власність", прийнятому ще в 1991 році. На той час комунальна власність вважалась складовою частиною державної власності. Але деякі науковці вважають, і ми погоджуємось з цією позицією, що фактично комунальна власність в Україні виникла лише з прийняттям Конституції України в 1996 році [4, 92]. Закон України "Про власність", прийнятий в 1991 році, визначив три форми власності - державну, колективну та приватну, і як різновид державної власності - власність адміністративно - територіальних одиниць, тобто комунальну власність. Тому комунальна власність на той час фактично не була власністю територіальних громад [5, 26].

Конституція України 1996 року задекларувала комунальну власність вже як власність територіальних громад [6, 17]. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнятий у 1997 р. на виконання Конституції України, деталізував положення стосовно комунальної власності. Так, згідно із законом, право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно й ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування [7, 17].

Але, незважаючи на прийняття Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сьогодні в питаннях правового регулювання комунальної власності існує комплекс проблем, які потребують свого вирішення.

По-перше, необхідно прийняти нову редакцію Законів України "Про місцеве самоврядування" та "Про місцеві державні адміністрації", в яких чітко визначити, які питання відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування, а які - до компетенції місцевих державних адміністрацій. Наявність широкої суміжної компетенції місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування призводить до накладок і дублювань, а звідси і до втручання цих органів у "чужу" сферу, колізії у компетенційні спори між цими суб'єктами владних повноважень [8, 74-75].

По-друге, надати можливість органам місцевого самоврядування так званого "вторинного рівня", тобто обласним та районним радам, створювати свої виконавчі органи.

По-третє, врегулювати питання реалізації спільних інтересів територіальних громад відповідно районами або областями, визначити компетенцію органів місцевого самоврядування первинного та вторинного рівня. На сьогодні згідно з п.10 перехідних положень закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративних одиниць, .., є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей та районів, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління якими згідно з Конституцією України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу [9, 98-99].

Враховуючи те, що термін "управління" на сьогодні не визначений законодавчо, а також те, що ще не прийнято Закон "Про комунальну власність", така ситуація створює проблеми як на теоретичному, так і на практичному рівні. В. Кравченко вважає, що обласні та районні ради повинні мати відповідну власність [10, 197]. Конституція України не передбачає можливості формування власності нарівні району та області, але обласні та районні ради можуть просто виконувати функції власника, оскільки в обласних радах є представники окремих територіальних громад. Це питання повинно бути врегульоване у відповідному Законі України "Про комунальну власність".

По-четверте, необхідно визначити, що є власними, а що - делегованими повноваженнями. Орган місцевого самоврядування може здійснювати делеговані повноваження лише в тому випадку, коли має на це реальне матеріальне підґрунтя. Делеговані повноваження - одна з причин спорів між різними рівнями влади.

Є проблема також в частині виконання органами місцевого самоврядування делегованих повноважень. Конституція України в ч.3 статті 143 надає делеговані повноваження органам місцевого самоврядування (тобто як радам, так і їх виконавчим органам), тоді як в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що делеговані повноваження можуть надаватись лише виконавчим органам, а це суперечить Конституції [11, 45-46].

Отже, як ми бачимо, існують певні проблеми, які можуть бути врегульовані тільки за допомогою законодавця, хоча деякі питання можуть бути врегульовані і на місцевому рівні. Зокрема, територіальним громадам самим вартує визначити та врегулювати певні питання, які мають особливе значення для відповідної громади. Наприклад, визначити максимальний розмір кредиту, який може отримати відповідна територіальна громада, об'єкти комунальної власності, які мають особливе значення для територіальної громади та порядок їх використання та інші проблеми, які законодавець дає можливість вирішити на місцевому рівні.

На сьогодні існує кілька проектів нормативних актів, які стосуються проблеми управління комунальною власністю.

Зокрема, в проекті нового Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вводиться таке поняття як виконавчі апарати районних, обласних рад, тобто органи, які згідно з Конституцією України створюються районними, обласними радами для забезпечення реалізації повноважень відповідної ради, оперативного управління об'єктами комунальної власності, правового, інформаційного та іншого забезпечення діяльності відповідної ради, її органів та депутатів [12, 12].

Новизною в проекті вищезазначеного закону є введення принципу субсидіарності, згідно з яким районні та обласні ради наділяються тільки повноваженнями з тих питань, які не можуть бути вирішені нарівні села, селища, міста.

Також розроблено і внесено до парламенту проекти Закону, які повинні регулювати питання комунальної власності. Зокрема, один з проектів внесений на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Л. Пашковським, Р. Безсмертним, В. Акопяном та О. Жовтісом. Проект визначає як окремі поняття комунальну власність, тобто власність територіальної громади, спільну власність територіальних громад, тобто майно комунальної власності, яке за рішенням територіальних громад чи їх представницьких органів об'єднується для забезпечення спільно визначених завдань та функцій, та власність області (району), тобто власність, суб'єктами якої є відповідно спільність жителів області чи району.

Loading...

 
 

Цікаве