WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Навчально-виховний процес в юридичному ВНЗ очима студента-випускника: стан, проблеми, напрямки вдосконалення - Реферат

Навчально-виховний процес в юридичному ВНЗ очима студента-випускника: стан, проблеми, напрямки вдосконалення - Реферат

Безперечно, є у педагогічному середовищі майстри педагогічної справи, які досконало оволоділи цим вмінням. Але проблема тут ось у чому: викладацький склад будь-якого вузу постійно поповнюється випускниками аспірантури. І, мабуть, деколи їхнє бажання продемонструвати свою "вченість" призводить до того, що вони впадають в максималізм, надмірно піднімаючи планку вимог до середнього, пересічного студента. Звідси -затеоретизованість, вихід поза межі того програмного матеріалу, який здатний опанувати студент, втрата почуття реальності, акцент у викладанні на суто теоретичні, фундаментальні проблеми. А потім на заліках та екзаменах з'ясовується, що в гонитві за цими високими матеріями ми нерідко маємо такий стан, коли студент не опанував основні, принципові положення, не володіє навіть категоріальним апаратом певної дисципліни, не засвоїв зміст тих чи інших закономірностей, на яких і повинно базуватися просування до вершин наукового знання.

Наперший погляд, для студента юридичного факультету усі профілюючі, базові дисципліни повинні бути предметом постійної уваги і непідробленого інтересу. В принципі, таке розуміння і, відповідно, відношення до юридичних дисциплін домінує в студентському середовищі. Але виявляється і ось який принципово важливий момент: на відношення студента до тієї чи іншої дисципліни значний вплив має особистість викладача: його професіоналізм, ерудиція, захопленість своїм предметом. Ось фактори, які, на думку студентів, знижують інтерес до конкретних дисциплін саме через призму змісту, стилю, манери викладання:

- невміння викладача зробити лекцію і семінар зрозумілими, доступними для кожного;

- подача матеріалу всієї лекції під запис;

- неспроможність окремих викладачів дати відповіді на суто практичні питання, пов'язані з правозастосовчою діяльністю;

- використання в окремих випадках викладачем застарілого фактичного (найчастіше - статистичного) матеріалу;

- вимога деяких викладачів сприймати тільки його власну точку зору, яку він сформулював на лекції, що "знищує бажання читати додаткову літературу";

- надмірні вимоги викладача щодо рівня знань студентів ("вимога знати предмет, як знає він сам, що практично неможливо");

Про те, що інтерес студентів до дисциплін, які вивчаються, значною мірою детермінований особистістю викладача, свідчить зміст практично кожної відповіді. Ось найбільш переконливі студентські думки з цього приводу: "Досить багато (щодо інтересу студентів до предмету) залежить від викладача. Справді ерудована, розумна, з високим рівнем теоретичних знань і рівнем загальної культури людина втілює бажання знати дисципліну, яка викладається". Або: "Інтерес залежав не стільки від самого предмету, скільки від знань викладача, того, наскільки цікаво він проводив заняття".

Абсолютна більшість студентів - більше 80 % з тих, хто давав відповідь, - на перше місце ставлять такі якості викладача, як загальна ерудиція, знання предмету, доступність та аргументованість викладання, поєднання теоретичного матеріалу з практикою.

Серед питань, які пропонувалися студентам, було і таке: сформулювати Ваші очікування, пов'язані із вступом до інституту, з тою реальністю, яка супроводжувала Вас протягом 5-ти років. З урахуванням якісного складу тих, хто зараховується на навчання до інституту (понад 50 % - медалісти) природним є очікування абсолютної більшості студентів отримати у вузі глибокі та змістовні знання. Але ж практика навчання свідчить про те, що не кожний "вчорашній" медаліст або призер шкільних олімпіад є відмінником в інституті. Чому? Деякі міркування студентів з цього приводу такі:

- надмірне навантаження, "адже коли задають занадто багато, розумієш, що вивчити весь обсяг матеріалу не встигнеш, а тому зникає бажання вчити будь-що";

- недостатність практичних занять, які б закріплювали теоретичний матеріал;

- невпевненість окремих студентів щодо можливості працевлаштуватися на роботу після закінчення інституту (безумовно, наявність такої впевненості - це потужний стимул для навчання).

Достатньо критично певна частина студентів сприймає (біля 20 %) організацію практик. Від практики вони очікували отримати практичні навички та вміння застосовувати набуті у вузі теоретичні знання. А що ж в реальності? Ми мало чому навчилися, але дякували за хорошу практику". Або - "практика - чиста формальність".

Зрозуміло, що ці оцінки і судження студентів не можна сприймати буквально, без будь-якої корекції. Безумовно, в них присутні елементи категоричності, емоційності, пов'язані з конкретними подіями під час проходження практики. Разом з тим не сприймати їх взагалі було б не зовсім розумно, тому що, мабуть, деякі прояви організацій практик дають підставу для подібного сприйняття.

Прикро, але необхідно констатувати, що понад 30 % студентів випускного курсу не бачить ніякого позитиву у тому, що крім суто юридичних, вони вивчають і значний блок загальногуманітарних дисциплін. Причому в цей перелік студентами включається іноземна мова і інформатика. Ось одне з суджень щодо англійської мови, яке заслуговує на увагу: "Інтерес до англійської мови падає через те, що програма зорієнтована насамперед на підготовку до екзамену, на вивчення окремих тем, а не на реальне вивчення мови". Мабуть тут йдеться про необхідність максимальної адаптації програм до змісту майбутньої професійної діяльності.

Щодо інформатики, то більшість студентів (практично усі, хто згадує цю дисципліну) розуміють її роль і значення на майбутнє. Але методика організації та проведення деяких занять деколи руйнують інтерес до цього предмету. Ось деякі із студентських оцінок: "Матеріал викладається складно, недоступно", "після даного вузівського курсу потрібно йти на спеціальні курси, аби оволодіти навичками роботи на комп'ютері". Подібного роду міркування є результатом того, що окремі викладачі інформатики практично не володіють методикою організації і проведення занять.

На жаль, вивчення дисциплін гуманітарного циклу взагалі сприймається частиною студентів-випускників як щось недоцільне. "Ці дисципліни може й формують загальну культуру особистості, але "заробити на кусок хліба", спираючись на ці знання, неможливо", - ось крайня позиція такого роду. Абстрагуватися від таких міркувань, робити вигляд, що проблеми не існує - це позиція "страуса", що ховає голову в пісок. Особливо в умовах загальної тенденції до гуманітаризації вищої освіти.

Молодь є молодь! А тому студенти очікували, що в інституті будуть належні умови для цікавого і змістовного відпочинку, а генератором усього цього буде, перш за все, студентська рада. Яка ж оцінка дається студентами цьому органу самоврядування? Деколи позитиву в цих оцінках недостатньо. Наприклад: "студрада - не завжди відображає інтереси студентів". Або: "студентська рада хоч і приймає рішення, але під наглядом і контролем з боку керівництва". Інші міркування, що заслуговують на увагу: "Студрада може щось і вирішує, але в цілому вона не виправдала усіх надій, які на неї покладалися".

Ми навмисно акцентували увагу на крайніх позиціях. Студентська рада інституту має немало здобутків, вона все більше набуває рис дійсного органу самоорганізації і самореалізації студентської молоді. Якщо мають місце прояви незадоволення її діяльністю, то це стосується тільки надмірної, деколи, опіки з боку ректорату. Молодь прагне до самостійності і розраховує на довіру, добру пораду, розуміння, і ні в якому разі не сприймає все те, що блокує її ініціативу і самоврядність.

Підсумуємо. Загальний фон студентського сприйняття змісту навчально-виховної роботи в інституті не надає підстав для надмірного оптимізму. Цей достатньо стриманий оптимізм обумовлений, на нашу думку, не стільки і не тільки недоліками в нашій роботі (інститут має безперечні здобутки, які визначають його позитивний імідж), скільки тим, що:

1. Можливість сформулювати свою позицію, своє бачення проблем внутрішньовузівського життя надана студентам вперше, а тому вони максимально використали цю можливість для того, аби висловитися про "наболіле", щоб визначити слабкі місця в нашій роботі, оскільки позитивні надбання є очевидні і не потребують зосередження на них особливої уваги.

2. Студентство не байдуже до змісту і організації навчально-виховного процесу, воно бажає зробити свій внесок в пошук більш досконалих форм і методів цієї роботи, звернувши увагу на недопрацювання, а може й окремі прогалини в цій діяльності.

Автор даної статті усвідомлює, що деякі оцінки і судження, детерміновані змістом студентських відповідей на запропоновані питання, не можуть претендувати на виключність, як і те, що їх не потрібно сприймати як істину в останній інстанції. Разом з тим ми переконані: сприйняття навчально-виховного процесу саме через призму колективного бачення студентської молоді заслуговує на увагу.

Література

1 Карпец И.И. Дело, которому мы служим (размышления юриста). - М., 1989. - С. 162.


 
 

Цікаве

Загрузка...