WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Навчально-виховний процес в юридичному ВНЗ очима студента-випускника: стан, проблеми, напрямки вдосконалення - Реферат

Навчально-виховний процес в юридичному ВНЗ очима студента-випускника: стан, проблеми, напрямки вдосконалення - Реферат

Навчально-виховний процес в юридичному ВНЗ очима студента-випускника: стан, проблеми, напрямки вдосконалення

Неможливо уявити собі результативне навчання студентів без їхньої активності. Навчальна активність - це цілеспрямованість студентів на набуття якомога більше знань, це їхня наполегливість і висока працездатність. Але студенти проявляють всі ці якості не завжди і тому викладачу необхідно постійно думати про те, як стимулювати студентів до активної і наполегливої роботи, які прийоми активізації застосовувати на заняттях.

В подібній ситуації перед кожним з викладачів виникає проблема, пов'язана з пошуком прийомів, засобів та способів оптимізації навчального процесу в напрямку підвищення інтересу студентів до самого процесу отримання знань. А це вже проблема пошуку досконалих педагогічних технологій.

Ця проблема може розглядатися як в площині суто теоретичних міркувань, так і через призму напрацьованого практикою навчання і виховання досвіду - як власного кожного з нас, так і сукупного. Цей досвід, здоровий глузд та певна доля розумного скептицизму по відношенню до того, що подається як новаторське і передове у педагогічній справі, дозволяють оптимізувати процес сприйняття студентами навчальної та наукової інформації, надати їхній роботі активного та цілеспрямованого характеру.

Але є й інша складова процесу пошуку досконалих форм учбово-виховного процесу і активізації пізнавальної діяльності студентів. Це врахування думки самого студента щодо навчально-виховного процесу у вузі. Наскільки враховуються і чи враховуються взагалі на шляхах пошуку досконалих форм навчально-виховного процесу оцінки, судження та міркування самого студента? Якщо узагальнювати практику роботи абсолютної більшості вищих навчальних закладів - ніяк і ніколи! Свідченням цьому - відсутність публікацій на дану тему в спеціалізованих періодичних виданнях та загальнодоступних друкованих засобах масової інформації. Ситуація, м'яко кажучи, більш ніж не зрозуміла. Головна фігура у вищому навчальному закладі, навколо якої обертається все і вся, - студент. У всякому випадку ця теза декларується і широко пропагується на усіх рівнях вузівської ієрархії.

Студентські оцінки - це своєрідне дзеркало, яке достатньо об'єктивно фіксує те, що є, і, мабуть, корисно час від часу заглядати в нього.

Якщо це так, то ми повинні чітко зрозуміти одну дуже просту річ (але, мабуть, не все те просто, що просто): навчально-виховний процес - це процес не тільки взаємовідносин, але й взаємодії двох сторін: викладача і студента. Це означає, що пошук більш досконалих, ефективних і, головне, дієвих форм і методів навчання і виховання студентської молоді неможливий, приречений на невдачу, якщо не враховувати думки, міркування, оцінки та судження тих, кого ми навчаємо і виховуємо.

Звернемо увагу на ще на один принциповий момент. Чи не звідси байдужість, соціальна апатія, відсутність активної життєвої позиції частини з тих молодих людей, які завтра повинні наполегливо працювати на благо розбудови нашої держави? Адже наше небажання (або невміння) сьогодні сприймати студента як активного учасника учбово-виховного процесу обертається завтра його соціального пасивністю. Чому так? А тому, що протягом п'яти років навчання ми не переконали студента у тому, що його позиція, його оцінки, його уявлення когось цікавлять, не кажучи вже про те, що вони є одним з визначних факторів, який обумовлює зміст навчання та виховання.

Треба ясно зрозуміти: соціальна активність набувається і формується усім укладом життєдіяльності вузу, а навчально-виховний процес - альфа і омега цього процесу.

Знання та врахування студентських оцінок і міркувань щодо навчально-виховного процесу дозволить нам реально оцінювати ситуацію і робити необхідні висновки з неї. Це необхідно і для того, щоб наше внутрівузівське життя, яке завжди є життям між реальністю і мрією, не відхилялося в сторону казки, коли бажане сприймається як дійсне.

З метою зробити певний крок на шляху до подолання названого недоліку, ми вирішили провести опитування, а точніше, дати можливість студенту-випускнику висловитися стосовно деяких аспектів учбово-виховної діяльності в інституті. Об'єктом обраний саме студент-випускник, тому що його міркування та оцінки найбільш переконливі, можна сказати, вистраждані усім попереднім досвідом. Разом з тим позиція випускника найбільш виважена і аргументована, де емоційна складова такої позиції зведена до мінімуму. Можна сказати і про належну репрезентативність тих даних, якими ми оперуємо, оскільки понад 90 % студентів випускних курсів 2001 та 2002 років сформулювали своє бачення окремих проявів навчально-виховного процесу у вузі (відповіді були анонімні).

Тепер перейдемо безпосередньо до змісту питань, запропонованих студентам, і сформулюємо деякі судження стосовно отриманих результатів.

Серед інших на роздум студентам було запропоноване таке запитання: "Які особисті та професійні якості викладача Вам імпонують найбільше? Варіанти відповідей:

а) Глибоке знання предмету;

б) Загальна ерудиція;

в) Зрозумілість і доступність викладання, аргументованість положень, що формулюються, їхня логічна переконливість;

г) "Жива", інтелектуально насичена манера спілкування з аудиторією, а не викладання матеріалу у вигляді прописних істин;

д) Зовнішні прояви методики викладання, а саме: -виразна дикція;

- переконливий жест;

- культура мови;

- емоційність, захопленість своїм предметом;

Що ще? Як Ви думаєте, що в цьому переліку є відсутнім, але найважливішим на думку студента? Понад 75 % юнаків і дівчат вважають, що це - повага до студента як особистості. Далі - такі якості викладача, як:

- неупередженість у відношенні до студента взагалі, так і оцінки його знань зокрема;

- почуття такту (розуміння студента і спілкування з ним з позицій лояльності);

- стриманість в оцінках і судженнях;

- об'єктивність;

  • почуття гумору.

Біля половини студентів-юристів заявили, що необхідною складовою професіоналізму викладача, особливо прикладних, спеціальних дисциплін, є наявність у нього досвіду практичної роботи. Наявність практичного досвіду як складова професіоналізму викладача - це одна з проблем вищої юридичної освіти, що має вже тривалу історію. "Головна біда вузівських викладачів - це відрив від практики, що поступово і постійно поглиблюється", - констатував відомий російський вчений в галузі кримінального права, професор Московського державного університету І.І. Карпець.1 Причиною тому - система підготовки науково-педагогічних кадрів. Як правило, до аспірантури поступають кращі випускники вузу, не пропрацювавши жодного дня на практичній роботі. Ця безперервність в даній ситуації не є найкращим варіантом підготовки майбутнього викладача. Цей недолік стає хронічним і постійно діючим негативним фактором, який блокує творчий потенціал і можливості викладача в плані реалізації його педагогічних здібностей.

В подібній ситуації доцільно було б брати на навчання в аспірантуру осіб, які, зарекомендувавши себе позитивно на студентській лаві, пропрацювали 2-3 роки на ниві юриспруденції. До речі, тоді і вибір, пов'язаний з майбутньою науково-педагогічною діяльністю, був би більш свідомим. Разом з тим і надалі, через систему стажування у відповідних структурах, постійно, з періодичністю не менше як один раз на п'ять років, необхідно підвищувати свою кваліфікацію. Юрист, який не практикує, не поповнює вантаж практичних знань, пов'язаних з правозасnосовчою діяльністю, втрачає професіоналізм. А від цього не може не страждати і студент, з яким він працює.

Студенти не байдужі до того, чи здатний викладач прочитати лекцію (провести семінар, практичне заняття) не механічно (без "душі"), на певному рівні емоційної напруги, наповнити зміст тієї чи іншої теми трепетом особистого відношення.

Одночасно студент, в більшості своїй, бажає, щоб учбовий процес у всіх його проявах був процесом інтелектуально насиченого взаємного спілкування, коли викладач "вміє поважати і сприймати аргументи студента, а не тисне на нього своїм авторитетом".

Водночас студентство гостро відчуває дефіцит культури спілкування, а носієм цього дефіциту, на його думку, часто, на превеликий жаль, є викладач. Факт достатньо прикрий, якщо мати на увазі, що юридична освіта - найбільш елітна в системі всієї гуманітарної освіти. А поняття "еліта" і низька культура спілкування не зовсім кореспондуються.

Неприємно вражає і той факт, що дефіцит культури спілкування найчастіше студенти констатують у молодих викладачів. Це невміння деколи адекватно відреагувати на певну ситуацію, обумовлене також і незнанням викладачем-початківцем основ педагогіки і психології, що вкрай актуалізує проблему організації постійно діючого семінару з даного напрямку.

Впадає в око і те, що студенти бажають, щоб у ставленні до них з боку викладачів завжди мали місце об'єктивність і неупередженість, коли йдеться про оцінку знань. На це звертають увагу до 20 % респондентів. Дехто з них у відповідях прямо стверджує наступне: "На екзаменах видно, як відмінники, не знаючи відповіді на окремі питання, отримують високі оцінки". Або: "Якщо перша оцінка на семінарі була "задовільною", то вже всі подальші оцінки будуть такі самі". Якщо навіть припустити наявність певного суб'єктивізму в подібних міркуваннях, то вони не можуть стурбувати педагога, який прагне до максимально адекватного рівня знань позитивної оцінки.

На думку окремих студентів, не усім викладачам притаманні здатність та уміння викладати складні теоретичні проблеми простою та зрозумілою мовою. Видатний педагог Ушинський стверджував, що не існує складних понять, а є складне викладання. Зрозуміло, що це треба робити, не впадаючи в спрощення, зберігаючи необхідний теоретичний рівень викладання фундаментальних проблем. Чи можна взагалі поєднати простоту і доступність з належним теоретичним рівнем? Знову ж таки згадаємо думки з цього приводу Ушинського, який формулу педагогічної майстерності сформулював так: "Знай свій предмет і викладай його ясно".

Loading...

 
 

Цікаве