WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості та види судового допиту - Реферат

Особливості та види судового допиту - Реферат

Перевірочно - посвідчувальний характер.

Допиту на досудовому розслідуванні притаманний пошуковий характер. А судовий допит є не стільки пошуковим, скільки перевірочно-посвідчувальним. Із пошуковими ж проблемами суд стикається не часто, лише у ситуації відмови допитуваного від попередніх показань і знаходження нових пояснень, які вимагають пошуку інформації для свого підтвердження або спростування. Разом із тим, якщо цей пошук буде надмірно складним і тривалим у часі, суд не стане ним займатись, а поверне справу на додаткове розслідування.

Відповідно міняється і спектр, і результативність тактичних прийомів, що використовуються в обох процедурах. Наприклад, тактичне значення попередження недобросовісного свідка (потерпілого) задачу завідомо неправдивих показань зростає (стає більш ефективним) під час допиту в суді, оскільки цей допит - останній для допитуваного.

А зараз коротко про характеристику окремих видів судового допиту.

В основному такі допити можна класифікувати за різними критеріями аналогічно допитам на судовому слідстві. Що ж стосується специфічних судових видів допиту то такими є: "перехресний"/ "шаховий "допити.

Перехресний допит - такий, за якого учасники судового розгляду можуть почергово задавати одній і тій самій особі питання щодо будь - яких епізодів (фрагментів) його показань з метою їх уточнення, доповнення і перевірки.

Цей допит (постановка запитань) починається зазвичай після того, як допитуваний у вільній розповіді повідомить все йому відоме у справі.

Черговість запитань різними учасниками за такого допиту визначається загальним порядком допиту, регламентованим КПК, тобто спочатку обвинувач, а всі інші - після нього.

Цей допит особливо є корисним у ситуаціях, коли в суді допитувана особа раптово і кардинально змінює свої попередні показання.

Одному обвинувачу, у такому випадку, доволі складно всебічно перевірити нову версію допитуваного. Очевидно, що декілька учасників здатні більшою мірою, аніж один, гарантувати повноту, об'єктивність та неупередженість з'ясування всіх обставин, про які повідомляє допитуваний.

Важливою є й інша перевага такого допиту - він є більш економічним і раціональним з точки зору затрат сил і часу. Адже один перехресний допит замінює собою декілька окремих видів допитів однієї й тієї ж конкретної особи, які потрібно було б проводити, якби не існувало цієї форми допиту. Це й обумовило те, що перехресний допит є основною формою судового допиту.

Шаховий допит - коли той, хто допитує, супутньо задає питання іншим особам з тих самих фактів і обставин, які досліджуються у цей момент під час основного допиту. Його метою є негайне отримання підтвердження чи спростування показань допитуваної особи з конкретного факту показаннями інших осіб - учасників судового процесу.

Під час шахового допиту потрібно дотримуватись наступних вимог.

По-перше, цей допит можливий тільки щодо осіб, вже раніше допитаних у судовому засіданні, й таких, що перебувають у судовій залі.

По-друге, питання, що задаються іншим особам, повинні переслідувати конкретну мету - підтвердження чи спростування показань основного в цей момент допитуваного, тобто не відходити від лінії основного допиту.

Шаховий допит не тільки зовнішньо, але й за змістом схожий з судовою очною ставкою. Однак різниця між ними є:

По-перше, якщо очна ставка проводиться тільки між особами, в показаннях яких є суттєві протиріччя, тоді за шахового допиту питання ставляться й особам, у показаннях котрих може й не бути протиріч.

По-друге, очна ставка проводиться тільки між двома раніше допитаними особами, тоді як на шаховому допиті - і між більшою кількістю осіб. Цей допит немовби замінює очну ставку причому не одну. Окрім цього, одна сторона (допитувана в конкретний момент особа) присутня постійно (до завершення допиту), а іншу послідовно і системно замінюють на іншу із числа осіб, раніше допитаних у суді.

Щодо тактичних прийомів, то це в основному схожі до тих, що використовуються на досудовому слідстві: прийоми на встановлення психологічного контакту, на згадування забутого, на переборення різних форм протидії тощо.

Якщо згадати про типові варіанти ситуацій, що виникають на судовому допиті та їх тактичне значення, тоді варто зазначити, що їх можна диференціювати не менш різноаспектно, як на досудових допитах. Тим не менш, також є найбільш суттєвим підхід до поділу їх - залежно від обстановки проведення допиту, а саме:

А. Безконфліктна ситуація.

Б. Конфліктна з незначним суперництвом між допитуваним і особою (особами), яка допитує.

В. Конфліктна зі значним суперечництвом (протидією).

Обидві останні ситуації характеризуються небажанням допитуваної особи у встановленні істини в справі.

Незначне суперництво - це коли має місце часткове визнання підсудним своєї вини. Таку позицію він обирає тоді, коли повністю заперечувати свою причетність до злочину (з різних причин) він не в змозі, а тому зосереджує свій опір на тих окремих епізодах - фрагментах криміналу, які найважче об'єктивно встановити. Частіш за все такий підсудний спотворює у своїх показаннях мотив злочину або ж видумує обставини, котрі пом'якшують його відповідальність. Інколи таку позицію можуть займати й потерпілі та свідки, якщо вони з самого початку були або вже згодом стали заінтересованими у результатах справи на користь підсудного.

Значне (кардинальне) суперництво - характеризується повним запереченням вини (інколи всупереч фактам і здоровому глузду) і полягає у впертому протистоянню встановленню у справі істини за допомогою неправдивих показань або відмови від дачі будь-яких свідчень.

Часто саме прокурор змушений стикатись у суді із категоричним суперництвом з боку свідків чи навіть потерпілих, котрі, як це не парадоксально, з багатьох причин намагаються допомогти підсудному. їх навіть не лякає перспектива кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань.

Отже, неважко уявити, наскільки складною для прокурора є тактика боротьби з підсудним, який перебуває у союзі з такими лжесвідками.

У зв'язку з цим може скластись враження, що допит у суді є значно складнішим за допит на досудовому слідстві. Однак це не так. У відповідності з діалектичним законом єдності і боротьби протилежностей, будь-яка, на перший погляд негативна сторона певної процедури (у порівнянні з іншою процедурою) одночасно містить у собі і позитивні властивості, котрі компенсують негатив і забезпечують життєздатність цієї (будь-якої) процедури. Тому буде більш правильним твердження, що допиту у порівнюваних процедурах (досудове і судове слідство) притаманні винятково свої складності, але вони одночасно є і перевагами. Відмінності в допитах обумовлені тим, що вони проводяться на різних стадіях пізнання кримінальної події і у суттєво вирізнюваних умовах, а це по-своєму впливає на спектр завдань допитів і тактичних засобів їх досягнення.

Література

1. Ароцкер Л.Е. Тактика и этика судебного допроса. - М., 1969.

2. Коновалова В.Е. Тактика допроса свидетелей и обвиняемых. -Харьков, 1956.

3. Питецев С.К., Степанов А.А. Тактика допроса. - СПб., 2001.

4. Порубов НИ. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. -Минск, 1973.

  1. Следственные действия / Под ред. В.А. Образцова. –М., 1999.

Loading...

 
 

Цікаве