WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми законодавчого вдосконалення процесуального статусу підозрюваного в кримінальному процесі України - Реферат

Проблеми законодавчого вдосконалення процесуального статусу підозрюваного в кримінальному процесі України - Реферат

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

Спеціальні умови затримання викладені стосовно другої групи підстав. При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, можливість затримання особи закон (ч.2 ст. 106 КПК України) пов'язує можливість затримання особи лише з такими обставинами:

1. коли ця особа намагалася втекти;

2. або коли вона не має постійного місця проживання;

3. або коли не встановлено особи підозрюваного.

Тому, виходячи із змісту першої групи підстав для затримання особи по підозрінню у вчиненні нею злочину (ч.1 ст. 106 КПК України), можна дійти висновку, що вони фактично співпадають з підставами для визнання особи запідозреною у вчиненні злочину, що розглянуті нами вище, а це істотно ускладнило б процес розмежування їх процесуального статусу і викликало б непорозуміння під час застосування їх в практичній діяльності органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний процес.

По-друге, перераховані вище підстави та умови стосовно до затримання підозрюваного (ст. 106 КПК України) вказують на очевидну причетність особи до вчинення злочину, атому ця міра кримінально-процесуального примусу носить невідкладний характер і полягає в тимчасовій ізоляцій такої особи від суспільства, в позбавленні її волі з метою запобігти її ухиленню від слідства та суду, знищенню чи фальсифікації доказів, продовженню нею злочинної діяльності і спрямована на забезпечення швидкого і повного розкриття злочину, викриття винних осіб та успішного виконання інших завдань кримінального судочинства.

Застосування цієї міри процесуального примусу до запідозреної особи в такому випадку виключається, оскільки доставления такої особи до органу дізнання, слідчого та прокурора здійснювалося б з метою перевірки наявності чи відсутності підстав для її затримання як підозрюваного. Причому така перевірка може здійснюватися протягом певного часу і в умовах, що не пов'язані з позбавленням волі такої особи. Звідси не виключена можливість того, що протягом строку такої перевірки ця особа може ухилятися від слідства і суду, знищити або сфальсифікувати докази чи іншим чином перешкодити встановленню істини у справі, що може істотно зашкодити її успішному розслідуванню та виконанню інших завдань кримінального судочинства. З цих міркувань введення в кримінальний процес такого учасника як запідозрена особа видається недоцільним.

В сучасних умовах побудови правової держави, створення в нашій країні судочинства охоронного типу, основна мета якого - посилення правового захисту особи, в новому КПК України необхідно більш чітко і повно визначити правовий статус підозрюваного, так само, як і інших учасників кримінального процесу. Вдосконалення правового статусу цього учасника процесу повинно здійснюватися в напрямку розширення його процесуальних прав та зміцнення гарантій їх реалізації та захисту. В новому КПК України процесуальні права підозрюваного слід було б урівняти з процесуальними правами обвинуваченого.

Зокрема, підозрюваний повинен бути наділений правом одержати копію постанови про порушення проти нього кримінальної справи або копію постанови про застосування до нього іншого запобіжного заходу; давати показання і заявляти клопотання рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє; безоплатно користуватись допомогою перекладача; брати участь у проведенні слідчих дій, які проводяться за його клопотанням чи клопотанням його захисника; з дозволу дізнавача, слідчого брати участь у проведенні інших слідчих дій; знайомитися з протоколами слідчих дій, виконаних за його участю та подавати на них зауваження; приносити скарги на дії (бездіяльність) і рішення дізнавача, слідчого, прокурора та суду; брати участь в судовому засіданні при перевірці судом правомірності його затримання і при вирішенні питання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

В новому КПК України, поряд з правами, в окремій статті повинні бути визначені і конкретні обов'язки підозрюваного, зокрема, з'являтись за викликом дізнавача, слідчого чи прокурора; не перешкоджати встановленню істини шляхом знищення, фальсифікації доказів, залякування чи підкупу свідків, потерпілих чи вчинення інших протиправних дій; дотримуватися режиму обраної щодо нього міри запобіжного заходу; не перешкоджати виконанню рішень дізнавача, слідчого та прокурора про освідування, одержання зразків для порівняльного дослідження, поміщення до медичного закладу для проведення експертизи та інших процесуальних рішень. Невиконання цих обов'язків повинно бути забезпечено відповідними санкціями.

Таким чином, результати проведеного дослідження дозволяють дійти таких висновків.

По-перше, в законодавстві необхідно більш чітко визначити поняття підозрюваного, поширивши статус цього учасника процесу на особу, щодо якої порушена кримінальна справа. У зв'язку з цим, ст. 431 КПК України слід було б доповнити новим пунктом 3 такого змісту:

"Підозрюваним визнається: особа, щодо якої порушена кримінальна справа."

По-друге, оскільки підставою для визнання особи підозрюваним в разі її затримання по підозрінню у вчиненні злочину або застосування до неї іншого запобіжного заходу виступає не сам факт затримання особи чи застосування до неї іншого запобіжного заходу, а достатні фактичні дані, що вказують на причетність особи до вчинення злочину, то п.2 ст. 431 КПК України після слів "особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину" необхідно доповнити положенням наступного змісту: "на підставах і в порядку. які передбачені ст.ст. 106, 115, 1652 КПК цього Кодексу".

По-третє, оскільки до підозрюваного можуть бути застосовані такі заходи кримінально-процесуального примусу, які істотно обмежують його конституційне право на свободу та особисту недоторканість, то з метою найбільш повного забезпечення його права на захист, в новому КПК України слід було б розширити процесуальні права підозрюваного, зрівнявши їх з правами обвинуваченого. Крім того, поряд з правами, в окремій статті кримінально-процесуального закону повинні бути закріплені і конкретні обов'язки підозрюваного.

По-четверте, слід визнати недоцільним введення в кримінальний процес такого учасника як запідозрена особа, оскільки це ускладнить розмежування цього учасника з особою підозрюваного і призведе до непорозумінь на практиці.

Розглянуті вище напрямки вдосконалення процесуального статусу підозрюваного сприятимуть підвищенню його активності в реалізації та захисті своїх процесуальних прав, відстоюванні законних інтересів, найбільш ефективному здійсненню його права на захист.

Література

1. Гриненко А.В., КожевниковГ.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. -Харьков: Консум, 1997.

2. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан -К: Юринком Интер, 1999.

3. Кудинов Л.Д. Обвинительная направленность уголовного расследования и пути ее устранения // Формы досудебного производства и их совершенствование. - Волгоград: Изд-во ВСШМВД СССР, 1989.

4. Назаренко Р.І. Характеристика кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. –К., 2001.

Loading...

 
 

Цікаве