WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб'єкт самовільного залишення військової частини або місця служби - Реферат

Суб'єкт самовільного залишення військової частини або місця служби - Реферат

У воєнний час суб'єтами злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України можуть бути й військовослужбовці строкової служби, що не досягай 18 річного віку, в залежності від ступеня мобілізації, однак, не молодші 16 років, відповідно до ст.22 КК України.

На нашу думку, не можна погодитися з позицією деяких авторів, які вважають, що кримінальна відповідальність за військові злочини та самовільне залишення військової частини або місця служби, зокрема, може наставати з досягненням суб'єктом 18 чи 17-річного віку [7, С.848, 8, 5, 847]. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність за військові злочини, для кожної категорії військовослужбовців різний, в залежності від віку з досягненням якого особа може бути призваною чи зарахованою на той чи інший вид військової служби. Як ми визначили вище, такий вік, наприклад, для курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів або вищих навчальних закладів, що мають військові навчальні підрозділи, може становити навіть 16 років. Для іншої категорії військовослужбовців, наприклад, для солдатів, матросів, старшин та прапорщиків і мічманів, що проходять службу за контрактом, такий вік становить не менше 19 років.

Так, військовим судом Чернівецького гарнізону лейтенант Є. визнаний винним у тому, що протягом 1999 року без поважних причин не з'являвся на службу тривалістю понад десять діб, але не більше місяця і засуджений за п."б" ст. 240 ЮС України 1960 року [2]. У касаційній скарзі захисник Є. просив суд II інстанції скасувати вирок, а справу закрити за відсутністю в діях Є. складу злочину. При цьому захисник вказав, що Є. не є суб'єктом злочину, оскільки приймав присягу до досягнення ним 17-річного віку. В ході судового слідства було встановлено, що Є. народився 31 листопада 1977 року. Початком перебування на військовій службі для курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, відповідно до ст.24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" [6], є день прибуття на навчання до навчального закладу. Відповідно до наказу ректора Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 1 серпня 1994 року Є. зарахований кусантом цього закладу, тобто ця дата є початком його військової служби. Приймати Є. на службу органи військового управління мали право, так як 17 років йому виповнилось у рік зарахування на навчання - 31 листопада 1994 року. Факт же прийняття присяги юридичного значення не має. В зв 'язку з тим, суд II інстанції залишив вирок військового суду гарнізону без змін, а скаргу захисника-без задоволення [19].

Крім цього, в 4.2 ст.18 Кримінального кодексу України закріплене поняття спеціального суб'єкта, яким є фізична осудна особа, що вчинилау віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Суб'єкт самовільного залишення військової частини або місця служби, як і суб'єкт військового злочину взагалі, - це спеціальний суб'єкт. Відповідно до ч.2 ст. 401 КК України за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) можуть підлягати відповідальності військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом.

Військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" [6]. Військова служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних для неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (ч.3 ст.2) встановлює різні види військової служби:

1. Строкова військова служба.

2. Військова служба за контрактом солдатів і матросів, сержантів і старшин.

3. Військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів.

4. Військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу.

5. Військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.

6. Військова служба осіб офіцерського складу за призовом.

7. Кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних Сил України та інших військових формувань до запровадження військової служби за контрактом [6].

Військовослужбовці, як правило, проходять військову службу в військових формуваннях. Згідно ст. 1 Закону України "Про оборону України" [9] військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових об'єднань, з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Військовими формуваннями є Збройні Сили України, Прикордонні війська України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, підрозділи Служби безпеки України, війська Цивільної оборони України, Управління держаної охорони України.

Військовими формуваннями, відповідно до виконуваних ними функцій, завдань, їхньої структури та інших критеріїв, не можуть визнаватися такі формування, як відомча воєнізована охорона на залізничному транспорті, державна воєнізована гірничорятувальна служба у вугільній промисловості, та інші [10, С.978].

До "інших осіб, визначених законом", про які йдеться в ч.2 ст.401 КК України і які можуть бути суб'єктами самовільного залишення військової частини або місця служби слід віднести:

. військовослужбовців військових прокуратур і, відповідно, Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України, військових судів і військової палати Верховного Суду України, військових комісаріатів, а також службових осіб Державної фельд'єгерської служби Державного комітету зв'язку та інформатизації України, які мають військові звання;

. військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших військових формувань, які відповідно до законів України на час виконання певних завдань працюють на штатних посадах в інших установах, підприємствах, організаціях;

. військовослужбовців, які за їх згодою відряджені до органів виконавчої влади, на підприємства і в організації, що виконують роботи в інтересах оборони держави та її безпеки (наприклад, до Національного космічного агенства України, до апарату Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України, до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України тощо);

. військовослужбовців адміністративного та професорсько-викладацького складу навчальних закладів, що входять до системи Міністерства освіти і науки України (Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Військово-інженерного інституту при Подільській державній аграрно-технічній академії, військово-юридичного факультету Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, Львівського військового ордена Червоної Зірки інституту ім. Петра Сагайдачного при Національному університеті "Львівська політехніка" та ін.);

. військовослужбовців, які проходять службу в українських миротворчих контингентах -військових підрозділах Збройних Сил України, інших військових формувань, що направляються Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях, у тому числі військових підрозділах, котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних миротворчих операціях (українсько-польський спільний батальйон тощо);

. військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань і цивільних установ України, які є миротворчим персоналом, направляються Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях і не входять до складу миротворчого контингенту (військові спостерігачі, радники, штабні офіцери тощо) [10, С.980].

Суб'єктами самовільного залишення військової частини або місця служби не можуть бути військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Хоча ч.1 ст.401 КК України й визнає військовозобов 'язаних під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів суб'єктами військових злочинів, в статті 407 КК України суб'єктами злочину вказується лише військовослужбовці різних видів військової служби. В зв'язку з тим не можна давати правовій нормі розширене тлумачення.

Loading...

 
 

Цікаве