WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб'єкт самовільного залишення військової частини або місця служби - Реферат

Суб'єкт самовільного залишення військової частини або місця служби - Реферат

Суб'єкт самовільного залишення військової частини або місця служби

Для вирішення питання про правильну кваліфікацію злочину, для забезпечення законності під час кримінального судочинства та для запобігання притягненню до кримінальної відповідальності неналежних осіб вирішальне значення має вірне з'ясування усіх ознак складу злочину зокрема його суб'єкта. Особливості у встановлені суб'єкта самовільного залишення військової частини або місця служби полягають в тому, що суб'єкт злочину, передбаченого ст.407 КК України - спеціальний. Не будь-яка осудна та фізична особа, що досягла встановленого кримінальним законом віку, з якого настає кримінальна відповідальність, може бути визнана суб'єктом цього злочину. Для вирішення цього питання необхідно з'ясувати поняття та ознаки загального суб'єкта злочину, особливості суб'єкта самовільного залишення військової частини або місця служби, необхідно розкрити поняття військовослужбовця та види військової служби, поняття військового формування та види військових формувань, з'ясувати законність підстав призову чи зарахування на військову службу, а також визначити перелік осіб, що не можуть бути військовослужбовцями.

Протягом більше ніж десять років незалежності України у вітчизняній літературі недостатньо приділялось уваги вирішенню зазначеної проблеми. Так, чи не єдиною монографією, виданою в Україні, що торкається вказаної теми, є робота Хавронюка М.І. [21]. У даній монографії автор розглядає, зокрема, питання суб'єкта військового злочину взагалі та окремих видів військових злочинів. Крім того, заслуговують уваги публікації А. Поліщука[15] та М. Карпенка [8]. У своїй статті А. Поліщук розглядає практичні аспекти суб'єктів злочинів, пов'язаних з ухиленням військовослужбовців від проходження військової служби та особливості кваліфікації тих злочинів в залежності від видів проходження військової служби. М. Карпенко піднімає проблему кримінальної відповідальності за вчинення військових злочинів осіб, які були незаконно призваними чи зарахованими на військову службу, що має велике практичне значення.

Однак, незважаючи на це, станом на сьогоднішній день залишається невирішеними багато питань, пов'язаних із з'ясуванням кола осіб, що є суб'єктами військових злочинів та самовільного залишення військової частини або місця служби взагалі. Так, зокрема, в юридичній літературі не існує однозначного трактування проблеми визначення мінімального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, не вирішено питання про кримінальну відповідальність осіб, незаконно призваних чи зарахованих на військову службу, на практиці виникають проблеми із кваліфікацією дій курсантів 1-2 курсів військових навчальних закладів, які самовільно залишили військову частину або місце служби чи не з'явилися вчасно без поважних причин на службу за ознакою суб'єкта злочину.

Дана стаття має на меті розкрити поняття й усі характерні ознаки суб'єкта злочину передбаченого ст. 407 КК України, з'ясувати коло осіб, які є та які не можуть бути суб'єктами вказаного злочину, розкрити особливості кваліфікації самовільного залишення військової частини або місця служби залежно від його суб'єкта, а також розглянути питання співучасті цивільних осіб у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України.

Обов'язковою ознакою складу будь-якого злочину є його суб'єкт. Відсутність в діянні особи ознак суб'єкта злочину встановлених кримінальним законом, свідчить про відсутність в ньому складу злочину.

Кримінальний кодекс України 2001 року [1] вперше в історії кримінального права України законодавчо визначає поняття суб'єкта злочину. Відповідно до ч.1 ст.18 Кримінального кодексу України суб'єкт злочину - це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу України може наставати кримінальна відповідальність. З усіх багаточисельних властивостей особи злочинця закон виділяє лише такі, що свідчать про його здатність бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Власне ті ознаки й характеризують суб'єкт злочину [3, С 9]. Таким чином, загальний суб'єкт злочину характеризується трьома ознаками:

. суб'єкт злочину - це фізична особа;

. суб'єкт злочину - це осудна особа;

. суб'єкт злочину - це особа, що досягла встановленого кримінальним законом віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Необхідною умовою кримінальної відповідальності, що характеризує суб'єкт злочину, є осудність. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (ч.2 ст. 19 КК України). Неосудні особи не можуть бути притягнутими до кримінальної відповідальності й до них не може бути застосоване кримінальне покарання які б тяжкі наслідки не завдали їх діяння.

Військовий суд Західного регіону України вирок скасував і справу закрив у зв'язку з відсутністю в діях підсуднього складу злочину, на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України по справі рядового Д., засудженого зап."а" ст. 240 КК України 1960 року [2]. Встановлено, що Д. страждав хронічним психічним захворюванням, яке позбавляло його можливості у момент вчинення злочину усвідомлювати свої дії та керувати ними [16].

Самовільне залишення військової частини або місця служби (нез'явлення вчасно без поважних причин на службу) може бути вчинене особою, що досягла певного, встановленого законодавством мінімального віку. Стаття 22 Кримінального кодексу України встановлює, що кримінальній відповідальності, за загальним правилом, підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось шістнадцять років. Однак, суб'єктом злочину, передбаченого ст. 407 КК України, можуть бути лише військовослужбовці. В зв'язку з тим, мінімальний вік, з якого настає кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби (нез'явлення вчасно без поважних причин на службу), повинен відповідати встановленому законом віку, з якого можливий призов чи зарахування громадян України на військову службу.

На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років. У воєнний час на строкову військову службу можуть призиватися й громадяни, які не досягай 18 річного віку, в залежності від ступеня мобілізації, що регулюється згідно ч.1 ст. 20 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" [6] мінімальний вік для осіб, які можуть бути прийняті на військову службу за контрактом становить:

. 19 років - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які прослужили на строковій військовій службі не менше одного року і мають відповідну професійну підготовку за фахом, а також військовозобов'язаних та жінок, які не мають військових звань офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, з відповідною спеціальною підготовкою, після закінчення спеціальних курсів на військову службу солдатів і матросів, сержантів і старшин;

. 19 років - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які прослужили на строковій військовій службі не менше одного року, військовозобов'язаних, жінок з відповідною освітою та спеціальною підготовкою, які не мають військових звань офіцерського складу, після закінчення спеціальних курсів на військову службу прапорщиків і мічманів;

. 17 років - для призовників та 18 років - для військовозобов 'язаних, що не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання навчатися у вищих військових навчальних закладах або вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи - на військову службу курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів або вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи. Крім того, цією ж статтею Закону [6] дозволяється зараховувати на військову службу курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів або вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи й призовників, які виявили бажання навчатися в таких закладах і яким 17 років виповнюється у рік зарахування. Отже, на момент зарахування на військову службу їх вік може становити й 16 років.

Суб'єктомзлочину передбаченого ч.1ст. 407 КК України є лише військовослужбовці строкової служби. Тому за цією кримінально-правовою нормою можуть бути притягнуті до відповідальності лише особи, яким виповнилось 18 років, оскільки, як ми визначили вище, на строкову військову службу в мирний час призиваються громадяни України, яким виповнилось 18 років.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 407 КК України можуть бути й інші категорії військовослужбовців (крім строкової служби), а суб'єктами злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст.407 КК України можуть бути військовослужбовці будь-яких видів військової служби. Відповідно, вік, з якого може наступати кримінальна відповідальність за вчинення цих злочинів є різним для різних категорій військовослужбовців.

Loading...

 
 

Цікаве