WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Спільні риси та відмінності історичного розвитку інституту адвокатури Франції та Англії - Реферат

Спільні риси та відмінності історичного розвитку інституту адвокатури Франції та Англії - Реферат

Король Едвард I адвокатів уперше назвав barrister, вказавши, що з усіх захисників лише вони можуть захищати сторони перед судом.30 Як і у Франції адвокати широко практикували надання правової допомоги по цивільних справах, що стосувалося кримінальних справ, то допуск адвоката до так званого формального захисту, за ствердженням професора П. І. Люблінського, широко застосовувалося лише після 1836 року

Підготовка кандидатів до адвокатури відбувалася не в університетах, як в інших державах, а в самій адвокатській корпорації. В адвокатській палаті була рада на чолі з її головою. Саме вона організовувала систематичне читання спеціальних дисциплін перед кандидатами до адвокатури. В 1851 році в корпорації було створено п'ять кафедр із вивчення права: конституційного права, історії права, права судочинства, майнового права, публічного права.

Inns of court у самому Лондоні було чотири. Палати цілковито були незалежні від держави. Кожен вписаний до палати мусив пропрацювати не менше п'яти років, щоб міг бути зарахованим до barristerrs. Якщо особа ступінь мала бакалавра чи магістра, то цей термін зменшувався до трьох років. Кожен кандидат мав взяти участь у 306 обідах, що проводились в палаті. Крім того, він відвідував бібліотеку, де регулярно отримував книги для їх вивчення, відвідував регулярно заняття, проходив практику в суді. Кандидат - магістр мав провести 2 великі і 24 малі справи.33 Адвокати палати поділялись на баристерів і сержантів. Баристери - це найнижчий ступінь адвокатури. Кандидат взагалі до адвокатури називався vocation - lounsel, коли ж він ставав баристером -barrister - counsel. Згодом після 7-річного практичного досвіду баристер міг претендувати на головне звання адвоката - serjant of law. Саме ця категорія адвокатів прирівнювалась до суддів вищих інстанцій. В 1829 році адвокати Англії об'єдналися в одну корпорацію.

Крім адвокатів як таких, був в Англії ще й інший вид захисників - атторнеї, які були ніби посередниками між адвокатом і стороною. Вони не мали ґрунтовної академічної професійної підготовки, але, володіючи мінімальними навиками з питань підготовки матеріалів до суду ставали обов'язковою ланкою у правовому захисті. Щоб стати оборонцем цього рівня достатньо було пройти практику в канцелярії атторнея протягом п'яти років. Поділялися атторнеї на дві категорії: солісіторів і власне атторнеїв. Останні мали дещо ширші права в порівнянні із солісіторами. Атторнеї могли навіть представляти інтереси сторін у нижчих судах, в яких не хотіли брати участь баристери. Правда, законом від 1873 року про судоустрій різницю між солісіторами й атторнеями було ліквідовано. Атторнеї були організовані у свою палату, мали своє автономне правління, у тому числі й щодо адміністративного нагляду над членами свого товариства. Конкурентна боротьба з іншими захисниками примушувала солісіторів й атторнеи ще в 1493 році об'єднатися в "Товариство джентельменів, що практикують у судах загального права й справедливості"37. Уже в другій половині XIX століття в Англії було 3816 адвокатів (баристерів), із яких лише 208 сержантів, а атторнеїв - 3500.38

В кінці XIX століття дещо було змінено порядок вступу в адвокатуру. Зокрема, закон вимагав від кандидата: наявність вищої юридичної освіти; проходження в адвоката практики не менше трьох років, а для осіб, що не мали вищої юридичної освіти - п'яти років; сплати грошового внеску у сумі 1500 фунтів стерлінгів. Після цього особу вписували до баристерів. Після 16-річної практичної роботи баристером канцелярія готувала подання на затвердження за цим баристером звання serjant of law.

На сьогоднішній день в Англії відсутній єдиний нормативний документ, який би визначав правовий статус адвокатури. Цей інститут врегульовано великою кількістю різних хартій, парламентських актів, урядових постанов тощо. Функції адвокатури в Англії значно ширші в порівнянні з адвокатурами держав континентальної Європи. По суті професія адвоката в Англії є основою для юриста-практиканта. Вонаохоплює всі основніїїрізновиди: адвокати обслуговують органи держави, у тому числі й поліцію; виступають адвокатами від імені держави та приватних осіб у кримінальних справах; викладають в університетах, займають посади міністрів, призначаються суддями, здійснюють нотаріальні дії, посвідчують угоди, складають договори, заповіти тощо. Працюючи суддями, обвинувачами, юридичними консультантами у приватних фірмах, вони залишаються членами адвокатських організацій.40 Сьогодні всі захисники поділяються на соліситорів та баристерів. Останні є переважно адвокатами, що виступають у судах усіх інстанцій. Соліситори мають обмежене право участі в судах. Є ще й інші між ними відмінності. Соліситори, оскільки вони працюють із своїми клієнтами на договірних засадах, можуть вимагати винагороди через суд; баристери, винагорода яких розглядається здебільшого як гонорар, ніби як оплата за договором, не можуть цього робити. Перед початком судового процесу баристери одягають парик і мантію, соліситори перебувають у мантії лише у деяких судах, зокрема в суді графства, але без парика. Соліситорам клієнти самі доручають ведення справи; баристерам доручається ведення справи тільки через соліситора. Баристери та соліситори не можуть працювати разом в одній фірмі чи навіть в одному приміщенні, допомагати в роботі та виконувати один для одного доручення юридичного характеру41

Усі соліситориоб'єднаніуЮридичнетовариство,створенена підставі Королівської хартіїз 1845 рокуЦетовариствоуправляєтьсяРадоюз65 членів, які обираються щороку. Очолюють Раду президент та віце-президент. Рада товариства збирається на свої зібрання в середньому раз на три тижні. Для організації та діяльності Юридичного товариства характерною є атмосфера кастової замкненості, приватного закритого клубу. Соліситори збираються на свої щорічні збори та конференції разом із дружинами, самі ж конференції за традицією проводяться з обідами та бенкетами. Товариство має свої закриті спортивні клуби, бари, бібліотеки, навіть своє бюро подорожей.42

Дисциплінарний нагляд над діяльністю соліситорів здійснює Дисциплінарний Трибунал, що є незалежним органом. Соліситори для виконання своїх функцій отримують від Юридичного товариства сертифікати, як посвідчення про те, що особа відповідає вимогам професійної підготовки. Сертифікат підтверджується щороку. Взаємини між соліситором і клієнтом, крім норм права, також регулюються і кодексом професійної етики.

Баристери зберегли до сьогоднішніх часів свою архаїчну організацію. Вони об'єднані у чотири палати "Inns". Усі баристери поділяються на дві групи: королівські радники та молодші баристери. Призначення королівських радників здійснюється королевою за рекомендацією лорда-канцлера. Королівські радники мають право перебувати в суді у шовковій, а не вовняній, як усі інші, мантії. Вони беруть участь у найскладніших справах. Основна частина членів Вищого Суду призначається саме з числа королівських радників. Органом управління баристерів є Сенат, що складається з 90 членів.44 Діяльність баристерів при виконанні ними своїх професійних функцій, крім загального законодавства, також регулює Кодекс поведінки баристерів Англії та Уельсу від 1 січня 1981 року.45 Дисциплінарний нагляд баристерами здійснюють дисциплінарні комітети, що існують при палатах, та загальний об'єднаний дисциплінарний комітет при Сенаті.

Література

1 Niemirowski A. Pogląd dziejowy i zasadniczy na stanowisko obroncy. - W., 1869. - S. 169.

2 Энциклопедия государства и права. Т.-1. / Под ред. П.С. Стучки. - М., 1925 - 1926. - С. 55.

3 Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. - К., 1993. - С. 39.

4 Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. - К., 1993. - С. 42.

5 Krzeminski Z. Nowelizacja obowiązującycn w Niewczech przepisow, dotyczących adwokaturzy // Palestra. -1995, № 3–4.- S.165.

6 Krzeminski Z. Nowelizacja obowiązującycn w Niewczech przepisow, dotyczących adwokaturzy // Palestra. -1995, № 3–4.- S.165.

7 Niemirowski A. Pogląd dzieojowy i zasadniczy na stanowisko obroncy. - W., 1869. - S. 218.

8 Элькинд П. С. Право обвиняемого на защиту в советском уголовном процессе. / В сб.: Вопросы защиты по уголовным делам / Под ред. П.С. Элькинда. - Л., 1967. - С. 10.

92 Niemirowski A. Pogląd dzieojowy i zasadniczy na stanowisko obroncy. - W., 1869. - S. 220.

10 Niemirowski A. Pogląd dzieojowy i zasadniczy na stanowisko obroncy. - W., 1869. - S. 221.

34 Niemirowski A. Pogląd dzieojowy i zasadniczy na stanowisko obroncy. - W., 1869. - S. 222.

35 Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. Т. 1.- Санкт-Петербург, 1996. - С. 474.

36 Niemirowski A. Pogląd dzieojowy i zasadniczy na stanowisko obroncy. - W., 1869. - S. 222.

37 Уолкер Р. Английская судебная система. - М., 1980. - С. 279.

38 Niemirowski A. Pogląd dzieojowy i zasadniczy na stanowisko obroncy. - W., 1869.- S. 223-224.

39 Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. Т. 1.- Санкт-Петербург, 1996. - С. 474.

40 Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. - К., 1993. - С. 106.

41 Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. - К., 1993. - С. 107.

42 Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. - К., 1993. - С. 108.

43 Уолкер Р. Английская судебная система. - М., 1980. - С. 303.

44 Уолкер Р. Английская судебная система. - М., 1980. - С. 297-298.

45 Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. - К., 1993. - С. 115.

Loading...

 
 

Цікаве