WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип соціального натуралізму та його значення для юриспруденції і кримінологи - Реферат

Принцип соціального натуралізму та його значення для юриспруденції і кримінологи - Реферат

Принцип соціального натуралізму та його значення для юриспруденції і кримінологи

Наука, - в тому числі і юридична, - це діяльність, спрямована на здобуття нових знань про певні явища за допомогою спеціально пристосованих для цього методів. Без використання таких методів неможливе саме наукове пізнання: немає методу - немає і науки. Більше того, очевидно, існує наступна залежність: який метод, така й наука.

З цього і слід виходити, на нашу думку, при визначенні ролі методології в розвитку юридичної науки. Дослідивши методи, які використовуються сьогодні у вітчизняній юридичній науці і кримінології, можна досить точно визначити можливості цих наук.

При найближчому розгляді можна побачити, що наша юридична наука, так само як і кримінологія, знаходиться в кризовому стані, викликаному кризою їх методології. Вони до сих пір несуть на собі „родимі плями" (користуючись метафорою К.Маркса) марксистсько-ленінського вчення про так званий „діалектичний метод" наукового пізнання. Про це свідчить той факт, що в більшості наукових праць з юриспруденції і кримінології, і особливо в дисертаційних дослідженнях, зазначається, що їх автори застосовують саме „діалектичний метод". Але насправді, як правило, - це декларація, бо автор не використовує у своїй роботі ніякого наукового методу. А це означає, що така робота не є науковим дослідженням, бо без використання методу вона може бути лише викладом власних суб'єктивних, а саме: волюнтаристських і утопічних, оцінок тих чи інших правових явищ або компіляцією чужих праць. В зв'язку з цим, сучасні публікації часто носять характер своєрідної "юридичної алхімії".

Отже, згадування сучасними авторами "діалектичного методу" - це часто данина марксистсько-ленінським традиціям.

А які ж можливості цього методу насправді? З нашої точки зору, діалектика не є самодостатнім методом наукового дослідження, а є лише засобом дослідження, який використовується правильно чи неправильно залежно від того принципу дослідження, яким керується дослідник: тобто, діалектика як метод - це, образно кажучи, палиця з двома кінцями.

Діалектичний метод "робить" те, на що скеровує його принцип, вибраний для наукового дослідження. Зокрема в марксизмі-ленінізмі „діалектичний метод" " робив" те, на що його скеровував принцип матеріалізму, а в гегелівській філософії - те, на що його скеровував принцип ідеалізму.

Отже, в методології науки, в т.ч. і юридичної, вирішальну роль відіграє не засіб пізнання, одним з яких є діалектика, а принцип пізнання.

Як свідчить історія юриспруденції, найпродуктивнішим для юридичної науки виявися принцип пізнання, що був сформульований у вигляді ідеї природного права. На це вказує, зокрема, той факт, що римське право, будучи заснованим на ідеї природного права, до сих пір вражає своєю придатністю і досконалістю. І тут слід зазначити, що видатний правознавець Гуго Гроцій виявив визначальну роль ідеї природного права в доктрині римського права.

Більше того, Гуго Гроцій, розглядаючи історію юриспруденції, доходить висновку, що юриспруденція може бути наукою лише тоді, коли керуватиметься принципом, згідно з яким право "виникає з самої природи". "Багато хто до цих пір, - писав він, - намагався надати цій галузі (юриспруденції - O.K.) наукову форму, але ніхто не зміг цього зробити, та й по правді кажучи, це й неможливо було здійснити інакше як... відокремивши те, що виникло внаслідок установлення, від того, що виникає з самої природи"1 Ця ідея Гуго Гроція є особливо актуальною для вітчизняної юридичної науки, яка має гостру потребу в новій методології. Але не лише для юридичної науки, а й для кримінології.

Виходячи з цього, на науково-практичній конференції "Правова система України: теорія і практика", яка відбулася 7-8 жовтня 1993 року в м. Києві, нами було запропоновано нову методологічну основу для вітчизняної юридичної науки і кримінології - принцип натуралізму, який пізніше і дістав назву "принцип соціального натуралізму". Подальші дослідження підтвердили плідність цього принципу. Згідно з принципом соціального натуралізму усі соціальні явища, в т.ч. і право, і злочинність, не можна розглядати за межами дії законів Природи, а, навпаки, їх треба розглядати як такі, що є не менш природними, ніж явища фізичні і біологічні, а більш природними, бо вони є вищою формою розвитку Природи.

Принцип соціального натуралізму виводиться із постулату, що Природа - це те, що породжує усе суще і дає йому закони. Тому соціальні явища є теж природними, як і фізичні чи біологічні, але відрізняються від них тим, що вони є вищою формою розвитку фізичних і біологічних явищ.

Отже, Природа - с вищим законодавцем для усього сущого, в тому числі для людини і суспільства. Воля і свідомість людини - це механізми, що утворилися в неї для того, щоб вона могла жити за законами Матері-Природи. Завдяки волі і свідомості людина може не порушувати або порушувати закони природи, але не може їх скасувати чи змінювати. Як казав Томас Джефферсон, - один із ідеологів правової культури США, - "законодавець, що вводить закони, які суперечать законам природи... злочинний"2

Значення принципу соціального натуралізму для юридичної науки і кримінології полягає в тому, що він дозволяє уникнути волюнтаризму і утопізму, які є тією методологічною вадою, що приводить дослідників до антинаукових або псевдонаукових результатів, котрі видаються за результати юридичної науки чи кримінології.

Принцип соціального натуралізму відкриває нові можливості у розв'язанні актуальних проблем юридичної науки і кримінології, а також соціальної практики взагалі.

Зокрема, відповідно до принципу соціального натуралізму відома ідея "буття людей визначає їх свідомість" не може використовуватися в соціальній практиці, бо вона не дає відповіді на питання, а чим же визначається буття людей. Історичний досвід побудови соціалізму в СРСР показав, що зазначена ідея відкриває шлях до волюнтаризму і утопізму у творенні буття людей. Якщо визначальним визнається "буття", то його слід створювати таким, як того хочеться певній політичній партії, чи її вождю, чи, навіть, цілому народу, зараженому волюнтаризмом і утопізмом.

Саме на цій основі зародився і практикувався певний час на теренах колишнього СРСР принцип "Залізною рукою заженемо людство у щастя!"

Взагалі, основою будь-якого тоталітарного режиму є маніпуляція людським буттям, здійснювана різними організаторами соціальної практики, ураженими волюнтаризмом і утопізмом.

Вказуючи на те, що ідея "буття людей визначає їх свідомість" відкриває шлях до волюнтаризму і утопізму, принцип соціального натуралізму допомагає визначити правдиве начало соціальної практики. Згідно з цим принципом таким началом є соціальна культура людей. Саме соціальна культура людей визначає і їх буття, і їх волю та свідомість. Отже, лише вона має бути основою соціальної практики. І ось чому.

Відповідно до принципу соціального натуралізму прогресивною може бути лише та соціальна практика людей, яка найкращим чином узгоджується із природними законами життя людей в суспільстві. А мірою узгодженості волі і свідомості людей із цими законами і є їх соціальна культура. Очевидно існує наступна закономірність: життя людей визначається їх культурою. Яка соціальна культура людей, така і їх соціальна практика. В цьому можна пересвідчитись, порівнявши, наприклад, соціальну культуру людей в Україні і в інших європейських країнах.

З нашої точки зору, можна також стверджувати, що усі проблеми, котрі існують в українському суспільстві, в т.ч. і юридичні, і кримінологічні, визначаються саме станом соціальної культури людей в Україні. Тому змінитися життя людей в Україні на краще не може інакше, як в результаті зміни їх соціальної культури, що включає в себе економічну, політичну, правову, моральну та інші види культури.

Від цього залежить також, чи зможе Україна інтегруватися в сім'ю європейських держав. Відомо, що епоха Просвітництва принесла в Європу ідею „царства розуму", тому що розум є засобом пізнання законів Матері-Природи, якими мають керуватися люди у своєму житті. З допомогою цієї ідеї європейські народи позбавилися середньовічного обскурантизму, котрий проявляється у вигляді свавілля і ілюзій, що є коренем усіляких соціальних негараздів.

Узгодження життя європейських народів із законами Матері-Природи завдяки просвітницькій ідеї "царства розуму" і сформувало нову соціальну культуру, яка не лише сприяла розвитку цих народів, а й стала, на нашу думку, передумовою інтеграційних процесів у Європі. І це тому, що закони Матері-Природи є універсальним інтегратором, тобто фактором, який є "спільним знаменником" життя усіх народів і в усі часи. Зокрема, таку роль відіграють закони природного права, на основі яких відбувається інтеграція правових систем країн Європи.

В зв'язку з цим слід вказати на наступну проблему, що постає перед Україною. На наш погляд, сьогодні в Європі, з одного боку, і в Україні, з другого, переоцінюється роль процесу європеїзації українського законодавства для інтеграції і недооцінюється роль процесу європеїзації соціальної, в т.ч. і правової, культури громадян України.

Loading...

 
 

Цікаве