WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Аналіз окремих визначень та термінів закону України "про захист економічної конкуренції" - Реферат

Аналіз окремих визначень та термінів закону України "про захист економічної конкуренції" - Реферат

Під природною монополією розуміється стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва, а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) [9, ст.1].

Стосовно терміну "монополізація", то зазначимо, що в антитрестівському (антикартель-ному) законодавстві зарубіжних країн поняття "монополізація" є ключовим і має чітко визначене значення. Під цим терміном розуміється захоплення або збереження фірмою (групою фірм) домінуючого становища на ринку через проведення практики обмеження конкуренції, і термін "монополія" застосовується по відношенню до будь-якої компанії виключно у цьому значенні [5]. В Законі України "Про захист економічної конкуренції" під монополізацією розуміється досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища [2, ст.1].

Аналізуючи окремі положення Закону України "Про захист економічної конкуренції", слід відмітити, що новелою в Законі є визначення малого та середнього підприємця, такими є суб'єкти господарювання, у яких доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, визначеної за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти із значно більшою ринковою часткою [2,ст.1].

Обов'язковою умовою є наявність конкурентів із значно більшою ринковою часткою. Важливість цієї умови в тому що на відміну від великих підприємств, до малих та середніх не буде застосовуватися передбачена в Законі відповідальність за узгоджені дії.

Щодо протиправних дій монопольних утворень та суб'єктів господарювання, то згідно з Законом України "Про захист економічної конкуренції" протиправними є наступні дії:

- антиконкурентно узгоджені дії суб'єктів господарювання;

- зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку;

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, господарських об'єднань [2].

До кола суб'єктів монополістичних правопорушень належать:

- юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності;

- об'єднання підприємців;

- окремі громадяни-підприємці;

- органи влади і управління;

- органи місцевого самоврядування.

Неважко зробити висновок, що це можуть бути як юридичні особи (окремі суб'єкти господарювання та об'єднання суб'єктів господарювання), так і фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Слід підкреслити, що монополістичні правопорушення - це порушення не тільки законодавства України про захист економічної конкуренції, через протиправні дії може завдаватися шкода не тільки учасникам господарських відносин, а й споживачам (тобто не суб'єктам господарювання). На нашу думку, монополістичні правопорушення можна класифікувати залежно від видів суб'єктів господарювання:

- правопорушення з боку підприємств, підприємців, груп підприємців у вигляді зловживання монопольним становищем або обмеження конкуренції;

- правопорушення з боку органів державної влади, управління та контролю, органів місцевого самоврядування, які дискримінують суб'єктів господарювання.

Зазначимо, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" забороняє лише зловживання монопольним становищем, а саме існування монопольного становища не визнає неправомірним. Закон чітко визначає умови, при яких суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку. В Законі перераховані види протиправних дій, які заборонені, до яких, зокрема, належать антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання, під якими розуміється укладання суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-який формі, інша погоджена конкурентна поведінка суб'єктів господарювання. Протиправними визнаються наступні дії.

В Законі наводиться перелік умов, за яких антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені. Слід зазначити, що назву статті 10 "Узгоджені дії, які можуть бути дозволені" викладено некоректно. В статті йдеться про умови, при наявності яких можуть бути дозволені узгоджені дії, що передбачені статтею 6. Тому, на нашу думку, назву статті 10 Закону можна було б викласти як "Умови, при яких можуть бути дозволені узгоджені дії".

Так, узгоджені дії можуть бути дозволені, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

- вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

- техніко-технологічному, економічному розвитку; -розвитку малих або середніх підприємців;

- оптимізації експорту чи імпорту товарів;

-розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

- раціоналізації виробництва [2, cm.10].

Даючи визначення зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку законодавець, по суті, дає визначення монополістичного правопорушення, однак термін цей не вживає. На нашу думку, можна було б доповнити Закон понятійним визначенням монополістичного правопорушення та закріпити цей термін в термінологічному ряді Закону.

На нашу думку, під монополістичним правопорушенням слід розуміти дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку і які спрямовані на зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Метою будь-якого зловживання є отримання додаткового прибутку або інших переваг які пов'язані не з підвищенням ефективності діяльності суб'єкта господарювання, а з використанням ним свого монопольного становища на ринку. Монопольне утворення, яке вже скористалося таким становищем, прагне утримати його, або ж додатково посилити, шляхом обмеження доступу на ринок конкурентів, усунення їх з ринку чи обмеження конкуренції в інший спосіб. Зловживання полягає у здійсненні суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку, таких дій, які неможливо було б здійснити за умов ефективної економічної конкуренції.

З вищевикладеного матеріалу можна зробити такі висновки:

- необхідно вдосконалити термінологічний ряд Закону України "Про захист економічної конкуренції", тому що на практиці це може викликати певні труднощі. Треба застосовувати зрозумілі терміни або тлумачити їх в термінологічному ряді Закону.

- монополістична діяльність - це економічна (господарсько-розпорядницька) діяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище, що пов'язаназ виробництвом, реалізацією, придбанням або виробничим використанням продукції (товарів), виконанням робіт, наданням послуг. Метою такої діяльності є не просто отримання прибутку, а максимальна максимізація його.

- необхідно доповнити Закон України "Про захист економічної конкуренції" понятійним визначенням монополістичного правопорушення та закріпити цей термін в термінологічному ряді Закону.

Література

1. Керимов Д.А. Методологические функции философии права //Государство и право. -1995. -№9. -С. 15-22.

2. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року // Офіційний вісник України. - 2001. -№7. - Cm. 260.

3. Кузнецова П., Семенюк Ю. Конкурентное законодательство Украины: проблемы и перспективы //Юридическая практика. - 2003. -№9 (271). - 4 марта - C.11.

4. ПигуА. Экономическая теория благосостояния. Т. 1. -М., 1985.

5. Монополистическое ценообразование: Проблемы и закономерности / Отв. ред. СМ. Никитин. -М., 1980. - 382 с.

6. Методика визначення монопольного становища підприємців на ринку. Затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. № 49р.

7. Методичні рекомендації щодо визначення меж товарних ринків та монопольного становища підприємців на них. Схвалено рішенням Антимонопольного комітету України від 9 серпня 1996р. № 78.

8. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. - М., 1986. - 295 с.

9. Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000року //Відомості Верховної Ради України. - 2000. -№ 30. - Cm. 238.

Loading...

 
 

Цікаве