WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Компенсація моральної шкоди - спосіб захисту прав учасників сімейних відносин - Реферат

Компенсація моральної шкоди - спосіб захисту прав учасників сімейних відносин - Реферат

Компенсація моральної шкоди - спосіб захисту прав учасників сімейних відносин

Новий Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 року, здійснює регулювання сімейних відносин з метою зміцнення почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї, зміцнення сім'ї, як соціального інституту. Сімейний кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки учасників сімейних відносин, створює умови для побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, а особливого значення надає забезпеченню кожної дитини сімейним вихованням, можливістю її духовного та фізичного розвитку1. Норми Сімейного кодексу утверджують цінність порозуміння, як засобу вирішення різноманітних проблем, відкидаючи будь-який диктат з боку когось із членів сім'ї. У цьому втілено утвердження ідеології ненасильства.

Зрозуміло, що в процесі здійснення сімейних прав є неможливими порушення, пов'язані з невиконанням або ухиленням від виконання сімейних обов'язків, що може бути підставою для застосування різноманітних способів захисту, передбачених у законодавстві. Одним із найбільш ефективних способів захисту сімейних прав та інтересів Сімейний кодекс передбачає відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Практична реалізація такого способу захисту пов'язана з проблемою відсутності точного формулювання критеріїв оцінки розміру компенсації моральної шкоди та загального методу кількісної оцінки його розміру. Майбутня правозастосовча діяльність вимагає своєчасного аналізу можливостей реалізації відшкодування моральної шкоди як способу захисту сімейних прав.

Проблемам відшкодування моральної шкоди присвячено чисельні наукові дослідження та публікації вітчизняних та іноземних вчених-правників: З.В. Ромовської, P.O. Стефанчука, Л.В. Щеннікової, О.М. Ерделевського, М.М. Малеіної.

Серед численних аспектів, пов'язаних з проблемами моральної шкоди, увага яким приділяється у працях вчених-цивілістів, залишаються не досить дослідженими питання аналізу майбутніх засад правозастосування окремих положень Сімейного кодексу. Особливу зацікавленість викликають питання відшкодування моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав подружжя, а також взаємних прав матері, батька і дитини.

Основним завданням у сфері дослідження, присвяченого питанням відшкодування моральної шкоди, є необхідність встановлення факту завдання моральних страждань та визначення грошового еквіваленту відшкодування цих страждань.

Сімейний кодекс не містить визначення моральної шкоди, а тому є необхідним звернутись до засад її розуміння у цивільному законодавстві. Нині діючий Цивільний кодекс України, регламентуючи у ст.4401 відшкодування моральної (немайнової) шкоди, вказує на такий її елемент, як заподіяння фізичних та моральних страждань потерпілому, а також інших негативних наслідків3. У зв'язку з необхідністю правильного застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування моральної шкоди, пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, в настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Крім того, під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого (тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках конкретної особи, ступінь зниження престижу та ділової репутації, що залежить від часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану (пункт 9 Постанови).

Новий Цивільний кодекс України дає інше, більш деталізоване визначення поняття моральної шкоди. Вона полягає у фізичному болю, стражданнях, які фізична особа зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, які зазнає фізична особа у результаті протиправної поведінки щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у результаті знищення її майна, а також як наслідок приниження честі, гідності і ділової репутації. Відшкодовуючи шкоду, суд повинен керуватися принципами розумності та справедливості (ст.23 ЦК України).

Нове формулювання розуміння моральної шкоди та особливо того значення, яке відіграє принцип справедливості, підкреслює єдність вітчизняної та європейської правової системи. Вимоги визначення розмірів компенсації, що діють у межах компетенції Європейського суду по правам людини, полягають у тому, що моральна шкода по самій природі не підлягає математичному обрахуванню у відносних економічних даних, і її розмір повинен встановлюватись з застосуванням інших підходів. Точні критерії для визначення розміру компенсації у принципі відсутні, а тому Суд повинен користуватись власним розумінням справедливості. При оцінці розміру компенсації моральної шкоди суд повинен враховувати такі емоційні фактори, як: відчуття невпевненості, неспокою, тривоги, турботи, стресу пригнічення, пригнобленості, розладу, що виникають у результаті порушення того чи іншого права. При цьому найкращим засобом доказування виступають медичні довідки, які доводять факт психічного розладу, що став наслідком завдання шкоди5.

Важливим у цьому контексті є те, що до засад регулювання сімейних відносин Сімейний кодекс відносить справедливість, добросовісність, розумність та відповідність моральним засадам суспільства (п.9 ст.7 СК України). На жаль, Законодавство не містить визначення терміну "справедливості", що є системоутворюючою засадою. Теорія права та історія правової думки пропонують розглядати справедливість як "найвищу цінність" (Цицерон), "цінність життя людини" (І.Кант), "необхідність подібну хлібові" (Л. Берне), "істину у дії" (Жубер). Зрозуміло, що ці поняття найбільш є близькими до норм моралі, і хоча не є писаними, але об'єктивно існують, і є "визначеними у своєму змістові"6.

Наповнення змістом цих понять, зокрема категорії справедливості, здійснюється у процесі правозастосовчої діяльності учасниками розгляду справи у суді: сторонами та судом.

Проте більшість елементів змісту емоційних факторів, що визначають моральні страждання і засади встановлення розміру моральної шкоди, є категоріями оціночними. Зазначені поняття є "каучуковими" або "гумовими" - вони дають великий простір для судового розсуду при вирішенні конкретної справи.

Зауважені нами характеристики, пов'язані з категоріями моральної шкоди, впливають на практичну необхідність доводити у процесі розгляду справи в суді двох важливих елементів: факту заподіяння моральних страждань та розміру відшкодування цих страждань. З позицій полегшення такої діяльності, виглядає винятково бажаним закріплення у законодавстві презумпції заподіяння моральної шкоди під час порушення майнових або особистих немайнових прав особи. У поєднанні з встановленням у законодавстві мінімального розміру відшкодування це було б важливою гарантією захисту прав учасників правовідносин.

Презюмована моральна шкода - це страждання, які повинна відчути (не може не відчути) "середня", "нормально" реагуюча на вчинення щодо неї правопорушення людина7.

Тому важливого значення набувають положення Сімейного кодексу щодо можливості компенсації моральної шкоди у випадку порушення особистих немайнових прав учасників сімейних правовідносин. Складності застосування норм про відшкодування моральної шкоди пов'язані з тим, що, як правило, її завдання не пов'язане з одночасним порушенням особистої свободи або недоторканості і не супроводжуються в більшості випадках завданням фізичного болю або страждань.

В контексті зазначеного є важливою презюмованість завдання моральної шкоди, яка визначена і закріплена у диспозиціях окремих норм Сімейного кодексу. Так, наприклад, ст.150 СК України вказує на обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а ст.151 встановлює права батьків щодо виховання дитини. У випадку вирішення батьками питання щодо виховання дитини, особливо у разі окремого проживання одного з батьків, вони можуть укласти між собою договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків. Питання про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, може бути вирішено органом опіки та піклування, яке є для батьків обов 'язковим. Спір щодо участі у вихованні дитини тим з батьків, хто проживає окремо, може бути вирішено судом. Відповідно у законодавстві визначено і відповідальність за порушення встановленого порядку участі у вихованні дитини. Так, у випадку, якщо той з батьків, хто проживає з дитиною, ухиляється від виконання договору щодо здійснення батьківських прав, він зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків (п.2, ч.4 ст.157 СК України). У цьому випадку предметом доказування виступає лише факт ухилення від виконання договору, а факт завдання моральної шкоди у випадку ухилення доказуванню не підлягає, моральна шкода презюмується. Аналогічною є диспозиція правової норми про те, що особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч.2 ст.158 СК України), такий обов'язок покладено і на особу, яка ухилятиметься від виконання рішення суду про порядок участі у виховання дитини (ч.5 ст.159 СК України).

Loading...

 
 

Цікаве