WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Рецепція деліктних зобов'язань римського права в новому цивільному кодексі України - Реферат

Рецепція деліктних зобов'язань римського права в новому цивільному кодексі України - Реферат

2) Furtum- крадіжка. Наслідки різноманітні, залежно від того, чи було злодія захоплено на місці злочину чи ні. Якщо крадія було захоплено на місці злочину, то його могли як позбавити життя, так і віддати у рабство потерпілому. Якщо крадій не був захоплений на місці злочину, то він зобов'язаний сплатити штраф. Такі норми Законів XII таблиць продиктовані не розумом, а почуттям; закон рахувався не з соціально-політичними міркуваннями, а з психологією потерпілого [20].

3) Більш пізньому приватному праву характерний тертій вид делікта - damnuminjuriadatum(пошкодження чи знищення чужих речей). При введенні lex Agvilia (близько 286 чи 287 року до н.е.), делікт injuria Законів XII таблиць було поділено на два окремі види: injuria, що охоплювала усі пошкодження особистих цінностей, та damnuminjuriadatum, що охоплював усі пошкодження чужих матеріальних цінностей, якщо це не було пов'язано з майновою вигодою деліквента. В lex Agvilia питання відшкодування збитків регулювались у трьох главах. Перша глава закону Аквілія передбачала, що за вбивство раба і за знищення робочої худоби деліквент повинен сплатити відшкодування у розмірі максимальної вартості вбитого раба чи робочої худоби протягом останнього року; друга глава визначала, що другорядний кредитор, який з метою заподіяння шкоди головному кредитору простив борг боржнику зобов'язаний сплатити прощений борг кредитору; третя глава постановляла, що у разі поранення чужого раба чи чужої робочої худоби деліквент зобов'язаний сплатити відшкодування у розмірі максимальної вартості раба чи тварини [21].

Делікти furtumdamnumта injuriadatumзнайшли своє відображення у ст. 1177 ЦК "Відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину".

Джерелами зобов'язань, подібними з деліктами, були й квазіделікти (guasiexdelicto). В спеціальну систематизовану групу вони були зібрані тільки при Юстиніані. Наприклад, Sijudexlitemsuamfecit- суддя, який звертає справу на себе, давав можливість потерпілим особам від рішення судді вимагати від нього відшкодування шкоди. Притягувався до відповідальності суддя навіть у випадках, коли спричиняв заподіяння шкоди сторонам без вини [22]. Правила cm. 1176 ЦК надають право фізичній особі на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Також відповідальність за дії третьої особи передбачалась за преторськими позовами (actionfurti та actiondamniadversusnautascauponesstabularios), які пред'являлись до господарів готелів, заїжджих дворів і кораблів. Названі особи відповідали за пошкодження або крадіжку речей мешканців готелів чи пасажирів кораблів, якщо цієї шкоди завдали працівники готелів або хтось із команди корабля. Підстави їх відповідальності вбачали у наявності вини у недостатньо передбачливому виборі своїх службовців [23]. За правилами ст. 1172 ЦК обов'язок відшкодувати шкоду покладається на особу, яка її не завдала. Тобто юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником чи іншою особою під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Проте покладення обов'язку відшкодувати шкоду на юридичну або фізичну особу пояснюється тим, що працівник у даному випадку юридично втілює його волю. Тобто юридична або фізична особа реалізує свою цивільну право-, дієздатність, зокрема деліктоздатність, через дії працівників. Отже, дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної або фізичної особи.

Рецепція деліктних зобов'язань римського права в Україні також прослідкується через їх характерні риси:

1. Деліктні зобов'язання не можна було передати та успадкувати. Це пояснювалося тим, що із зникненням зацікавлених осіб деліктних зобов 'язальних відносин зникла й необхідність помсти.

2. Якщо при здійсненні делікта було декілька деліквентів чи якщо одним деліктом заподіювалася шкода декільком особам, то деліктні зобов'язання спричиняли обов'язок кожного деліквента сплатити весь штраф.

3. Деліктні зобов'язання, називалися тимчасовими (temporarie).

5. Деліктні зобов'язання погашалися ipso jure, чи безпосередньо в силу самого права та звичайною угодою.

Таким чином, погляди римських цивілістів та сутність деліктних зобов'язань права Стародавнього Риму знайшли втілення в правовідносинах, врегульованих новим Цивільним кодексом України.

Література

1. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти): Автореф. дис... д-ра юрид. наук/ 12.00.01. - Одеса, 1997. - Є. 10.

2. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти). - Одеса, 1997. - Є. 23; Бетко І. Рецепція в українській поезії кінця XIX- початкуХХст. //Слово і час. - 1993. -№ 9. - С. 16-22; Забужко О. Європействояк носій національної ідеї в рецепції української літератури початку XX століття //Філософська і соціологічна думка. - 1994. -№ 1-2. - С 32-40.

3. Словник іншомовних слів. -К, 1977. - С 589.

4. Румянцев ОТ., Додонов В.Н. Юридический энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 271.

5. ДождевД.В. Римское частное право: Учебник для вузов /Под. общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. B.C. Нерсесянца. -М.: НОРМА, 2002. - С. 4-5.

6. Харитонов СО. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти). - Одеса, 1997. - С. 23-24.

7. Харитонов СО. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти): Автореф. due... д-ра юрид. наук/ 12.00.01. - Одеса, 1997. - С. 20.

8. Римське право (Інституції). -Харків: Одіссей, 2000. - с. 119.

9. Харитонова О.І., Харитонов СО. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. -Харків: Одіссей, 2002р. - С 76-77.

10. Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Римское право (базовый учебник) /Перевод с македонского д.ю.н., проф. В.А. Томсинова и Ю.В. Филиппова; Под. ред. проф. В.А. Томсинова. -М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. - С. 217.

11. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

12. Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Вказ. праця. - С.276

13. Там само. - С 280.

14. Там само. - Є. 278.

15. Там само. - С 279.

16. Барон Ю. Система римского гражданского права. Книга IV: Обязательственное право / Перевод Л. Петражицкаго. - СПб., 1910. - С.249.

17 Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Вказ. праця. - С. 276

18. Покровський НА. Вказ. праця. - С. 374-378; Див.: Барон Ю. Система римскаго гражданского права. Книга IV: Обязательственное право /Перевод Л. Петражицкаго. -СПб., 1910. - С. 260-263; Див.: Харитонов СО. Приватне право у стародавньому Римі. -Одеса: АО БАХВА, 1996. - С. 94-95.

19. Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Вказ. праця. - С. 280.

20. Покровський НА. Вказ. праця. - С. 374-378; Див.: Барон Ю. Вказ. праця. - С. 260-263; Див.: Харитонов СО. Приватне право у стародавньому Римі. - Одеса: АО БАХВА, 1996. - С. 94-95.

21. Барон Ю. Вказ. праця. - С.246-247; Див.: Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Вказ. праця. - С. 283.

22. Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Вказ. Праця. - С. 292-293.

23. Римское частное право: Учебник / Под. ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. КС. Перетерского. -М.: Юристъ, 2001. - С. 536; Орач СМ., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. - К: Юрінком Інтер, 2000. - 242 с.

Loading...

 
 

Цікаве