WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Рецепція деліктних зобов'язань римського права в новому цивільному кодексі України - Реферат

Рецепція деліктних зобов'язань римського права в новому цивільному кодексі України - Реферат

Рецепція деліктних зобов'язань римського права в новому цивільному кодексі України

16 січня 2003 року Верховна Рада України прийняла новий Цивільний кодекс України, який вступає в силу з 1 січня 2004 року. Новий Цивільний кодекс (надалі - ЦК) створювався як кодекс громадянського суспільства, правової держави і кодекс приватного права, з врахуванням сучасних європейських тенденцій і досвіту. За своєю структурою та змістом він наближається до найкращих світових зразків у цивілістиці, відмовляючись від застарілої правової доктрини, що містилася у ЦК УРСР 1963 року.

При створенні нового ЦК мала місце опосередкована, а іноді й пряма рецепція римського приватного права.

Питання рецепції римського права досліджувались, головним чином, у працях західноєвропейських науковців та романістів Російської імперії XIX ст. стосовно перебігу цього процесу у Західній Європі. Наприклад, поряд з іншими висвітлювались питання впливу римського приватного права на правові системи сучасності у працях М. Боголепова, С. Муромцева, І. Покровського, В. Хвостова, П. Виноградова.

Що стосується досліджень рецепції римського права в радянський період, то таке питання взагалі не виникало. Це пов'язано із марксистсько-ленінським світоглядом, що відкидав ідею суверенітету приватної особи, приватної власності тощо. Лише в другій половині XX ст. з'являється низка спеціальних праць з римського права, проте в них рецепція римського права не розглядалася взагалі, або розглядалася під кутом зору впливу римського права на системи права окремих західно-європейських країн. Однак єдиною спеціальною розвідкою у цій галузі була кандидатська дисертація В.О.Бека, виконана у Львові у 1950 році ("Рецепція римського права в Західній Європі").

Стосовно досліджень рецепції римського права в Україні, то фундаментальною працею є докторська дисертація Є.О. Харитонова, захищена в Одесі у 1997 році ("Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти)"), де досліджуються теоретичні та історико-правові проблеми рецепції римського приватного права західноєвропейською та візантійською цивілізаціями, впливу римського приватного права на цивільне законодавство України [1]. Також цікавою розвідкою впливу римського права на правову систему України була кандидатська дисертація В.В.Васильченка, присвячена рецепції римського спадкового права в сучасному спадковому праві України.

Однак слід зазначити поряд з наявністю цікавих праць (на жаль, тільки вищеназваних) майже повну відсутність досліджень впливу римського права на інститут деліктних зобов'язань в Україні, що є важливим та цікавим, особливо у зв'язку з прийняттям нового Цивільного кодексу.

Термін "рецепція" має декілька значень. У мистецтві, культурі, суспільних науках його трактують як запозичення даним суспільством соціологічних і культурних форм, що виникли у іншій країні або в іншу епоху [2].

Відносно права, то рецепцію трактують по-різному. Так, у Словнику іншомовних слів зазначено, що рецепція - це запозичення однією державою більш розвинутого права іншої держави [3]. Таке саме трактування маємо у спеціальних юридичних виданнях, де рецепція визначається як "запозичення іноземного права у випадках, коли останнє є більш розвиненим, ніж право країни рецептанта, і відповідає суспільним відносинам цієї країни, інтересам панівного класу" [4]. Тотожні визначення рецепції мали місце за радянський період розвитку юридичної науки, але й зустрічаються й сьогодні.

Зокрема Д.В. Дождев характеризує рецепцію римського права як явище, характерне для усієї континентальної Європи і Шотландії, що полягало у сприйнятті та засвоєнні римського спадку як чинного права [5]. Тобто рецепція зводиться все ж до запозичення тих чи інших норм, положень іноземного права. Однак, як вірно зауважує Є.О. Харитонов [6], розуміння рецепції як простого запозичення є надто спрощеним або у крайньому разі - однобічним і дещо прямолінійним. Має йтись не тільки про запозичення буквальне, запозичення тексту правових норм, а про сприйняття засад та принципових підходів. Із врахуванням цього факту в романістичній літературі висували визначення рецепції римського права, що мало на меті більш повну характеристику цього складного явища. Зокрема звертали увагу на те, що рецепція стосовно до становища римського права у феодальній та буржуазній Європі являє собою поновлення дії, запозичення, відбір, переробку, засвоєння. Крім того, має бути врахована та обставина, що коли говорять про рецепцію римського права, то йдеться про право держави, що вже не існує і не має прямих наступників. Отже, рецепція - це відродження системи права, яка існувала раніш. Звичайно, йдеться не про відродження у значенні "відновлення", "відбудова", але у метафоричному використанні, згідно з яким французьке слово "renaissanse" для позначення відродження культури, що вмерла, або гілки, що засихає, живої культури, увійшло до плоті сучасного західного лексикону. Таким чином, на думку Є.О. Харитонова (з якою слід погодитися), рецепцію римського права слід розглядати як складову частину загального процесу відродження цивілізацій (культур), що існували раніше [7].

Слід зазначити, що рецепція римського права може бути у таких формах:

> вивчення в навчальних закладах як юридичної загальноосвітньої дисципліни з метою формування світогляду майбутніх правників;

> вивчення римського права як надбання культури;

> дослідження, аналіз та коментування римських юридичних джерел;

> безпосереднє застосування норм та положень римського приватного права;

> використання норм позитивного римського приватного права як взірця при створенні нормативних актів (особливо при кодифікаційних проектах);

> використання римської правової методики створення нормативних актів або їхнього застосування;

> сприйняття та використання головних засад, ідей та категорій римського приватного права [8].

Римське право займає в історії людства особливе місце: воно пережило народ, який його створив, та підкорило собі світ. Слід звернути увагу на цивілізаційне, юридичне та історичне значення римського права [9]:

Цивілізаційне значення римського права полягає в тому що воно є одним з наріжних каменів так званого "Європейського дому", будучи важливою складовою загальноєвропейської цивілізації.

Історичне значення римського права для України зумовлено тим, що протягом тривалого часу воно у класичному та греко-римському (візантійському) варіантах впливало на формування та розвиток українського права і продовжує впливати на формування концепції приватного права України сьогодні.

Юридичне значення римського права полягає в тому, що понятійний та категоріальний апарат, термінологія сучасного права грунтуються на ідеях, засадах та визначеннях, розроблених римською класичною юриспруденцією.

Одним із інститутів цивільного права, що почав формуватися ще в давньому римському праві, були actiones- способи придбання речей і захисту цивільних прав, котрі з часом отримали ще одне найменування - obligatio- зобов'язання.

Найпершими зобов'язаннями римського приватного права з часу його виникнення були делікти. Це пов 'язано з тим, що в стародавні часи держава взагалі віддавала перевагу не втручатися у відносини між приватними особами - захищати свої інтереси було справою самих потерпілих.

Недопустимі людські дії, чи delicta, поділялися на delictapublicaта delictaprivata. Delictapublica (crimina), чи кримінальні проступки, були протиправними актами, які посягали на спільні та суспільні інтереси, та одночасно могли мати наслідком зазіхання на інтереси окремих осіб. Тому винні підлягали публічному покаранню у вигляді смертної кари, позбавленню волі чи громадянства, тілесному покаранню, позбавленню майна на користь державної казни. Delictapublicaне були джерелом зобов'язань. Джерелами зобов'язань були delictaprivataчи приватні делікти [10]. Тобто делікти стали безпосереднім джерелом зобов'язань лише тоді, коли правовими приписами було заборонено помсту, оскільки наперед визначалося, скільки повинен заплатити деліквент потерпілому, якщо протиправними діями заподіяно збитки його захищеним інтересам.

В новому ЦК деліктним зобов'язанням присвячена Глава 82, де розкривається їх зміст та підстави виникнення, випадки правомірного завдання шкоди та обставини звільнення від обов 'язку її відшкодувати, а також дається характеристика окремих деліктів.

Вплив ідей римського права помітний, зокрема, у визначенні деліктних зобов'язань та підстав їх виникнення.

Згідно зі ст. 1166 ЦК деліктними зобов'язаннями є зобов'язання, в силу яких "майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала" [11].В Законах XII таблиць delictaprivataтрактувався як протиправне притиснення інтересів римських громадян, що тягло за собою poenaprivataчи відшкодування шкоди, яку деліквент зобов'язаний був сплатити потерпілому [12].

Для виникнення деліктних зобов'язань необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Loading...

 
 

Цікаве