WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Військові повноваження кабінету міністрів України - Реферат

Військові повноваження кабінету міністрів України - Реферат

Військові повноваження кабінету міністрів України

Сучасний етап розвитку української державності характеризується наявністю реальних загроз її військовій безпеці, викликаних з одного боку, прагненням провідних центрів сили до формування однополярного світу і порушенням, у зв'язку з цим сформованої практики міжнародних відносин, регламентованих нормами міжнародного права. Останні, наприклад, забороняють використання військової сили як засобу вирішення протиріч. Однак, як відмічають ряд вчених, сучасний мінливий світ зберіг значення військової сили як ключового фактора в реалізації політичних інтересів та породив повномасштабний спектр загроз безпеці нашої держави [7;10;11].

Як свідчить практика міждержавних відносин останнього десятиліття, збройні конфлікти з гіпотетичних трансформувалися в реальні. Агресія НАТО проти Югославії, ряд інших військово-силових акцій Північноатлантичного альянсу, активізація діяльності терористичних угруповань, нестабільність внутрішньополітичної обстановки в суміжній з Україною державі - Російській Федерації, пов'язаназ діяльністю бандформувань та проведенням в регіоні ряду контртфористичних операцій із застосуванням Збройних Сил інших військових формувань, недостатньо врегульовані територіальні проблеми - створюють реальну загрозу військовій безпеці України і вимагають вживання адекватних заходів з боку органів державної влади України в сфері оборони.

Комплексне загострення зовнішньополітичної обстановки зумовлює особливу значимість діяльності органів державної влади в сфері оборони по реалізації в першу чергу воєнних повноважень. Саме ці обставини і послужили приводом для появи в наукових колах та засобах масової інформації заяв щодо перегляду Концепції (основ державної політики) національної безпеки України та Воєнної доктрини України. В яких, з урахуванням десятилітнього досвіду державотворення і сучасної політичної ситуації повинні бути визначені і розставлені пріоритети в забезпеченні національної безпеки, у тому числі й в оборонній сфері, зроблена переоцінка загроз для України [1;9].

В даний час воєнні повноваження Кабінету Міністрів України регламентовані цілим рядом нормативно-правових актів, серед яких: закони України "Про оборону України"; "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; Закон України "Про державний матеріальний резерв"; "Про державне оборонне замовлення"; "Про цивільну оборону України"; Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 квітня 1998 року, "Про стан державного матеріального резерву та мобілізаційної підготовки" та інші нормативно-правові акти. Правову основу складає також і Воєнна доктрина України, і Концепція (основи державної політики) національної безпеки України. У цьому плані вважається за доцільне порушити питання про необхідність надання більш високої юридичної сили вищезгаданим концептуальним документам, оскільки вони представляють собою своєрідну "конституцію" з питань забезпечення безпеки й оборони країни, будівництва Збройних Сил їх використання.

Особливістю сформованої системи законодавства України є тимчасовий характер воєнних повноважень Кабінету Міністрів, реалізація яких можлива лише в умовах воєнного часу.

Таким чином, реалізація воєнних повноважень Кабінету Міністрів безпосередньо обумовлена введенням воєнного стану, виключним повноваженням, на введення якого володіє лише глава держави. При цьому п.19 ст. 92 Конституції України встановлює, що режим воєнного стану визначається виключно законом [1]. Таким конституційним законом є Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 6 квітня 2000 року № 1647-ЇЇІ [2].

Саме тимчасовий характер воєнних повноважень підтверджує визначення воєнного стану сформульованого у статті 1 зазначеного закону: "воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень" [2].

Маючи на меті регламентувати правові засади діяльності органів державної влади в умовах воєнного стану Закон України "Про правовий режим воєнного стану", разом з тим ухиляється від чіткого визначення місця та ролі Кабінету Міністрів в цей період. Так у статті 8 III Розділу "Діяльність органів державної влади в умовах воєнного стану" повноваження органів державної влади викладено бланкетним способом: "в умовах воєнного стану Президент України, Верховна Рада України, органи державної влади, військове командування та його представники, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України та законами України, і забезпечують виконання заходів, передбачених цим Законом"[2]. Саме у словосполученні "органи державної влади" ми можемо віднайти місце вищого органу виконавчої влади. Можливо це пояснюється тим, що законодавець передбачає з метою централізації керівництва в цей період повноваження в цій сфері концентрувати у Верховного Головнокомандувача та військового командування і діяльність вищого органу виконавчої влади набуває за цих умов специфічного характеру. Так, наприклад, у статті 16 Закону закріплено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, атакож громадяни зобов 'язані сприяти військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території [2].

Очевидно саме в Указі Президента "Про введення воєнного стану" будуть визначені конкретні завдання уряду щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Однак, на думку автора, ці питання повинні бути законодавчо врегульовані уже сьогодні, саме у мирний час.

Слід зазначити, що у статтях 10, 14, 27 закону, що нами розглядається, визначено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів дізнання та слідства. Ці органи та військове командування мають право видавати в межах своєї компетенції обов'язкові для виконання, у тому числі спільні, рішення, розпорядження, накази та директиви з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Контроль за діяльністю органів виконавчої влади в умовах воєнного стану здійснює Рада національної безпеки і оборони України [2]. Разом з тим, в даних статтях нічого не зазначається щодо повноважень Кабінету Міністрів України.

Закон України "Про оборону України" закріплює, що Кабінет Міністрів України здійснює цілий ряд необхідних заходів для забезпечення оборони, які слід віднести до воєнних: організація забезпечення всім необхідним Збройних Сил та інших військових формувань, оснащення їх озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпечення матеріальними засобами, ресурсами і послугами; координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення військової безпеки; здійснення загальнодержавних заходів щодо забезпечення живучості об'єктів національної економіки та державного управління у воєнний час; реалізація заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації; вирішення питань щодо виконання військово-транспортного обов'язку; встановлення відповідно до закону порядок і термінів повного відшкодування вартості об'єктів права приватної власності, що згідно із законом відчужувалися у зв'язку із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану [3].

Основу оборони України складають Збройні Сили України. На них у відповідності з ч. 2 ст 17 Конституції України покладається "оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності" [1]. Закон України "Про оборону України" не наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями в сфері застосування Збройних Сил та інших військових формувань. Але Кабінет Міністрів України має ряд повноважень у сфері комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом; вирішення питань щодо допризовної та призовної підготовки, підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей, ведення обліку військовозобов'язаних і призовників.

Крім того, Кабінет Міністрів України реалізує і ряд інших воєнних повноважень в сфері оборони. Так, у відповідності зі ст.9 п. 16 Закону України "Про оборону України" уряд забезпечує здійснення заходів щодо надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав [3]. Уряд організовує здійснення заходів щодо забезпечення підрозділів продовольством, медикаментами, засобами зв'язку й іншими матеріально-технічними ресурсами, транспортними засобами.

Згідно ст. 9 п. 8 Закону України "Про оборону України" Кабінет Міністрів організує реалізацію заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації [3]. Дана норма знайшла свою деталізацію у відповідному Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в редакції від 13 травня 1999року. Так, у відповідності з частиною 2 статті 4 зазначеного закону на Кабінет Міністрів України покладається обов'язок щодо керівництва мобілізаційною підготовкою та мобілізацією органів державної влади, інших державних органів, галузей національної економіки [4]. Слід відзначити, як позитивний елемент чинного законодавства, що в даній статті здійснюється чітке розмежування сфер діяльності Президента й уряду в розглянутій сфері оборони. Закріплено, що керівництво мобілізаційною підготовкою та мобілізацією держави, безпосередньо Збройних Сил України, інших військових формувань покладається на Президента України.

Loading...

 
 

Цікаве