WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перебудова партійних і радянських органів за виробничим принципом і її результати (1962-1964 pp.) - Реферат

Перебудова партійних і радянських органів за виробничим принципом і її результати (1962-1964 pp.) - Реферат

Особливо великі труднощі терпіли працівники обласних організацій і управлінь, які підпорядковувалися промисловим і сільським, партійним і радянським органам. Обласні управління зв'язку, торгівлі, народної освіти, охорони здоров'я, адміністративні органи тощо кожного дня отримували дублюючі постанови і розпорядження з одних і тих же питань з чотирьох адрес: промислових обкому і облвиконкому, сільських обкому і облвиконкому. Замість своєї безпосередньої роботи керівники і спеціалісти цих органів змушені були годинами затримуватися на засіданнях і зборах, які нерідко проходили одночасно [40, арк. 7-11]. Після перебудови спостерігалося зростання управлінського апарату. Залишалася складною, громіздкою, багатоступеневою також структура в більшості раднаргоспів: апарат раднаргоспу - апарат галузевих управлінь - апарат об'єднань (комбінатів) - апарат трестів - апарат підприємств. Ця структура була механічно перенесена з колишніх міністерств.

Апарати галузевих управлінь раднаргоспів, що були створені для більш кваліфікованого керівництва підприємствами відповідних галузей економічних районів, копіюючи апарат раднаргоспу, обросли різного роду функціональними відділами і службами. Так, кожне управління мало свій відділ кадрів, адміністративно-господарський відділ, бухгалтерію, плановий, фінансовий, виробничо-технічний відділи тощо. В 1964 році в Україні одних лише трестів нараховувалось 157 [41, с 7-8].

Природно, що за такої численності різноманітних органів важко було розібратися, куди і до кого потрібно звертатися у випадку необхідності. Створювалися серйозні труднощі у вирішенні справ громадян, збільшився потік скарг і заяв людей, зростала тяганина у їх розгляді. В одному з листів прямо вимагалося покінчити з двовладдям на місцях [42, арк. 32-37].

Іншим негативним наслідком розмежування партійних органів за виробничою ознакою стало зростання серед партійних працівників різних рівнів питомої ваги спеціалістів народного господарства, які мали, як правило, технічну або сільськогосподарську освіту. Такий підхід до формування кадрового корпусу КПРС проводився в життя перш за все самим М. Хрущовим.

Розкриваючи його необхідність, він вказував: "Партійні працівники, організатори в нинішніх умовах повинні знати не тільки ідеї і Програму, але і конкретно знати свою справу, свою галузь виробництва, кваліфіковано керувати господарством... потрібно навчати людей, яких висунуто..." [43, С 422]. Наслідком такої політики став технократичний підхід, превалювання господарсько-адміністративних функцій над політичними методами роботи.

В контексті проведення політики розмежування партійних і радянських органів за виробничою ознакою, М.С. Хрущовим були розпочаті подальші нововведення, виходячи винятково із власних уявлень про їх необхідність. Такі державно-управлінські зиґзаґи першого секретаря ЦК КПРС викликали роздратування апарату, збільшували незадоволення, сприяли поглибленню конфлікту з главою партії і уряду. З огляду на особливе ставлення М.С. Хрущова до України, можна пояснити й той факт, що вона була для нього своєрідним полігоном різних випробувань в галузі економіки й винесла на собі увесь тягар тих помилок, що зрештою завдали великої шкоди як промисловості, так і сільському господарству республіки [44, арк. 1-3].

Різкий протест партійних працівників викликала чергова новація, пов'язана зі зміною традиційно існуючого розуміння порядку функціонування партійних комітетів. Своє ставлення до цієї проблеми М.С. Хрущов виклав у записці, яка стала останньою із підготовлених ним в період 1962-1964 років, суть її полягала в тому що партійні органи не повинні були втручатися в питання господарського будівництва, їм пропонували зосередитися виключно на політ-просвітницькій роботі. В записці засуджувалася практика втручання у справи радгоспів і колгоспів, за що передбачалося навіть притягнення до кримінальної відповідальності [45, арк. 9]. Все це викликало незадоволення членів президії ЦК, багатьох керівників і ще більше поглибило вже існуючу плутанину у взаємовідносинах численних партійних, радянських і господарських структур.

Записка М.С. Хрущова фактично дозволила окремим керівникам господарств перекласти відповідальність за недоліки і провали в роботі на те, що партійний апарат втручається в господарські справи і заважає роботі. Особливо в невигідному становищі опинились бюро парткомів.

Таким чином, в 1962-1964 роках політика, направлена на здійснення грандіозної перебудови партійних, радянських органів за виробничою ознакою, призвела до дестабілізації державно-управлінських структур, показала неспроможність спроб реформувати систему влади заходами організаційного порядку. Реорганізацію 1962-1964 років і її наслідки можна розглядати як одну із безпосередніх причин усунення М.С. Хрущова з посади керівника партії і уряду.

В цілому розмежування партійних органів, органів радянської влади, громадських організацій на промислові і сільські, крім ускладнення суспільно-політичної системи, системи державного управління, нічого позитивного не дало. Тому вже через два роки Пленум ЦК КПРС того ж скликання, в тому ж складі визнав доцільним повернутися до принципу побудови партійних організацій і їх керівних органів за територіально-виробничою ознакою, у відповідності із Статутом КПРС, прийнятим XXII з'їздом партії. Були відновлені єдині обласні, крайові партійні організації, які об'єднували комуністів за територією без врахування їх роботи в промисловості або сільському господарстві. Відновлювались і райкоми партії [46].

Робота листопадового (1964 р.) пленуму ЦК КПРС в періодичній пресі не висвітлювалася. З доповіддю виступив секретар ЦК КПРС М.В. Підгорний. Він відзначив, що "прийняті в 1962 році рішення суперечили Статуту КПРС, але ми підкорилися і провели це розмежування в життя, так як здавалося, створена знизу доверху струнка система партійних органів за виробничою ознакою, що й підкупило. Але все це не стало результатом глибокого вивчення питання, а наслідком суб'єктивізму і поспішності, це була "новація", яка ніякої користі не принесла" [47, арк. 396].

В доповіді на пленумі було зачитано лист комуніста Середовича з України: "Нашу Хмельницьку область розділили на промислову і сільську. А для чого питається? Адже промисловості в нас як кіт наплакав: із 1650 тисяч населення під владу промислового виконкому могли передати лише 200 тисяч, а штати його майже такі, як і у сільському, в ньому наявні такі ж відділи і управління, оклади начальників, хоч робити їм зовсім нічого і вони не знають як вбити час. Самі посудіть: з 90 тисяч інженерів на промисловий облвиконком приходиться лише десята частина, із 1400 шкіл в підпорядкуванні промислового облвно 65, із 2500 клубів і кіноустановок на управління культури промислового облвиконкому приходиться біля 80. А скільки нікому не потрібних суперечок часто виникає в роботі, як важко простій людині відшукати потрібні йому установи" [48, арк. 18-19].

На листопадовому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС мова йшла про недоцільність збереження колгоспно-радгоспних управлінь, нової системи управління промисловістю і будівництвом, існування раднаргоспів.

У пресі повідомлялося про повну одностайність виступаючих на пленумі з усіх питань. Але насправді це не відповідало дійсності. Багато виступаючих висловлювали інші, на відміну від доповіді, думки. Так, були різні судження стосовно збереження галузевих бюро обкомів і крайкомів КПРС з керівництва промисловістю і сільським господарством. Позитивно висловлювалися учасники пленуму про виробничі колгоспно-радгоспні управління як про оперативні сільськогосподарські органи, які цілком виправдали себе, пропонувалося перетворити їх у відділи райвиконкомів [49, арк. 398].

Подібну позитивну оцінку деякі оратори дали діяльності раднаргоспів. Відгомін цього прозвучав на сесії Верховної Ради СРСР, яка відбулася невдовзі після листопадового пленуму ЦК КПРС. Депутати підкреслювали: "Останнім часом все частіше лунають голоси про необхідність ліквідації раднаргоспів і повернення до старої системи управління виробництвом через міністерства. Це начебто викликано інтересами виробництва, вимогами галузевого розвитку промисловості. На наш погляд, такі пропозиції безпідставні. Масштаби нашої країни, зростаючі об'єми виробництва, його технічне переозброєння, якісні зміни галузей народного господарства у зв'язку з розвитком науки і техніки, тісне їх переплетення між собою не дозволяють сьогодні ефективно здійснювати лише централізоване управління промисловістю, атим більше по окремих її галузях. Ми вважаємо, що система раднаргоспів є безумовно прогресивною і цілком себе виправдала. Існуючі її недоліки за умови удосконалення загальної структури управління за рахунок підвищення рівня галузевого керівництва з центру можуть бути усунуті" [50].

Але аргументи з усіх цих питань були відкинуті президією ЦК КПРС, точка зору якої переважала, отримавши більшість. Варто відзначити, що прийнявши на пленумі рішення про об'єднання партійних, радянських органів, рекомендувалося здійснювати його, за словами першого секретаря ЦК Компартії України П.Ю. Шелеста, "спокійно, розсудливо, без метушні і шуму. Нашій пресі, радіо, телебаченню не варто створювати навколо цього зайву бучу, не потрібно надавати місце на сторінках нашої преси людям, які все критикують, всіх звинувачують, але самі нічого конкретно не роблять, діям таких любителів критики, є таких критиканів потрібно покласти край" [51, арк. 80]. На пленумі фактично була вирішена доля колгоспно-радгоспних управлінь, раднаргоспів, незважаючи на їх підтримку деякими учасниками пленуму. Можна сказати, що якщо жовтневий (1964 р.) пленум ЦК КПРС усунув М.С. Хрущова як політичну фігуру, то листопадовий (1964 р.) пленум ЦК перекреслив всі починання, розпочаті ним під час

Loading...

 
 

Цікаве