WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перебудова партійних і радянських органів за виробничим принципом і її результати (1962-1964 pp.) - Реферат

Перебудова партійних і радянських органів за виробничим принципом і її результати (1962-1964 pp.) - Реферат

Так, наприклад, ціла низка зауважень з цього питання була висловлена президією ЦК Компартії України, яка наполегливо вказувала на недоцільність розмежування партійних і радянських органів, вносила пропозиції з приводу організаційних форм їх побудови. І хоча все це не було прийнято М. Хрущовим, президії ЦК Компартії України все ж вдалося відстояти і зберегти в шести західних областях республіки єдині партійні і радянські органи [26; 27, арк. 14].

Про настрої, які переважали у значної частини апаратних працівників різних рівнів вже після листопадового (1962 р.) пленуму ЦК КПРС, про серйозні розбіжності з цього питання свідчить той факт, що саме в період проведення реорганізації партійних і радянських органів було звільнено з займаної посади Голову Ради Міністрів УРСР В.В. Щербицького [28, с 430].

Після реорганізації структури партійних органів М.С. Хрущов у всіх своїх виступах роз'яснював її важливість і необхідність. У відповідях на запитання кореспондента італійської газети "Джорно", М. Хрущов так обґрунтовував необхідність організаційної перебудови: "Уявіть собі юнака, який швидко росте, набирається сил з кожним днем. Хіба у батька з матір'ю мало з ним клопоту, то піджак розійшовся по швам, то ще що-небудь сталося. Але ж наш юнак від цього не перестає бути здоровим - навпаки, він міцніє і стає сильним чоловіком і тому вимагає більше продуктів харчування" [29]. В цьому образному показі суті перебудови простежується пошук удосконалення організаційних форм соціалізму. Ця думка розкривається академіком Академії наук СРСР П.М. Федосєєвим у статті "Творческое решение проблем хозяйственного строительства", яка була присвячена обгрунтуванню принципу соціалізму, дія якого, на його думку, розповсюджується не тільки на виробництво, а й на управління народним господарством, що відкриває великі можливості. На думку академіка, побудова партійних організацій за виробничою ознакою призведе до активізації їх діяльності. Тих, хто притримувався іншої точки зору, він вважав догматиками, нездатними зрозуміти нове [30].

Аргументація на користь реорганізації партійних органів після листопадового (1962 р.) пленуму ЦК КПРС набувала нових рис. Перебудова партійних і радянських органів за виробничим принципом стала все міцніше пов'язуватися з подоланням наслідків сталінського культу особи і його наслідків. В реакційній статті журналу "Коммунист" підкреслювалося: "Партія рішуче зламала застарілі форми відомчо-бюрократичного підходу до справи, які склалися в період культу особи Сталіна, відсторонила антимарксистську групу, яка намагалася зберегти ворожі соціалістичному ладу порочні методи керівництва" [31].

Подібна тональність була характерною і для повідомлень про практичну реалізацію задуманої перебудови. Протягом 1963-1964 років сторінки газет були заповнені кореспонденціями, репортажами, оглядами про цінний досвід. Часто їх авторами виступали партійні працівники. Один із них писав, що розвиток сільського господарства гальмувала відсутність з боку колишніх обкомів, райкомів партії конкретного керівництва колгоспами і радгоспами. Стара структура партійного апарату в'язала руки, не дозволяла вникати в усі деталі виробництва, але тепер в нових умовах, все змінилося і хоча не одразу... складається новий стиль роботи, нові методи керівництва, стає зрозуміло, що перебудова вже дає позитивні результати [32].

Узагальнюючи велику кількість подібних виступів, передова "Правди", присвячена різниці листопадового пленуму ЦК, робила висновок: "Життя цілком підтверджує правильність ленінського курсу партії, її Центрального Комітету. Перебудова партійного керівництва народним господарством, створення чіткої і стрункої системи державного управління знизу доверху позитивно впливають на успішне виконання семирічного плану" [33].

В той же час потрібно відзначити, що газетні публікації не дають повного уявлення про організаційну перебудову партійних органів через суперечливість і непослідовність цього процесу спроб на місцях де завуалювати незручні для регіональних функціонерів рішення вищих інстанцій і не надавати їм широкого розголосу. Так було з відомими рішеннями XXII з'їзду КПРС про необхідність оновлення складу парторганів і обмеження терміну перебування на керівних посадах [34]. У плані їхнього висвітлення органи масової інформації не вийшли за межі офіційних повідомлень і до власне газетних жанрів як предмет розмови вони не потрапили. Так само не відбилася в пресі й інша новація - розмежування парткомітетів за виробничим принципом - лише побіжно і, звичайно, однозначно цей поділ розцінювався як "важливий захід у поліпшенні керівництва" [35].

Насправді ж практика роботи партійних організацій після їхнього розділення на промислові і сільські приводила до цілковито протилежних висновків. Негативні сторони реорганізації почали проявлятися одразу ж після її введення. Багато в чому вони були обумовлені тим, що в основу формування і утвердження структури обкомів, створення партійних комітетів було покладено об'єм виробництва валової продукції, так званий вал і кількість гектарів сільськогосподарських угідь. Саме за допомогою цих цифр відбувалася оцінка всієї складної багатогранної організаційної роботи. І закономірно, що організаційна перебудова, проведена на такій базі в гранично обмежені строки, призвела до чехарди, хаосу і труднощів.

Про це свідчать численні приклади. Партійні і комсомольські організації кондитерської фабрики ім. К. Маркса м. Києва входили в обласні промислові організації КПРС і ВЛКСМ, а профспілкова організація була підпорядкована Київській сільській облпрофспілці, роботу якої направляв сільський обком партії. Партійна організація кулінарної фабрики стояла на обліку в Московському райкомі партії м. Києва, а в адміністративному відношенні це підприємство на правах цеху відносилось до Дарницького м'ясокомбінату, профорганізація якого стояла на обліку в Київському сільському обкомі [36, арк. 60].

Справа доходила до курйозів. У Вінницькій області партійні організації м'ясокомбінату молокозаводу, консервного комбінату підпорядковувалися парткому промислово-виробничого управління. В той же час партком не мав ніякого впливу на міський транспорт, електропостачання, торгівлю, газ та інші служби, від яких залежала робота цих підприємств. В свою чергу міськком не мав ніякого відношення до роботи даних підприємств, від яких залежав бюджет міста, постачання жителів міста життєво важливими видами м'ясо-молочних продуктів [37, арк. 107].

Крім того, негативну роль мала практика виокремлення із складу сільських регіонів так званих промислових зон, закріплення підприємств на селі за міськкомами, в результаті чого підприємства, які були передані у підпорядкування промислово-виробничих парткомів, опинились розкиданими по декількох районах, значно віддаленими від партійних комітетів. Стрийський район Львівської області, наприклад, об'єднував територію трьох колишніх районів загальною площею 230 тисяч гектарів і населенням 118 тисяч чоловік. Цілий ряд населених пунктів цього району після перебудови парторганів стали знаходитись на відстані більше 100 кілометрів від райцентру і в зимовий час майже не мали з ним ніякого зв'язку [38, арк. 1-2].

Нова структура партійних органів призводила до серйозних труднощів у народному господарстві. Тому природно, що вже через деякий час після перебудови промислові і сільські обкоми партії були змушені шукати шляхи і форми спільної роботи, проводити в життя спільні заходи, приймати спільні рішення там, де мова йшла про важливі питання розвитку народного господарства або культури. В цьому плані характерний приклад бюро Дніпропетровського промислового обкому Компартії України, на якому було розглянуто питання "Про незадовільне будівництво зрошуючої системи трестів "Дніпробуд". Прийнята постанова містила прохання до Дніпропетровського сільського обкому про вжиття заходів з покращання робіт підвідомчих йому організацій, пропонувався ряд конкретних пропозицій відносно співробітництва у вирішенні цього питання [39, арк. 17].

Поруч із намаганнями до спільних дій у новій структурі парторганів нерідко виникали серйозні проблеми у взаємовідносинах між ними. Існували антагонізм і навіть ворожнеча серед промислових і сільських обкомів, управлінь раднаргоспу і колгоспних управлінь, колгоспів і підприємств. Все це вело до підсилення існуючої між ними роз'єднаності, неможливості вирішувати питання господарського виробництва.

Аналіз архівних документів свідчить, що створена зверху донизу структура партійного керівництва народним господарством за виробничою ознакою не могла працювати, була не в змозі забезпечити його динамічний розвиток. її функціонування породжувало нові негативні моменти, призводило до виникнення нових проблем. Серед найбільш серйозних із них можна назвати посилення різноманітних бюрократичних перепон, які були викликані створенням чисельних органів, які дублювали один одного.

Розмежування партійних, радянських та інших органів принаймні вдвічі збільшувало кількість різних засідань і зборів. Керівні працівники, спеціалісти змушені були багато часу витрачати на складання звітів, написання доповідей і погодження питань господарського і культурного будівництва в двох або декількох інстанціях. Виникала парадоксальна ситуація, коли на території однієї області приймалися непогоджені постанови промислових і сільських облвиконкомів.

Loading...

 
 

Цікаве