WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Перебудова партійних і радянських органів за виробничим принципом і її результати (1962-1964 pp.) - Реферат

Перебудова партійних і радянських органів за виробничим принципом і її результати (1962-1964 pp.) - Реферат

Складалася парадоксальна ситуація, при якій конституційні права місцевих Рад закріплювалися законодавчо, розширювалися, а реальної влади в них ставало все менше і менше. Така ситуація була характерною для всього досліджуваного періоду діяльності місцевих Рад України. Відчувши дворічний досвід негативної роботи Рад в процесі реорганізації їх за виробничим принципом, Президія Верховної Ради УРСР, відмовившись від експерименту, прийняла Постанову "Про об'єднання обласних промислових і обласних сільських Рад депутатів трудящих" [12].

Після XXII з'їзду КПРС в колгоспному і радгоспному будівництві в результаті реформ створювались нові управлінські структури: було реорганізовано Міністерство сільського господарства СРСР, на нього покладались функції керівництва наукою, а питання матеріально-технічного постачання села, заготівель зосереджувались у спеціальних органах, в нових структурах керівництва радгоспами і колгоспами - радгоспно-колгоспних виробничих управліннях. Тому на фоні реорганізаційних процесів, які відбувалися, нову пропозицію М. Хрущова - покласти в основу побудови органів КПРС виробничий принцип, тим самим виділяючи сільські партійні організації, - можна розглядати як природне продовження вже розпочатих нововведень.

Потрібно зауважити, що на початок 1962 року сільські партійні організації значно виросли. В 1960 році в КПРС було прийнято колгоспників у два рази більше, ніж у 1955 році. На перше січня 1962 року в колгоспних парторганізаціях нараховувалось 1184 тисячі комуністів - на 345 тисяч більше, ніж на початку 1956 року. Всього в сільських районах країни працювало більше трьох мільйонів членів КПРС. Питома вага комуністів - колгоспників, зайнятих безпосередньо на виробництві, виросла з 66,7% в 1956 році до 71,4% в 1961 році. В радгоспах питома вага комуністів-робітників збільшилася за тіжрокиз 53,2% до 70,3% [13]. З 1959 рокуу великих колгоспах і радгоспах стали створюватися партійні комітети, а парторганізаціям бригад, ферм, відділень надавались права первинної організації. В 1959 - 1960 роках парткоми були в 5664 колгоспах і 2140 радгоспах, і цей процес набував розмаху [14]. Все це ініціювало створення сільських партійних організацій.

В доповіді М.С. Хрущова на листопадовому (1962 р.) пленумі ЦК КПРС було дано розгорнуте обгрунтування виробничого принципу побудови партійних органів. Його суть полягала в наступному: перебудова керівництва партії народним господарством проводиться у зв'язку із значним ростом його масштабів, яке і спричинило зміну методів керівництва, надання йому більшої чіткості і гнучкості. Підкреслювалось, що запропонована реорганізація дасть можливість всі сили партії, партійних організацій зосередити на головних завданнях розвитку виробництва, дозволить конкретніше і більш планомірно керувати промисловістю і сільським господарством, створить необхідні умови для того, щоб зі знанням справи вникати в проблеми економіки, розчистити шлях передовому, дозволить прискорити впровадження досягнень науки і техніки, покращить контроль за виконанням директив партії і уряду [15].

Відповідно до рішень пленуму ЦК КПРС в Українській РСР були створені і почали роботу такі партійні органи з керівництва промисловістю і будівництвом: 78 зональних промислово-виробничих комітетів, три нових міських райкомів, яких на початку 1963 року стало 71, 15 нових міськкомів партії, загальна кількість яких збільшилася до 92 і 19 промислових обласних комітетів партії. Промисловістю керували й інші шість обкомів, поділ яких було визнано недоцільним. Всі ці партійні комітети спрямовували роботу 22923 первинних парторганізацій, в яких стояли на обліку 891800 комуністів, які працювали на заводах, фабриках, шахтах, транспорті, будовах, в наукових, проектних та інших організаціях, пов'язаних з промисловим виробництвом [16].

В грудні 1962 року розпочало роботу створене Пленумом ЦК Компартії України Бюро ЦК з керівництва промисловістю і будівництвом. Воно безпосередньо керувало відділами ЦК: важкої промисловості, хімічної, нафтової і газової промисловості, машинобудування, транспорту і зв'язку легкої і харчової промисловості, будівництва і міського господарства, оборонної промисловості та ідеологічним відділом. Для керівництва сільськогосподарським виробництвом були створені і почали діяти: 251 партком виробничих колгоспно-радгоспних управлінь, 19 об'єднаних парткомів обласних центрів і 19 сільських обласних комітетів партії. По-новому була організована робота і тих шести обкомів, які залишились у колишній структурі. На обліку у всіх комітетах, які займалися сільським господарством, стояло 676500 комуністів, які були об'єднані в 27645 первинних парторганізаціях колгоспів, радгоспів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, установ і організацій, які обслуговували сільське господарство [17].

Реакція комуністів на ці заходи, які вживалися у світлі рішень листопадового (1962 р.) пленуму ЦК КПРС, була як завжди позитивною. Глава комуністів України М.В. Підгорний відзначав: "Ми цілком підтримуємо і схвалюємо прийняті ЦК КПРС за ініціативою М.С. Хрущова і викладені ним в доповіді пропозиції про корінне покращення партійного керівництва господарством, побудову партійних організацій знизу доверху за виробничою ознакою" [18]. З подібними заявами виступали й інші керівники партійних органів [19].

В постанові листопадового (1962 p.) пленуму ЦК КПРС вказувалось, що після XX з'їзду КПРС партія провела велику роботу по усуненню недоліків в керівництві економікою і удосконаленню управління народним господарством. "Тепер необхідно привести у відповідність з вимогами часу і партійне керівництво промисловістю, будівництвом і сільським господарством". В постановці цього питання пленум виходив з того, що "від партії вимагається не тільки вміння вчасно виголосити правильний лозунг, але і зі знанням справи повсякденно і конкретно керувати виробництвом, розвитком промисловості, сільського господарства, всіх галузей економіки" [20]. В даному випадку КПРС не відходила від положення про те, що вона за своїм статусом повинна керувати народним господарством, іншими словами, виконувати функції радянських господарських органів. Виходячи саме з цього теоретично неправильного і практично нереального принципу, пленум ЦК КПРС визнав за необхідне перейти до виробничого принципу побудови керівних органів партії знизу доверху.

В постанові пленуму так обґрунтовувалися очікувані результати перебудови: побудова партійних органів за виробничим принципом дає можливість забезпечити більш конкретніше планомірне керівництво промисловістю, будівництвом і сільським господарством, зосередити головну увагу на виробничих питаннях. Більше того, передбачалося, що побудова партійних органів за виробничо-територіальною ознакою "ще тісніше поєднає організаційну і ідеологічну роботу із завданнями створення матеріально-технічної бази комунізму і виховання нової людини" [21].

Пленум постановив: визнати за необхідне реорганізувати керівні органи партії знизу доверху, поклавши за основу виробничий принцип, і таким чином забезпечити більш конкретне керівництво промисловим і сільськогосподарським виробництвом, створити в межах краю, області, як правило, дві самостійні партійні організації: крайову, обласну партійну організацію, яка об'єднає комуністів, працюючих в промисловості, на транспорті, в учбових закладах і НДІ, проектних, конструкторських організаціях та інших установах, обслуговуючих промислове виробництво і будівництво; і крайову, обласну партійну організацію, яка об'єднає комуністів, працюючих в колгоспах і радгоспах, дослідних станціях, в сільськогосподарських учбових закладах і НДІ, на підприємствах, які переробляють сільськогосподарську сировину, в заготівельних та інших підприємствах і організаціях, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом. В районах замість райкомів передбачалося створення територіальних колгоспно-радгоспних підприємств і їх партійних комітетів замість сільських райкомів партії [22].

Аналогічно передбачалось реорганізувати органи Радянської влади, органи партійно-державного контролю, профспілок, комсомолу та інших організацій [23].

Після пленуму була затверджена нова структура партійних органів. Наприклад, у Київській області були створені промислові і сільські партійні організації, два обкоми партії, замість 31 районного комітету - 12 комітетів виробничих управлінь, 6 промислово-виробничих зональних парткомів. В м. Києві було ліквідовано міськком партії і створено київський промислово-виробничий комітет [24, арк. 49,51].

Про зміни, які відбувалися у профспілкових органах, свідчать рішення XI пленуму ВЦ РПС. За доповіддю В. Грішина пленум постановив створити у ВЦ РПС і у всіх республіканських радах два бюро з керівництва профспілковими організаціями - промисловості і сільського господарства. В Україні утворювалися по дві ради профспілок, а також по два обласних комітети профспілок працівників освіти, державних установ, торгівлі і культури. Одні обкоми об'єднували організації цих професіональних спілок в містах і промислових центрах, інші - на селі [25].

Але, незважаючи на, здавалось би, безконфліктність перебудови, яка відбувалася, вона одразу ж наштовхнулася на внутрішній протест партапарату інтереси якого зачіпались у першу чергу. Вже на початковому етапі обговорення ідея реорганізації партійних органів за виробничим принципом викликала заперечення з боку членів і кандидатів у члени президії ЦК КПРС, ряду керівників республік, країв і областей. Вони вказували на неминучість виникнення труднощів в результаті роз'єднання господарського організму будь-якої області, де промисловість, сільське господарство і сфери їх обслуговування тісно пов'язані між собою.

Loading...

 
 

Цікаве