WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Функція держави по забезпеченню проходження військової служби за контрактом - Реферат

Функція держави по забезпеченню проходження військової служби за контрактом - Реферат

Функція держави по забезпеченню проходження військової службиза контрактом

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Оборона України, забезпечення недоторканості державного кордону та національної безпеки здійснюється Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, які створюються відповідно до Конституції та законів України (ст. 17 Конституції України). Безпосередньо комплектування військових формувань України проводиться через встановлення загального військового обов'язку в Україні (ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" [1]).

Військова служба в Україні існує у формі строкової, кадрової та контрактної (ст. 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу"). Українська армія, а особливо інші військові формування (Служба безпеки України, Прикордонні війська України, війська цивільної оборони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи) вбачають покращання ефективності своєї діяльності саме у переході до контрактної, а іноді взагалі до цивільної служби [2].

Відповідно до чинного законодавства України загальне керівництво прийняттям на військову службу здійснюється державою. Питанням формування військових формувань присвячено праці багатьох науковців як в Україні, так і за рубежем. Серед них слід визнати роботи М.В. Артамонова, М.І. Кузнецова, М.В. Макухіної, Ю.І. Мігачова, Н.Г. Орлова, П.І. Романова, Б.Ф. Старова, В.Г. Стрекозова, А.А. Тер-Акопова, СВ. Тихомирова, В.О. Шамрая.

Роль та призначення держави в суспільстві проявляється через її функції. Саме через функції держави визначаються основоположні засади визначення підстав та порядку відбору кандидатів на військову службу, її оформлення, а отже, забезпечується виконання важливої зовнішньої функції держави - оборонної. Тому перед юридичною та військовими науками стоїть питання визначення суті цієї функції держави, а також визначення шляхів її оптимізації.

Кожна держава має свої особливі функції, які належать тільки їй, але є функції, притаманні всім без виключення державам. Однією з таких функцій відповідно до Конституції України є функція оборони, яка відповідно до чинного законодавства складається із формування та забезпечення системи політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (ст. 1 Закону України "Про оборону України", ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу") [3].

Функція держави по обороні країни від зовнішнього нападу складає важливий напрям її діяльності. Історія свідчить, що на всіх етапах розвитку державно-організованого суспільства існувала об'єктивна необхідність захисту від зовнішніх агресорів та посягань на незалежність країни, її суверенітету та територіальної цілісності.

Переважна більшість сучасних держав сприйняла оборонну доктрину України, суть якої полягає в оптимальній достатності сил та засобів для запобігання можливій агресії зі сторони іншої держави або групи держав. Такий підхід до питань військового протистояння значною мірою зменшує можливість виникнення війн в житті народів, передбачаючи в майбутньому перспективу їх повного зникнення [4, 127].

Відповідно до існуючих класифікацій функцій держави [5] функція оборони є постійною та основною, тобто такою, що характеризує один з найважливіших напрямів її діяльності.

Одним з проявів здійснення функції Української держави у внутрішній сфері є комплектування військових формувань України шляхом укладення контракту про проходження військової служби з громадянами, які бажають вступити на службу у добровільному порядку, фізична та спеціальна підготовка військовослужбовців, їх матеріальне та пенсійне забезпечення тощо.

Оборонна діяльність України базується, насамперед, на Воєнній доктрині України, яка встановлює, що головною метою воєнної політики України є гарантування національної безпеки України від зовнішньої воєнної загрози, відвернення війни, підтримання міжнародного миру і безпеки [6].

Особливість здійснення державою своїх функцій, у тому числі функції оборони, полягає у тому, що вона робить це не безпосередньо, а через спеціально створені органи. Саме здійснення завдань по забезпеченню оборони країни покладається на військові формування України, особовий склад яких комплектується з військовослужбовців Збройних сил України, внутрішніх військ, Прикордонних військ, спеціальних формувань міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, утворених відповідно до Конституції України. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України вводить термін Воєнна організація України, яким позначається сукупність цих військових формувань [7].

Безпосереднє керівництво військовими формуваннями та їх комплектування здійснюють центральні органи управління, які входять в апарат держави та володіють всіма характерними ознаками органів держави. Ці органи здійснюють суверенні права України в силу свого конституційного положення. Саме через те, що функції держави здійснюються через спеціально створені для цього органи, ми вважаємо за необхідне визначити не тільки роль держави в укладенні контрактів про проходження військової служби, але й її органів - Міністерства оборони України та командира (начальника) військової частини (установи). Крім того, здатність бути стороною контракту пропонуємо назвати спеціальною правосуб'єктністю на прийняття на військову службу в добровільному порядку (спеціальною правосуб'єктністю на укладення контракту). Комплектування військових формувань здійснюється в межах компетенції відповідних військових органів держави.

Загальні положення щодо створення та функціонування центральних органів військових формувань України визначаються Указом Президента України "Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України" [8]. Конкретні завдання та функції міністерств та інших центральних органів військового управління встановлюються спеціальними положеннями, які затверджуються Президентом України. Наприклад, діяльність Міністерства оборони України регулюється Положенням про Міністерство оборони [9, 2], діяльність керівного органу Прикордонних військ України - Положенням про Державний комітету справах охорони державного кордону України [10].

Правосуб'єктність на укладення контракту про проходження військової служби в добровільному порядку, яка належить Міністерству оборони України та іншим центральним органам державних військових формувань України як одному з складових елементів комплексного поняття наймача на військову службу, проявляється в його сприянні укладенню контрактів та забезпеченні виконання умов цих контрактів, а також у здійсненні соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, проведенні необхідних соціальних заходів при звільненні військовослужбовців з військової служби тощо.

Специфіка Міністерства оборони України полягає в тому що воно володіє певними повноваженнями стосовно інших військових формувань. Ці повноваження полягають не тільки у керівництві ними та їх використанні, айв частині встановлення загального порядку проходження військової служби - призову на військову службу та у сприянні укладенню контрактів з особами, які вступають на військову службу в добровільному порядку. Підбір осіб для проходження військової служби в усіх видах військових формувань здійснюють військові комісаріати, які безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони України.

Loading...

 
 

Цікаве