WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Нормативно-правове регулювання мовної політики в Україні та проблеми її реалізації - Реферат

Нормативно-правове регулювання мовної політики в Україні та проблеми її реалізації - Реферат

А багатьох притягнено до кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення ст.10 Конституції України? Ні. А обстановка в державі, пов'язана зі співіснуванням української та російської мов, загостюється. Певні внутрішні та зовнішні політичні сили організовують сепаратистські спекуляції на Грунті мовної проблеми, які підривають суверенітет української держави. Про це свідчать громадсько-політичні події в південних та східних регіонах країни. Так, наприклад, 18 жовтня 2002 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим на своєму пленарному засіданні розглянула питання про надання російській мові статусу другої державної мови. В ухваленому документі Верховна Рада Автономії звертається до Верховної Ради України з проханням ухвалити закон про внесення змін до Конституції України про надання російській мові статусу другої державної мови. Слідом за Верховною Радою Автономної Республіки Крим з такою ж пропозицією звернулися депутати Луганської обласної ради. Своїми діями Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Луганська обласна рада порушили Конституцію України, поставили себе поза законом.

А яку відповідальність понесли 75 кримських депутатів із 89, або 87 луганських із 101, які брали участь у голосуванні за неконституційні дії: ними знехтувано статтю 2 Конституції, яка проголошує, що Україна є унітарною державою, та статтю 10, де державною мовою визначається українська мова.

В наш час розбудови української держави воістину трагічним є те, що українська мова утверджується серед обставин глибокої економічної, соціальної і моральної деградації суспільства. І надання російській мові статусу другої державної мови стане приводом для дестабілізації нинішнього міжнаціонального миру в Україні.

Академік І.М. Дзюба, виступаючи на міжнародній науковій конференції "Геноцид українського народу: історична пам'ять та політико-правова оцінка", яка відбулася 25 листопада 2000 р. в Інституті історії НАН України, наголошував на суперечливих тенденціях духовного життя українського суспільства: зникла українська книга, в урядових установах панує російська мова, а в засобах масової інформації державна мова залишається рідкістю. В школах бракує підручників, а запровадження платної системи освіти фактично зачинило двері вузів для талановитої сільської молоді.

Дійсно, сьогодні в Україні склалася парадоксальна ситуація, коли українська мова має юридичний статус державної, а фактично в усіх сферах панівне положення займає російська мова. Так, наприклад, опитування, проведенні Інститутом соціології НАН України виявили, що столиця України є україномовним містом за десятибальною шкалою тільки на 3,09 бала, водночас як російськомовне на 6,42 бала. Як видно, перевага російської мови в Києві цілком очевидна.

Особливо російська мова панує в таких сферах мовлення, як друковані засоби масової інформації, в книговиданні, в державних установах, установах сфери послуг, комерційних структурах.

В школах, технікумах і вузах відчувається голод на українські підручники. Ось що з цього приводу сказав видатний український поет, політик, Народний депутат України Борис Олійник: "Суверенітет, свободу дали, а папір для підручників забрали. Якщо ми, письменники, воювали проти дозування української і російської літератури відповідно 60 на 40, то нині добре, якщо п'ять-десять відсотків літератури виходить справжньою українською мовою, а решта - якою завгодно, аби не рідною.

Дійсно, книгодрукування, газети і журнали, радіо і телебачення, за невеликим виключенням, є російськомовні. Так, на території України розповсюджується понад 2 тисячі назв періодичних видань Росії, близько 90% теле- і радіостанцій України ведуть свої передачі не українською, а російською мовою, з 214 загальнонаціональних газет України українською мовою виходить лише 78, тобто 32 відсотки. Понад 50 відсотків загальної кількості книг видаються російською мовою.

Все це веде до загибелі української культури, мови, народних звичаїв і традицій, до втрати почуття патріотизму, любові до своєї вітчизни. Хіба не про це свідчать дані соціологічних досліджень, що проводились Інститутом соціології НАН України. Вони переконливо показали, що серед молодих людей до 20 років перевагу рідній мові віддали лише 49,4 відсотки опитаних; віком від 21 до 30 років - 52,6 відсотки опитаних17.

Отже, можна зробити висновок, що мовна проблема в Україні є дуже складною і важливою у низці національного відродження.

По-перше, вона породжена цілим рядом факторів: історичною особливістю, що склалася в Україні: впродовж віків існують дві мови: українська і російська.

По-друге, українці є найчисельнішою національною групою у складі населення України, але потрібно враховувати те, що тут проживають представники 130 різних етнонаціональних спільнот, а це призводить до мовної асиміляції і обмеження сфери застосування української мови.

По-третє, українська мова утверджується сьогодні в умовах глибокої моральної деградації нашого суспільства.

По-четверте, мовна ситуація в Україні стала предметом гострої політичної боротьби між тими силами, які дійсно хочуть бачити Україну незалежною і суверенною державою і тими, хто ностальгує за колишнім СРСР, або зорієнтований на союз з Росією.

Зважаючи на викладене, хотілось би запропонувати ряд пропозицій. По-перше, що основною умовою, яка дозволить запобігти загостренню мовного конфлікту в Україні, є повне дотримання чинного мовного законодавства та Конституції України, передусім виконання статті 10 Конституції України та Закону про мови.

По-друге, контроль з боку вищих органів законодавчої, виконавчої та судової влади за виконанням конституційних норм та мовного законодавства в усіх сферах життя суспільства: політичній, економічній, соціальній, культурно-освітній і т.д.

По-третє, установити відповідальність за порушення мовного законодавства (звільнення порушників з керівних посад, штрафні санкції, судова відповідальність і т.д.).

По-четверте, необхідно здійснити юридичний захист українського інформаційного простору, українського книгодрукування і т.д.

Підсумовуючи, можна констатувати, що в Україні за роки її незалежності створено демократичне законодавство стосовно мовної сфери, але до його реалізації ще дуже далеко. І в цьому вина не лише законотворців, котрі не початку та в середині 90-х років минулого століття, творячи право мовної сфери, і гадки не мали, що їх закони не виконуватимуться.

Потрібно мати на увазі, що концепція мовної політики - це складова частина внутрішньої політики України. Вона стосується всіх сфер життя суспільства і її здійснення - це справа всієї української держави.

Література

1 Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. - К. 2000. - С 196.

2 Там само. -С. 201.

3 Грушевський М. На порозі Нової України. - К., 1991, - С 41

4 Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. - С 271.

5 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали у двох томах. Т.2 - С 182.

6 Конституція України від 28 червня 1996 р. - К. 1996, - С 6.

7 Там само.

8 Там само.

9 Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. - С 517.

10 Там само. - С. 519.

11 Там само. - С 520.

12 Конституція України від 28 червня 1996 р.

13 Марочко В. Міжнародна наукова конференція "Геноцид українського народу: історична пам'ять та політико-правова оцінка" // УІЖ. - 2001. - №3. - С.152.

14 Див.: Залізняк Г. Мовний індикатор столиці. Як його оцінюють експерти // Віче. - 2002. - №7.

15 Сільські вісті - 1998. - 27 лютого.

16 Див.: Віче. - 1997. - №9. - С 100.

17 Див.: Віче. - 1997. - №12. - С 75.

Loading...

 
 

Цікаве